Один із найбільш поширених способів, використовуваних інвесторами для оцінки вартості акціонерного капіталу, полягає в аналізі його прибутковості.
Норма прибутку на акцію — це чистий прибуток підприємства, який ділиться на середню кількість звичайних акцій, що обертаються на ринку протягом року.
Цей показник відбиває короткострокову перспективу і дуже чуттєвий до кон’юнктури ринку. Для оцінки діяльності підприємства досліджуються його зміни за різні періоди часу. Додаткова емісія акцій без істотного зростання чистого прибутку призводить до зниження норми прибутку на акцію і тому зменшує їх привабливість. Порівнювати значення цього показника в різних підприємствах не має сенсу.
Слід зазначити, що у випадку відсутності в інвестора достовірної інформації про фінансовий стан підприємства і при штучно підтримуваному за рахунок несумлінної реклами або інших способів високому рівні репутації фірми-емітента акцій, можливе тимчасове зростання курсу акцій при істотному скороченні норми прибутку. Однак таке становище не може довго продовжуватись і буде виявлено інвестором при одержанні дивідендів.
При аналізі важливо пам’ятати, що перевищення вартості продажу акцій над їх номінальною вартістю відноситься до емісійного доходу і не призводить до збільшення прибутку. Для збереження норми прибутку на акцію при додатковій їх емісії, необхідно щоб капітал «працював» і приносив прибуток самостійно.
Норма прибутку акціонерного капіталу (прибутковість власного капіталу) показує наскільки ефективно використовується капітал акціонерів, вкладений у підприємство:
чистий прибуток
Норма прибутку акціонерного капіталу = –––––––––––––––––––––––
власний капітал
Норма прибутку акціонерного капіталу більш повно характеризує ефективність «роботи» власного капіталу фірми. При значному зростанні курсу акцій за рахунок наведених вище факторів (відсутність інформації про фінансовий стан фірми-емітента і застосування несумлінної реклами), не підтримуваному пропорційним зростанням чистого прибутку, темпи зниження норми прибутку акцій будуть менш значними, ніж темпи зниження норми прибутку акціонерного капіталу. Це пов’язано зі збільшенням власного капіталу за рахунок емісійного доходу, що відбивається у формулі розрахунку другого показника і не враховується при розрахунку першого.
Прибутковість власного капіталу можна оцінити за допомогою так званої формули Дюпона, що випливає з наведеного вище співвідношення і має такий вигляд:
Норма прибутку акціонерного капіталу = (чистий прибуток / обсяг реалізації) х (обсяг реалізації / загальна вартість капіталу) х (загальна вартість капіталу / власний капітал)
Кожний із множників формули Дюпона є розглянутим раніше самостійним показником. Застосувавши цю формулу, аналітик може сказати, який з факторів, включених у ланцюжок, найбільшою мірою вплинув на прибутковість акціонерного капіталу: одержання більшого прибутку на кожну грошову одиницю реалізації товару, більш ефективне використання активів або структурна зміна капіталу підприємства.
Курс акцій визначається попитом та пропозицією, але водночас величина ціни не дає гарантії успіху. Вона має значення тільки у зв’язку з прибутком і дивідендами, що припадають на частку власності, а також ступенем участі в управлінні підприємством.
Для акціонерів одним із найважливіших показників є зміна курсу. Курс акцій — показник оцінки на фондовій біржі, котрий є продажною ціною акції на фондовій біржі, відрізняється від загальної її вартості. Володіння цінними паперами розглядається як володіння деяким капіталом, що, будучи покладений у банк, здатний у формі відсотка приносити прибуток, який дорівнює дивіденду.
Оскільки продаж акції є продажем права на одержання дивіденду, остільки її ринкова цінність на фондовій біржі представляє капіталізований дивіденд. Курс акцій прямо пропорційний розміру принесеного акцією дивіденду і обернено пропорційний виплачуваному за депозитами відсотку.
Курс акцій = дивіденд / позичковий відсоток х 100%
За позичковий відсоток (середня ставка облікового відсотка) приймається ставка відсотка, який можна одержати за вкладенням з високим ступенем гарантії оплати і який залежить від кредитної політики НБУ, що забезпечує функціонування капіталу. Як позичковий відсоток можна розглядати дисконтну ставку продажу фінансових ресурсів — НБУ або відсотки Ощадбанку за вкладами населення.
