Організація аналітичного обліку витрат діяльності та калькулювання собівартості продукції

Організація обліку витрат основного виробництва передбачає визначення переліку статей витрат та складу витрат, що становлять кожну зі статей; визначення порядку відображення витрат на рахунках обліку виробництва та способів включення витрат до вартості окремих об'єктів калькулювання, вибір регістрів обліку витрат за їх видами та об’єктами обліку (центрами відповідальності), вибір методів оцінки та обліку відходів виробництва, витрат майбутніх періодів, браку.

Організація документування витрат передбачає таку побудову документообігу, яка б дозволяла збирати показники за центрами відповідальності, за місцями виникнення витрат та за об'єктами калькулювання, тому на первинних документах, якими оформляються операції по використанню праці, запасів та необоротних активів повинні бути показники, які б забезпечували одержання необхідної інформації. Зокрема, на документах необхідно вказувати підрозділи, у які видаються запаси, а також види продукції, на виготовлення якої запаси використані. Документи з обліку витрат обирають відповідно до умов виробництва, а також розробляють вказівки щодо їх заповнення та графік документообігу.

Облік витрат діяльності організується за такими етапами. На першому етапі обліку витрат діяльності згідно з первинними документами і накопичувальними реєстрами витрати звітного періоду групуються у відомостях аналітичного обліку за центрами відповідальності та об’єктами калькулювання. Прямі витрати списуються на дебет рахунків виробництва (23 із субрахунками за видами виробництв та видів продукції), а непрямі на дебет 91, 92, 93 рахунків із кредиту рахунків обліку виробничих ресурсів. регістри аналітичного обліку повинні бути розраховані на облік витрат за їх видами. При цьому у кожній відомості витрати групуються за статтями витрат, передбаченими номенклатурою відповідного виду витрат (витрати виробництва, загально виробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут).

Перелік статей витрат розробляється з урахуванням специфіки діяльності підприємства в спеціальній інструкції, якщо вона не розроблена, користуються методичними вказівками по обліку витрат та калькулюванню собівартості продукції.

Витрати на виробництво у поточному обліку збираються на субрахунках рахунку 23 “Виробництво” у регістрах аналітичного обліку за центрами відповідальності (окремими відділами, бригадами, цехами) та об’єктами калькулювання за такими варіантами: з розподілом їх на витрата за нормами й відхиленнями від норм (при нормативному методі) та у цілому без такого розподілу (при застосуванні ненормативних методів). При застосуванні нормативного методу обліку витрат обирають певний спосіб визначення відхилень від норм витрат (сигнального документування, партійного розкрою, розрахунковий, інвентарний).

Також визначається методика розподілу витрат, що безпосередньо не можна віднести на певний об'єкт обліку витрат (технологічне паливо, енергію, деякі види сировини, заробітну плату погодинникам), а також методика оцінки й списання відходів виробництва, погашення витрат майбутніх періодів, зносу інструментів. Методика і техніка витрат визначається формою бухгалтерського обліку, що зумовлює форми й зміст регістрів, взаємозв'язок їх із зведеним обліком витрат і калькулюванням собівартості продукції.

При організації обліку та контролю втрат виробництва розподіляють класифікатор причин та винуватців браку; визначають перелік виробничих витрат, що включають у витрати по кінцевому браку. Обирають первинні документи, порядок оцінки відходів, розробляють методику обліку витрат із браку, методику виявлення відхилень від норм по втратам від браку, систему оперативного обліку браку та втрат від нього.

На другому етапі після визначення собівартості послуг допоміжних (підсобних) виробництв, вона розподіляється між споживачами, як правило, пропорційно вартості одержаних ними послуг. Організація витрат допоміжного виробництва передбачає встановлення переліку допоміжних виробництв, переліку статей обліку витрат та складу витрат, що становлять кожну статтю, порядку розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання, а також методи розподілу вартості послуг між споживачами.

На третьому етапі розподілені загально виробничі витрати списуються на виробництво і розподіляються між об’єктами обліку за методикою, обраною на підприємстві, а нерозподілені включаються до собівартості реалізованої продукції.

Для організації обліку витрат з обслуговування виробництва та управління ним (загально виробничих витрат), визначається склад витрат, що включають до кожної статті та до виду витрат (постійні, змінні, розподілені та нерозподілені), а також порядок їх розподілу. Вони розподіляються на кожен об’єкт витрат із використанням бази розподілу (годин роботи обладнання, фактичного обсягу продукції або основної заробітної плати). Аналітичний облік ведеться у накопичуваних відомостях за затвердженою номенклатурою витрат.

Непрямі витрати – адміністративні і витрати на збут – із рахунків 92, 93 відразу списуються на дебет рахунку 79 “Фінансові результати”.

На четвертому етапі організується зведений облік витрат виробництва й калькулюванням визначається собівартість готової продукції

Зведений облік витрат виробництва – це методика й техніка узагальнення усіх виробничих витрат та виявлення частини, що належить до готової продукції та незавершеного виробництва. Вона визначається формою бухгалтерського обліку, методами обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.

Організація зведеного обліку витрат передбачає встановлення ступеня централізації обліку витрат, вибору варіанту метода їх узагальнення, порядку оцінки напівфабрикатів, розробку методики та техніки узагальнення витрат та обліку незавершеного виробництва. Собівартість готової продукції дорівнює алгебраїчній сумі залишків незавершеного виробництва на початок місяця й витрат за місяць за вирахуванням залишків незавершеного виробництва на кінець місяця.

Для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи використовують журнал 5, 5 А. Вони заповнюються на підставі первинних облікових документів по нарахуванню заробітної плати й витрат матеріальних ресурсів. Усі витрати по підприємству збираються у розрізі кореспонденції рахунків у журналі 5, чим забезпечується узагальнення усіх витрат на виробництво за елементами витрат.

Журнал 5 складається з кількох розділів, які дозволяють визначити витрати з податку на прибуток, а також операційні фінансові витрати та витрати операційної діяльності.

При організації калькулювання собівартості продукції визначається:

- вибір об'єктів калькулювання собівартості продукції ;

- перелік статей калькулювання собівартості продукції ;

- методика, техніка та терміни калькулювання собівартості продукції .

Для калькулювання використовують регістри аналітичного обліку – калькуляції у вигляді: карток; вільних аркушів; книг; електронних носіїв інформації.

Облік здійснюється по кожному об'єкту витрат (виробу, замовленню, групі виробів тощо) у розрізі статей калькуляції за показниками:

- залишок НЗВ на початок місяця;

- витрати за місяць;

- залишок НЗВ на кінець місяця, що дозволяє визначити собівартість кожного виду продукції у розрізі статей калькулювання (табл. 11.3).

Таблиця 11.3

Калькуляція стільців моделі НК – 54 грн.