Формули, що вписуються до комірок електронних таблиць, можуть містити в собі функції. Програма MS EXCELпропонує широкий набір вбудованих функцій, що істотно полегшують процес обробки даних, звільняють від довгих записів формул і зменшують ймовірність помилок.
Аргументи – це величини, що використовуються для обчислення значення функції. Результат обчислення називається поверненим значенням.
Функції вставляються у формули, які починаються зі знака =;
Алгоритм вставки функції:
ü Поставити курсор миші в комірку, де бажано отримати результат обчислень;
ü Поставити знак =;
ü Вставка\Функция\Категория\Полный алфавитный перечень\вибрати необхідну функцію\ОК;
ü Виділити необхідний (необхідні) аргумент (аргументи)\ОК.
ДІАГНОСТУВАННЯ ПОМИЛОК У ФОРМУЛАХ:
ü #### - недостатня ширина комірки;
ü # ИМЯ? – неправильно зазначене ім’я об’єкта;
ü #ЗНАЧ! – невідповідність даних установленому формату;
ü #ЧИСЛО! – неправильний запис або використання чисел;
ü #ССЫЛКА! – неправильне вживання посилань, які є у формулі;
ü #ДЕЛО/0 – спроба ділення на 0;
ü #ПУСТО! – значення помилки, що з’являється при заданні в посиланні порожньої множини комірок;
- Побудова графіків та діаграм
Алгоритм побудови графіків та діаграм:
- Заповнити необхідними даними таблицю;
- виділити необхідні аргументи;
- завантажити Мастер діаграм (ВИД\ДИАГРАММА);
- стандартные\вибрати необхідний тип об’єкта\вид;
- Далее\вибрати в яких ділянках знаходяться аргументи\Далее;
- Дати необхідний заголовок графічному об’єкту;
- Обрати\Подписи даних\значение;
- Обрати Легенда\вибрати місце розташування Легенды (пояснення кольорової палітри)\Далее;
- Обрати місце розташування графічного об”єкта\ГОТОВО.
6. Аналіз даних засобами табличного процесора MS Excel.
У ЕТ є надзвичайно корисний спосіб аналізу й обробки даних – це зведені таблиці. Вони дозволяють швидко і легко узагальнювати великі обсяги даних, подавати громіздкі списки в зручному вигляді.
Створювати зведену таблицю найкраще тоді, коли реорганізація полів великого списку дозволила б по-іншому подивитися на ті чи інші дані. Програма MS EXCEL спроможна сама побудувати таблицю в потрібних координатах за заданим вами макетом. Така таблиця називається зведеною таблицею. Звіт зведеної таблиці є інтерактивним, тобто користувач може змінювати обсяг виведених даних. Для цього призначені кнопки поруч із назвами рядків і стовпців, які розкривають списки для вибору для вибору відображення звіту.
Зведена таблиця будується за допомогою модуля майстра зведених таблиць і діаграм. Алгоритм створення зведеної таблиці:
ü Клацніть мишею по будь-якій комірці зі списку з вихідними даними й оберіть команду меню Данные\Сводная таблица, після чого з’явиться перше діалогове вікно Мастер сводных таблиц и диаграмм;
ü У вікні зазначте джерело даних , для чого установіть перемикач В списке или базе даннях MS EXCEL; інший перемикач (Вид создаваемого отчета), за умовчанням буде встановлений у положення Сводная таблица; клацніть по кнопці Далее;
ü У наступному вікні необхідно виділити діапазон комірок, що містять початкові дані; Далее;
ü У новому діапазоні майстра потрібно визначити місце розташування зведеної таблиці; за умовчанням вона міститься на новий аркуш; клацніть по кнопці Макет;
ü У вікні макетування слід задати структуру зведеної таблиці; макет розділений на 4 частини: Страница, Столбец, Строка, Данные. Праворуч від Макета розташовані кнопки полів первинної таблиці. Кноки, що будуть заголовками стовпців і рядків зведеної таблиці, потрібно перемістити у відповідні ділянки макета; після задання макета натисніть ОК;
ü Клацніть по кнопці Готово для завершення конструювання зведеної таблиці.