Висновки з сьомого питання: Студенти вивчили, що один із найбільш поширених способів, використовуваних інвесторами для оцінки вартості акціонерного капіталу, полягає в аналізі його прибутковості; при аналізі важливо пам’ятати, що перевищення вартості продажу акцій над їх номінальною вартістю відноситься до емісійного доходу і не призводить до збільшення прибутку, для збереження норми прибутку на акцію при додатковій їх емісії, необхідно щоб капітал «працював» і приносив прибуток самостійно. Студенти ознайомлені, що норма прибутку акціонерного капіталу (прибутковість власного капіталу) показує наскільки ефективно використовується капітал акціонерів, вкладений у підприємство; прибутковість власного капіталу можна оцінити за допомогою так званої формули Дюпона; що для акціонерів одним із найважливіших показників є зміна курсу акцій, тобто оцінки на фондовій біржі.
Висновки з теми: Студенти повинні засвоїти, що для оцінки фінансової стійкості підприємства потрібен аналіз фінансового стану, так як фінансовий стан являє собою сукупність показників, що відбивають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів. Студенти ознайомилися, що до інформаційної бази проведення повного економічного аналізу включаються: законодавчі та нормативні акти; планово-нормативна документація; бухгалтерська звітність; статистична звітність; акти ревізій і перевірок.
Студенти повинні вивчити методи та прийоми проведення аналізу фінансового стану підприємства, такі як: перевірка планових показників, перевірка звітності, перевірка дотримання правил складання звітності, перевіряються повнота й своєчасність проведення інвентаризації та відображення її результатів в обліку (на основі порівнювальних відомостей результатів інвентаризації), перевірка погодженості показників різних форм звітності проводиться переважно шляхом їх зіставлення, для перевірки взаємної погодженості показників слід використовувати таблицю ув’язувань форм річного звіту, логічний контроль вірогідності звітності проводиться шляхом зіставлення різних показників господарської діяльності в ході аналізу, перевірка погодженості і наступності показників звітів, зустрічна перевірка, звірення показників аналізованого підприємства з даними обліку тих підприємств та організацій, з якими досліджуване підприємство має господарські зв’язки, перевірка стану обліку здійснюється шляхом документальної ревізії;
повинні вивчити, що метою аналізу фінансового стану підприємства є об’єктивна оцінка господарсько-фінансової діяльності підприємства та її результатів на основі системи ключових показників, визначення меж його фінансової стійкості й оцінка перспектив зміни його фінансового становища; що аналіз фінансового стану підприємства проводиться такими основними напрямками: аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; оцінка майнового стану і структури капіталу підприємства; аналіз фінансової стійкості; аналіз ліквідності; аналіз ефективності діяльності; аналіз становища на ринку цінних паперів, а також, що у ході аналізу для характеристики різних аспектів фінансового стану застосовуються як абсолютні показники, так і фінансові коефіцієнти, що представляють собою відносні показники фінансового стану підприємства; що фінансова стійкість підприємства — певний стан рахунків підприємства, який гарантує його постійну платоспроможність.
Студенти засвоїли, що фінансово стабільним вважається таке підприємство, яке переважно за рахунок власних джерел покриває кошти, вкладені в активи; не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості; розраховується вчасно відповідно до зобов’язань та що суттю фінансової стабільності підприємства є співвідношення вартості матеріальних обігових коштів і величини власних і позичкових джерел їх формування, тобто забезпеченість запасів і витрат джерелами фінансування. Студенти ознайомилися з формулами визначення коефіцієнтів показників фінансової стійкості, платоспроможності, діагностики банкрутства.
ТЕМА № 3. Фінансова звітність.
Баланс (Ф.1).
Звіт про фінансові результати (Ф.2).
Звіт про рух коштів (Ф.3).
Звіт про капітал (Ф.4)
ЛІТЕРАТУРА за темою:
- Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” - № 996-ХІУ.
- Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №2, №3, №4, №5.
- Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 «Про затвердження форм фінансової звітності підприємств, установ, організацій».
Спеціальна література:
1. Бандурка А.М., Черв’яков І.М., Посилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1997.
2. Цигилик І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002.
3. Цигилик І.І. Економічний аналіз і ефективність виробництва // Науковий вісник. – Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002. - №3.
4. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.
5. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.
