Персональні комп’ютери – це універсальні пристрої для обробки інформації. На відміну від телефону, магнітофона чи телевізора, що здійснюють лише раніше закладені в них функції, ПК можуть виконувати будь-які дії по обробці інформації. Для цього необхідно скласти для комп’ютера на зрозумілій йому мові точну і детальну послідовність інструкцій, як потрібно обробляти дану інформацію. Така послідовність інструкцій називається програмою.
Комп’ютерна програма (computer program) – запис алгоритму розв’язання задачі у вигляді послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп’ютер.
Сам по собі комп’ютер не володіє знаннями ні в одній галузі свого призначення, всі ці знання зосереджені у програмах, що на ньому виконуються. Програмний принцип забезпечує універсальність використання комп’ютера: у певний момент розв’язується задача відповідно до вибраної програми. Після її завершення у пам’ять завантажується інша програма, що розв’язує іншу задачу, і т. д.
Програми, що працюють на комп’ютері, можна розділити на три категорії:
q системні (операційні системи та сервісні програми, призначені для управління роботою ПК, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачами);
q прикладні (що безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачу робіт – редагування текстів, малювання рисунків, обробку електронних таблиць та баз даних і т. д.);
q системи програмування, що забезпечують створення нових програм для ПК.
Серед усіх системних програм особливе місце займають операційні системи. ОС – це програма (комплекс програм), яка завантажується при увімкненні комп’ютера. Вона виконує діалог з користувачем, здійснює управління комп’ютером, його ресурсами (ОП, місцем на дисках і т. д.), запускає інші (прикладні) програми на виконання.