Лекція 1. Макроекономічна теорія як наука.
1. Розвиток та становлення макроекономічної теорії.
2. Предмет та функції макроекономіки.
3. Методологія макроекономічного аналізу.
4. Моделі кругообігу. Загальні умови макроекономічної рівноваги.
1. Розвиток та становлення макроекономічної теорії.
Незважаючи на те, що макроекономічні питання ставилися і вивчалися ще в XVIII столітті (починаючи з роботи Д. Юма 1752, присвяченій вивченню зв'язків між торговельним балансом, пропозицією грошей і рівнем цін), макроекономіка як наука з'явилася лише в 30-ті – 40-ті роки XX століття. Каталізатором для цього послужила Елик депресія 30–х років, призвела до величезного спаду виробництва в більшості західних країн, що породила тим самим небачену раніше безробіття, внаслідок чого значна частина населення цих країн виявилася на грані злиднів. Демократизація, що мала місце після першої світової війни, також зіграла важливу роль. Демократичний уряд було стурбоване катастрофічним падінням рівня життя населення і потребувало у розробці економічних способів боротьби з депресією.
Поява в 1936 році праці англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» поклало початок макроекономіки, як самостійної економічної науки. Центральна ідея Кейнса полягає в тому, що ринкові економіки не завжди здатні до саморегулювання, як це вважали класики, оскільки може мати місце певна негнучкість цін. У цьому випадку, економіка не може самостійно вийти з депресії за рахунок механізму цін, а потрібне втручання держави у вигляді стимулювання сукупного попиту. Поява кейнсіанського підходу згодом назвали « Кейнсіанської революцією » в економіці.
Слід також відзначити ще одна обставина, що сприяло становленню макроекономіки. Це поява регулярної статистики за національними рахунками. Наявність даних дозволило спостерігати і описувати динаміку і взаємозв'язок макроекономічний явищ, що є першим необхідним кроком для розвитку макроекономічної науки. У процесі розвитку в макроекономіці склалися дві основні школи.
Класична школа вважала, що вільні ринки самі приведуть економіку до рівноваги на ринку праці ( до повної зайнятості ) і ефективному розподілу ресурсів і, відповідно, немає необхідності в державному втручанні.
Кейнсіанська школа виходила з наявності певної негнучкості цін і, отже, неспроможності ринкового механізму з точки зору досягнення макроекономічної рівноваги, зокрема це стосувалося до наявності нерівноваги на ринку праці, принаймні, в короткостроковій перспективі. У результаті подібна неспроможність ринкового механізму потребує втручання держави, що приймає форму стабілізаційної політики.
Кейнсіанська модель досить адекватно описувала економіку і широко використовувалася до 70-х років XX століття. У 70-х роках виникла нова проблема : поєднання стагнації з високою інфляцією. Багато хто бачив причину подібної ситуації в активному втручанні уряду в економіку. Відбулася так звана Кейнсіанська контрреволюція. Відповіддю з'явився перегляд класичної парадигми і поява доктрини монетаризму на чолі з її засновником Мілтоном Фрідманом. Вони повернулися до ідеї про саморегулюючі ринках і висунули на центральне місце пропозицію грошей. Стабільна пропозиція грошей, а не безперервне його зміна для проведення активістської кейнсіанської політики, є запорукою стабільної макроекономічної ситуації згідно монетаристам. Монетаризм породив нову хвилю економічних теорій, які ґрунтувалися на саморегуляції ринків і сформували неокласичну макроекономіку.
Паралельно розвивалося і альтернативне неокейнсіанський напрямок, але тепер на основі відповідних мікроекономічних поведінкових моделей.
