Неокласична модель економічного зростання Р. Солоу

Іншим типом моделі економічного зростання є модель розроблена Робертом Солоу. Вона дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва — праця, капітал, технологічні зміни — впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному стані.

Передумови та позначення моделі Солоу:

• пропозиція товарів описується за допомогою виробничої функції: \=Р(К,Ь):

• виробнича функція характеризується спадною граничною продуктивністю капіталу, тобто кожна наступна додаткова одиниця капіталу виробляє менше продукту в порівнянні з попередньою. Накопичення капіталу не завжди має сенс — може настати момент, коли додатковий капітал не сприятиме зростанню обсягів випуску;

• сукупний попит задається через споживання та інвестиції на одиницю праці. Модель Солоу містить ще цілу низку передумов, а саме:

• вибуття капіталу ХУ^бЯ», де 8 — норма амортизації;

• норма заощадження 5 постійна;

• ефективність праці під впливом технологічного прогресу змінюється з темпом § (§, = 0,02).

Це означає, що ефективність праці робітника зростає на 2% на рік. За рахунок цього обсяг виробництва зросте настільки ж, наскільки він зріс би, якщо кількість робочої сили збільшилась за рік на 2%. Показник § ще називають швидкістю науково-технічного прогресу.

Модель Солоу дає змогу зробити висновок про те, що у рівноважному стані економіки єдиним джерелом економічного зростання доходу на одного працюючого, а відповідно, і рівня споживання, є науково-технічний прогрес.

Зростання за «золотим правилом».

Суспільство існує для того, щоб споживати плоди економічного розвитку, а не виробляти продукцію заради продукції. Тому виникає питання про рівень запасу капіталу, за якого рівень споживання в країні стає максимальним. Відповідь на це питання дає так зване «золоте правило» нагромадження.

Під «золотим правилом» нагромадження розуміють таку норму заощадження $, за якої встановлюється рівновага економічної системи з найбільшим рівнем споживання.

Припустімо, що економіка вже досягла стану сталої рівноваги, який не відповідає «золотому правилу». Які зміни відбудуться, якщо розпочнеться перехід від одного рівноважного стану до іншого?

Розглянемо наслідки двох можливих ситуацій.

Ситуація 1. Економіка починає розвиватися із запасом капіталу більшим, ніж того потребує «золоте правило». Рівень споживання менший від максимального.

Потрібно зменшувати норму заощадження до рівня, який відповідає умовам «золотого правила», що призводить до зростання споживання і скорочення інвестицій. Оскільки інвестиції зменшуються, то економіка виходить із рівноважного стану. Для того щоб перейти до стану, який відповідатиме умовам «золотого правила», запас капіталу зменшується, і, як наслідок, скорочуються обсяги випуску, споживання та інвестицій.

Рівень споживання тепер вищий, а виробництво та інвестиції скоротилися.

Ситуація 2. Економіка початкове має менший запас капіталу в порівнянні з необхідним. Обсяг споживання менший від максимального.

Потрібно збільшити норму заощадження, щоб досягнути точки, яка відповідає умовам «золотого правила», що призведе до скорочення споживання та зростання інвестицій. Оскільки інвестиції зростають, то економіка виходить із стану рівноваги, і запас капіталу починає зростати. Це відбуватиметься до тих пір, поки економіка не досягне рівноважного стану. Під впливом збільшення запасу капіталу виробництво, споживання та інвестиції теж зростають.

Проте виникає суперечність між- рівнем поточного та майбутнього споживання — збільшення заощаджень для досягнення сталого стану за «золотим правилом» спричиняє скорочення споживання, щоб підвищити у майбутньому. Отже, той політичний діяч, який піклується про добробут нинішнього покоління, може відмовитися від досягнення сталого стану за «золотим правилом». А той, що дбає про добробут усіх поколінь, дотримуватиметься золотого правила»: нинішнє покоління споживатиме менше, але у майбутньому всі виграють.

Прийняття рішень у відповідності із «золотим правилом « є оптимальною стратегією. Ось, власне, чому це правило і зветься «золотим».

Незважаючи на ці недоліки, модель Солоу є кроком вперед порівняно з моделлю Харода— Домара в плані дослідження процесу економічного зростання