Основою надходження грошових коштів є тарифна ставка, яка визначається актуарно. Актуарні розрахунки – це опрацювання специфічної системи математико-статистичних та економічних методів визначення закономірностей фінансових взаємовідносин між суб’єктами страхування, механізму утворення і витрати страхового резервного та інших фондів і частки участі в них кожного застрахованого шляхом обґрунтування та розрахунку страхових тарифів.
За допомогою актуарних розрахунків визначається частка участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок. Форма, за якою ведеться обрахунок витрат на ведення певного об’єкта страхування, називається актуарною калькуляцією. За її допомогою можна визначити собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, суму та питому вагу витрат на ведення справи з обслуговування договору страхування.
Основою актуарних розрахунків є тарифна ставка, яка ґрунтується на теорії ймовірностей, даних та методів економічної і страхової статистики та методів фінансових розрахунків. Тарифна ставка – це ціна страхового ризику та інших витрат, необхідних для виконання зобов’язань страховика перед страхувальником згідно з укладеним договором страхування. Сукупність страхових ставок називається тарифом.
Тарифна ставка, за якою укладається страховий договір, називається брутто-ставкою. Вона складається з двох частин: нетто-ставки і навантаження.
Страхові тарифи закладають фундамент фінансової стійкості страхової діяльності. Принципом страхової еквівалентності в їх розрахунку є: сума внесків, які необхідно зібрати із застрахованих, повинна забезпечувати передбачені умовами страхування виплати та компенсувати витрати на ведення справи. Це дві складові страхового тарифу (брутто-ставки).
Крім цього, у залежності від об’єктивних потреб, особливостей і конкретних завдань того чи іншого виду страхування в тариф закладаються елементи, що забезпечують надходження коштів на проведення заходів з попередження страхових випадків чи зменшення заподіяного ними збитку, а також на формування прибутку.
У загальному виді тариф у страхуванні може включати п’ять структурних елементів, два з яких формують нетто-ставку, включаючи кошти на передбачені договором виплати застрахованим, а три – навантаження до неї.
