Заощадження – частина доходів, які не використовуються на споживання.
Мотивами є:
1) купівля дорогих товарів, які забезпечують добробут домогосподарства;
2) страхування від не передбачуваних обставин;
3) забезпечення дітей в майбутньому;
4) забезпечення старості.
На величину заощаджень впливають такі фактори:
1) доходи;
2) рівень відсоткової ставки;
3) рівень відсоткової цін;
4) економічні очікування .
5) величина заощаджень відносно стабільна при умові, якщо стабільною є державно-економічна політика.
Функцію заощаджень в математичній формі показав Кейнс.
Функція заощадження взаємопов’язана з функцією споживання, та має вигляд: S = -С0 + (1 - Сґ) · У
S = - 
+ (1 – МРС) · У
S – величина заощадження
(1 - Сґ) = 1 – МРС = Sґ = МРС.
Гранична схильність до заощадження (МРS) – частка приросту заощаджень в прирості доходів:
Графічно функція заощадження має вигляд:
В т. А величина заощаджень = 0.
В точках, що знаходяться нище т. А, домогосподарства живуть вборг; а в точках вищих т. А – у домогосподарств є заощадження.
Взаємозв’язок між споживанням і заощадженням графічно виглядає так:
Отже, вирішальним фактором, що впливає на споживання та заощадження, є дохід. Загальна тенденція така, що із зростанням доходу збільшується як споживання, так і заощадження. Але частка споживчих витрат має чітко виражену тенденцію до зниження. Оскільки споживання є складовою частиною сукупного попиту, то така тенденція позначається на його величині, а зрештою впливає і на обсяг національного виробництва. Знаючи ці тенденції, можна впливати на обсяг споживання, а через нього і на сукупний попит та обсяг національного виробництва.
