1. Споживання: суть, складові та фактори впливу.
2. Заощадження: суть, мотиви та фактори впливу. Гранична схильність до заощаджень.
3. Інвестиції: сутність, функції та фактори.
1. Споживання: суть, складові та фактори впливу.
Споживчі витрати – це витрати домогосподарств на придбання споживчих товарів та оплату послуг з метою задоволення потреб.
Складовими споживчих витрат є:
1) витрати на продукти харчування
2) витрати на оплату послуг
3) витрати на непродовольчі товари
На величину споживчих витрат впливають доходні та недоходні фактори.
Взаємозв’язок між споживанням та доходами досліджував Ернест Енгель. Він прийшов до висновку, що домогосподарство з низькими доходами в основному витрачає їх на продовольчі товари і житло.
При зростанні доходів зростають витрати на якісне харчування, непродовольчі товари та престижні послуги.
На динаміку споживання впливають недоходні фактори:
1) багатство: чим більше багатства нагромаджує домогосподарство там більше є споживання, і навпаки, якщо у домогосподарства не нагромаджене багатство, то більше ресурсів йде на заощадження.
2) рівень цін: чим більший рівень цін, тим нижчим є споживання (при незміності доходів), і навпаки.
3) очікування домогосподарств пов’язане з майбутніми цінами, доходами та наявністю товарів; при очікуванні зростання рівня цін та дефіциту товарів ведуть до збільшення споживчих витрат і зниження заощаджень. Очікування зростання доходів також сприяє зростанню споживання.
4) споживча заборгованість: при зростанні заборгованості домогосподарства скорочують споживання з метою зменшення боргів.
5) оподаткування: ріст податків призводить до зниження реальних доходів, що впливає на величину споживання і заощадження.
1) традиції та звички:
2) платність або безплатність благ.
Споживання – це компонент сукупного попиту, величина якого суттєво коливається у короткому періоді, але є стабільною величиною у довгостроковому періоді.
Залежність між величиною доходу і величиною споживання у матеріальній формі показав Кейнс. Він довів, що функція споживання має такий вигляд.
C = C0 + Cґ · У
С = 
+ МРС · У
С – величина споживчих витрат; С0, - автономне споживання, яке не залежить від рівня доходів; Сґ, МРС- гранична схильність до споживання; У – величина доходу.
Автономне споживання – це ті витрати, які несе домогосподарство при відсутності доходів (або за рахунок боргів чи заощаджень).
Гранична схильність до споживання – частка приросту споживчих витрат залежно від приросту доходів.
Функція споживання має вигляд:
т. А : С + У , якщо С > У – відсутні заощадження, С < У- є заощадження.
Функція споживання складається з 2-х прямих, одна з яких У = С, свідчить, що доходи домогосподарств дорівнюють споживчим витратам і друга пряма не проходить через початок координат, це означає, що частина споживчих витрат не зв’язана з доходами. В точці перетину 2-х прямих величина споживчих витрат дорівнює величині доходів. Всі точки, які знаходяться нижче точки А, означають, що домогосподарство живе вборг, або за рахунок заощаджень.
Всі точки, які знаходяться вище точки А, свідчать, що домогосподарство має заощадження.
Середня схильність до споживання (АРС) – це частина доходів, яка витрачається на споживання.
АРС + АРS = 1 (так як доходи витрачено або на споживання, або на заощадження), АРS – середня схильність до заощадження.
МРС + МРS = 1, МРS – гранична схильність до заощадження.
В короткому періоді по мірі зростання доходів АРС знижується, тобто відносно скорочується частка споживчих витрат. У довгостроковому періоді АРС стабілізується, так як на величину споживчих витрат впливають не тільки доходи, але і добробут домогосподарства.
