Рівноважний рівень випуску У може коливатися у відповідності із зміною величини споживання, інвестицій, державних витрат (а у відкритій економіці — показника чистого експорту). Збільшення кожного з цих компонентів зсуває криву планових витрат вгору і сприяє зростанню рівноважного рівня випуску. Скорочення будь-якого з компонентів сукупного попиту зсуває криву планових витрат донизу, супроводжується спадом зайнятості та рівноважного випуску.
Збільшення будь-якого компонента автономних витрат, а саме автономного споживання, державних витрат, інвестиційних витрат, а у випадку відкритої економіки — і показника чистого експорту — ДА = Д (а + І + С + МХ), призводить до більшого зростання сукупного доходу V завдяки ефекту мультиплікатора.
Мультиплікатор автономних витрат визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:
А¥ м = м'
де ц — мультиплікатор автономних витрат; ДУ — зміна рівноважного ВВП; ДА — зміна автономних витрат, незалежних від динаміки V.
Мультиплікатор витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу ДУ перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат ДА.
Важливим є те, що одноразова зміна будь-якого компонента автономних витрат породжує багаторазову зміну ВВП.
Мультиплікатор витрат можна показати через граничну схильність до споживання як: М 1 - МРС
Оскільки гранична схильність до заощадження МР8 = 1 - МРС. отримуємо:
И~ МР5
Ці формули дають змогу визначити мультиплікатор витрат у закритій економіці. Але відкрита економіка, яка продає за кордон та купує за кордоном, перебуває під впливом змін у чистому експорті. Ці зміни пов'язані з граничною схильністю до імпортування (МРМ) — величиною, яка показує, на скільки одиниць зміняться імпортні витрати (ДМ) при зміні доходу (ДУ) на одну одиницю:
Тому мультиплікатор витрат у відкритій економіці має такий вигляд:
1 М ~ 1 - МРС + МРМ
Розглянемо тепер на конкретних прикладах, як змінюється дохід У під впливом екзогенних змінних бюджетно-податкової політики (державних витрат та податкових надходжень), використавши для цього модель кейнсіанського хреста.
Коливання рівноважного рівня випуску навколо потенційного призводять до виникнення так званих рецесійних та інфляційних розривГв.
Рецесійний розрив — величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до рівня повної зайнятості.
Для того щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, потрібно простимулювати сукупний попит і перемістити рівновагу з точки А в точку В. Інфляційний розрив — величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості.
Надлишок сукупного попиту призводить до інфляційного буму в економіці: рівень цін зростає, тому що фірми не можуть розширити виробництво адекватно до зростаючого сукупного попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті. Подолання інфляційного розриву можливе за рахунок стримування сукупного попиту і «переміщення» рівноваги з точки А в точку В (повна зайнятість ресурсів).
Таким є наслідок сильнішого впливу державних витрат на величину доходу і споживання порівняно із зміною податків. Ця різниця визначальна при виборі інструментів бюджетно-податкової політики.