6. Барнгольц С.Б., Тацій Г.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств.- Москва: Фінанси та статистик, 1986 р.
7. Кононенко О.І. Аналіз фінансової звітності. – Харків: Видавництво „Фактор”, 2003 р.
8. Ковальов А.І., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства. – Москва: Центр економіки та маркетингу, 1997 р.
9. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств. – Москва: Інфра, 2003 р.
10. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: ДИС, 1999.
11. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.
12. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. - М.: Финансы и статистика, 1994.
13. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. - М.: Финансы и статистика,1996.
14. Ермолович Л.Л. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: БГЭУ, 2001.
15. Зудилин А. П. Анализ хозяйственной деятельности развитых капиталистических стран. 2-е изд. - Екатеринбург: Каменный пояс, 1992.
16. Ильенкова Н.Д. Спрос: анализ и управление. - М.: Финансы и статистика, 1997.
17. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2000.
18. Ковалев А.П. Диагностика банкротства. - М.: АО «Финстатинформ», 1995.
19. Ковалев В.В. Сборник задач по финансовому анализу. - М.: Финансы и статистика, 1997.
20. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. - М.: Высшая школа, 1997.
21. Панков Д.А. Современные методы анализа финансового положения. - Минск: ООО «Профит», 1995.
22. Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. - М.: Перспектива, 1995.
23. Русак Н.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования. – Минск: Вышэйшая школа, 1997.
Мета теми: Ознайомитися зі складом фінансової звітності підприємства та якими нормативно-законодавчими документами регламентоване їх складання. Вивчити склад показників, які відображаються в Балансі ф.1, в Звітові про фінансові результати підприємства ф.2, в Звітові про рух грошових коштів ф.3, в Звітові про власний капітал ф.4; та які показники використовуються для проведення фінансово-економічного аналізу господарської діяльності підприємств. Засвоїти способи фінансово-економічного аналізу - горизонтальний і вертикальний аналіз балансу, аналіз з використанням коефіцієнтів, аналіз структури статей балансу. Навчитися проводити діагностику банкрутства згідно нормативно-законодавчих документів. Ознайомитися з аналізом фінансової стійкості.
Вступ. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану за даними балансу. Звіт про фінансові результати надає інформацію не на конкретну дату, а за визначений період. Цей звіт вважається одним із найбільш інформативних документів звітності, оскільки містить інформацію про динаміку прибутку підприємства. Звіт про обіг коштів покликаний показати подібні надлишки і дефіциту. Він складається для того, щоб показати порядок фінансування операцій підприємства, яке звітується, і використання ним фінансових ресурсів. У звіті про власний капітал відображається за рахунок яких джерел формувався той чи інший елемент власного капіталу, а також у якому напрямку використаний власний капітал.
1. Аналіз форми №1 «Баланс».
Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану за даними балансу.
Починаючи аналіз стану підприємства за даними балансу, перше, на що слід звернути увагу, це те, що для проведення аналізу, як правило, даремно розглядати показники за один період. Набагато корисніше вивчити порівняльні дані, що охоплюють два і більше періоди. Простежуючи тенденції, можна знайти коштовні ключові моменти стосовно росту й інших важливих факторів, що впливають на діяльність підприємства.
Крім того, лише деякі показники у фінансових звітах мають значення самі по собі. Важливим є їх зв’язок з іншими показниками або напрямок і величина зміни за період.
Підготовка до аналізу структури і динаміки балансу
Аналіз структури статей балансу і динаміки змін проводиться за допомогою одного з таких способів:
– аналіз безпосередньо за балансом без попередньої зміни балансових статей;
– складання ущільненого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей;
– проведення додаткового коректування балансу на індекс інфляції з подальшим агрегуванням статей у необхідному аналітичному розрізі.
Аналіз безпосередньо за балансом — досить трудомістка і найчастіше малоефективна процедура, оскільки занадто велика кількість розрахункових показників не дозволяє виділити головних тенденцій у зміні фінансового стану підприємства.
У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану підприємства здійснюється за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури.
Подальший аналіз балансу здійснюється такими способами (вони використовуються також і при інтерпретації інших форм звітності):
– горизонтальний аналіз;
– вертикальний аналіз;
– аналіз з використанням коефіцієнтів.
