Дані під час їх руху і перетворення завжди розміщаються на певних носіях. Кожен носій даних-це матеріальний об'єкт, який містить відомості, доступні або лише для людини, або лише для обчислювальної машини, або, нарешті, одночасно і для людини і для машини. У зв'язку з цим всі носії ми можемо підрозділяти на людиночитані, машиночитані (машинні) і комбіновані.
Матеріальна основа носіїв (їх фізична будова) визначає розміщення даних на них, засоби їх підготовки, роль і місце використання, методи організації даних. Тому її можна вважати однією з основних класифікаційних ознак носіїв даних, за якою в умовах сучасних систем обробки даних їх поділяють на паперові, магнітні, фотохромні, індикаційні (екранні) і жетонні. Носії даних можуть відрізнятися за своїм конструктивним виконанням, їх значення на різних етапах процесів руху і перетворення даних, способу запису даних на них тощо. Класифікації, які найсуттєвіші при організації машинної обробки даних, відображені на рис. 3.
Рис. 3. Класифікація носіїв даних:
НД - носії даних; П - паперові; ПР - рукописні (ПРЗ - звичайні; ПРС - спеціалізовані);
ПД- друковані (ПДБ - бланкові, ПДР - рулонні); М-магнітні (МО - оперативні,
МФ - буферні, МД - дискові, МС - стрічкові, МБ - барабанні, МК - карткові,
МСР - сферичні); Ф - фотохромні (ФК - касетні, ФФ - карткові);
І - індикаційні (екранні); Ж - жетонні
Паперові носії є найпростішими, традиційними, але серед них можна виділити зовсім різні групи.
Насамперед слід виділити первинні документи і табуляграми (носії результатних даних). Останні складають на машинах і інколи називають машинограмами. За конструктивним виконанням розрізняють бланкові і рулонні паперові носії. За способом запису вони можуть бути рукописними і друкованими, а за способом формування - ручної і автоматичної підготовки.
До носіїв ручної підготовки передусім належать рукописні (звичайні або спеціалізовані) документи, призначені для реєстрації первинних даних, які відображають певні кількісні і якісні характеристики об'єкта управління, результати виконання господарських і інших операцій, і мають юридичне значення.
До друкованих носіїв (за своєю формою вони можуть бути бланковими або рукописними) належать первинні документи з вхідними даними (їх можна заповнювати за допомогою технічних засобів або друкарським способом) і виво-димі табуляграми з результатами обробки даних.
Основними носіями даних, які обробляються за допомогою ЕОМ, в сучасних інформаційних системах є магнітні носії, призначені для фіксації даних. Переважно використовуються магнітні диски і стрічки, рідше магнітні барабани і карткові пристрої.
Магнітні диски широко застосовують завдяки їх високих технічних характеристиках і насамперед можливості прямого доступу до даних, які розміщені на концентричних доріжках дисків.
Носіями послідовного типу є також нагромаджувачі на магнітних стрічках (МС). Стандартна МС завширшки 12,7 мм застосовується в пристроях нам'яті ЄС ЕОМ, має 9 доріжок, з них 8 призначені для запису даних, а одна доріжка служить для контролю записуваних кодів по парності одиничних розрядів. Інформація записується блоками (зонами) з густотою запису по 8 або 12 біти на 1 мм. Стандартна довжина однієї стрічки - 750 м.
Магнітні барабани (МБ), які мають кругові доріжки для запису даних, належать до запам'ятовувальних пристроїв прямого доступу. Місткість нагромаджувачів на барабанах діаметром 45 см, які мають 800 робочих доріжок, становить 6 млн. байт (байт - 8 бітів).
Як машинні носії даних також можна використовувати магнітні карти (МК), які мають густоту запису до 100 біт на 1 см. Застосування МК пов'язано і певними труднощами їх підготовки і зберігання, а також значними затратами через їх порівняно високу вартість.
Застосовують також і сферичні магнітні носії даних, які умовно називаються "бульбашками", і належать до зовнішніх запам'ятовувальних пристроїв прямого доступу,і порівняно з МД мають значно більшу густину запису, вищу швидкодію і винятково високу надійність через відсутність механічних елементів.
Для зберігання різної документальної інформації все ширше використовують фотохромні носії даних, які являють собою касетні мікрофільми і карткові мікрофіші. Інформаційна ємність мікрофільму завширшки 3,5 см і завдовжки 1 м, становить, наприклад, близько 20 млн. байт.
У системах обробки даних колективного користування в умовах телеобробки інформації все ширше використовують відеотермінальні пристрої (дисплеї), призначені для оперативного вводу і виводу даних. Носієм даних стає екран електронно-променевої трубки, на якому індикується як алфавітно-цифрова, так і графічна інформація.
Інколи для оперативної фіксації певних постійних даних зручно використовувати жетонні носії (пластмасові, металеві тощо) з пробивками, які зчитуються спеціальними пристроями. Прикладом таких носіїв можуть бути перепустки працівників, використовувані в автоматизованих системах табельного обліку. Такі системи мають комплекс технічних засобів автоматичної прохідної підприємства. Інформація з жетонних носіїв переноситься на машинні для подальшого вводу в ЕОМ.
ТЕМА: Організація машинної інформаційної бази