Горизонтальний аналіз. Це найпростіший з прийомів аналізу, але, незважаючи на це, за його допомогою можна одержати досить цінну інформацію про фінансовий стан підприємства. Він припускає порівняння показників одного року з показниками іншого. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В його основі лежить числення базисних темпів росту балансових статей і статей звіту про фінансові результати.
Вертикальний аналіз балансу показує структуру засобів підприємства та їх джерел, коли суми за окремими статтями або розділами беруться у відсотках до валюти балансу. Можна виділити дві основні причини, що обумовлюють необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу:
– перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння результатів діяльності підприємств, що розрізняються за величиною використовуваних ресурсів та інших об’ємних показників;
– відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим ускладнювати їх зіставлення в динаміці.
Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, а деякі показники можна віднести як до інструментів горизонтального, так і до інструментів вертикального аналізу.
Аналіз з використанням коефіцієнтів. Коефіцієнт — це математичне вираження зв’язку одного показника з іншим. Коефіцієнти є основними інструментами фінансового аналізу, що допомагають установити зв’язок між різними цифрами у фінансових звітах. При використанні коефіцієнтів суб’єкт фінансового аналізу може не тільки оцінити поточний фінансовий стан організації, але й передбачати реакції кредиторів та інших осіб, які зазвичай використовують їх для оцінки діяльності компанії.
Загальні принципи складання Балансу
Складання балансу регламентоване ПБО 2. Норми ПБО 2 застосовуються до балансів підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).
У ПБО 2 використані терміни, що мають визначальне значення для забезпечення коректності застосування ПБО при складанні фінансової звітності. Визначення термінів, застосовуваних у ПБО 2, дається в його п.4.
Активи визначені як ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.
Зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникла в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов’язань.
Докладніше особливості визнання і співвідношення активів, зобов’язань і власного капіталу наведені в пп. 10-13 ПБО 2.
Актив відбивається в балансі за умови, що оцінка його може бути вірогідно визначена й очікується одержання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.
Таким чином, матеріальні і нематеріальні об’єкти відбиваються в балансі підприємства як активи тільки в тому випадку, коли вони відповідають одночасно трьом критеріям:
– об’єкти, що контролюються підприємством (всі об’єкти належать підприємству за правом власності, контролюються цим підприємством);
– оцінка об’єктів може бути вірогідно визначена (всі об’єкти, придбані підприємством, можуть бути вірогідні їм на підставі первинних документів на їх оприбуткування; труднощі з визначенням вартості об’єктів можуть виникати при оприбуткуванні безоплатно отриманих об’єктів, а також створених власними силами нематеріальних активів);
– існує імовірність одержання в майбутньому економічних вигод від використання цих об’єктів (всі об’єкти, що належать підприємству за правом власності, несуть підприємству ймовірність одержання економічної вигоди у майбутньому у разі їх продажу третім особам). Рекомендується включити до наказу з облікової політики підприємства фразу такого змісту: «До особливого розпорядження керівника підприємства вважати всі об’єкти підприємства, що перебувають у його власності, контрольованими підприємством за правом власності, що припускає право володіти майном, використовувати його і розпоряджатися їм. Вважати всі об’єкти підприємства (у тому числі невиробничі), що числяться на його балансі, вірогідно оціненими на підставі первинних бухгалтерських документів на їх оприбуткування. Вважати всі об’єкти підприємства об’єктами, за якими існує ймовірність одержання економічних вигод у майбутньому у випадку можливого продажу цих об’єктів третім особам. У разі оприбуткування матеріальних і нематеріальних об’єктів (у тому числі невиробничих), які щойно надійшли, від початку вважати їх вірогідно оціненими на підставі первинних бухгалтерських документів і з імовірністю одержання економічних вигод у майбутньому».
Зобов’язання відбивається в балансі, якщо його оцінка може бути вірогідно визначена й існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому в результаті його погашення. Власний капітал відбивається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, що ведуть до його зміни.
Отже, власний капітал від початку визначається як різниця між активами і зобов’язаннями, що ще раз підтверджує загальний принцип побудови Балансу:
Активи = зобов’язання + власний капітал.
Всі активи підприємства для цілей складання Балансу поділяються на обігові і не обігові. Обігові активи — кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Не обігові активи — всі активи, що не є обіговими. Операційний цикл — проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням коштів від реалізації виготовленої з них продукції або товарів і послуг.
Висновки з першого питання: Студенти ознайомилися з формою №1 «Баланс», з показниками, які відображаються в Балансі. Студенти вивчили аналіз структури статей Балансу, горизонтальний та вертикальний аналіз Балансу, аналіз фінансового стану згідно показників Балансу. Студенти засвоїли що відноситься до активів та до пасивів підприємства і як вони діють на фінансовий стан підприємства, що відноситься до власного капіталу та зобов’язань підприємства.
2. Аналіз форми №2 «Звіт про фінансові результати».
Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам правдивої, повної і неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки за звітний період. На відміну від балансу, Звіт про фінансові результати надає інформацію не на конкретну дату, а за визначений період. Цей звіт вважається одним із найбільш інформативних документів звітності, оскільки містить інформацію про динаміку прибутку підприємства.
Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежить формування обігових коштів, виконання зобов’язань перед бюджетом, платоспроможність підприємства, доходи акціонерів і т.п.
Показники діяльності підприємства у формі №2 групуються в розрізі видів діяльності.
На формування чистого прибутку підприємства впливають фінансові результати, отримані після здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності і фінансові результати, отримані в результаті, надзвичайних подій. Така класифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу роль при розрахунку показників прибутковості (рентабельності) підприємства.
Висновки з другого питання: Студенти ознайомилися з показниками форми №2 «Звіт про фінансові результати». Студенти вивчили порядок проведення фінансово-економічного аналізу згідно даних форми №2 та мету його проведення; порядок проведення розрахунків показників рентабельності, формування чистого прибутку підприємства від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
3. Аналіз форми №3 «Звіт про рух грошових коштів».
До реформування системи бухгалтерського обліку і звітності в Україні в складі річної фінансової звітності були присутні аналоги теперішнього «Балансу», «Звіту про фінансові результати» і «Звіту про власний капітал». Що ж стосується «Звіту про обіг грошових засобів», то ця форма звітності є принципово новою в системі фінансової звітності підприємств України. У цьому зв’язку розглянемо основні принципи її складання і роль у системі фінансової інформації, що міститься в звітності.
Підприємство може бути дуже прибутковим і водночас мати надзвичайний дефіцит коштів або середньоприбутковим, маючи в розпорядженні великі суми коштів. Звіт про обіг коштів покликаний показати подібні надлишки і дефіциту. Він складається для того, щоб показати порядок фінансування операцій підприємства, яке звітується, і використання ним фінансових ресурсів.
Інформація про обіг коштів підприємства корисна тим, що вона надає користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства залучати і використовувати кошти та їх еквіваленти.
Звіт про обіг коштів, крім того, містить інформацію, яка корисна при оцінці фінансової гнучкості фірми. Фінансова гнучкість — це здатність фірми генерувати значні суми коштів для того, щоб вчасно реагувати на потреби і можливості, які зненацька виникли. Інформація про обіг коштів за минулі періоди, особливо про обіг коштів від основної діяльності, допомагає оцінити фінансову гнучкість. Оцінка здатності фірми пережити, наприклад, несподіване падіння попиту може містити в собі аналіз обігу коштів від основної діяльності за минулі періоди. Чим відчутніше обіг коштів, тим вище виявиться здатність фірми витримати несприятливі зміни економічних умов.
Деякі інвестори і кредитори вважають звіт про обіг коштів корисним при оцінці «якості» доходів фірми. Визначення доходів при обліку методом нарахувань вимагає безліч бухгалтерських проводок, пов’язаних з нарахуванням, відображенням сум, що відносяться до майбутніх звітних періодів, розподілом і оцінкою. Такі коректування і процедури роблять процес визначення доходу більш суб’єктивним, ніж хотілося б деяким користувачам фінансової звітності. Такі користувачі покладаються на більш об’єктивну оцінку ефективності, ніж чистий прибуток, — на обіг коштів від основної діяльності. На думку цих користувачів, чим вищий цей показник, тим вища «якість» доходу.
Звіт про обіг коштів поділяє грошові надходження і виплати на три основні категорії:
– обіг засобів у результаті операційної діяльності;
– обіг засобів у результаті інвестиційної діяльності;
– обіг засобів у результаті фінансової діяльності.
Групування потоків коштів за цими трьома категоріями дозволяє відбити вплив кожного з трьох основних напрямків діяльності фірми на рівень грошових надходжень. Комбінований уплив усіх трьох категорій на обсяг коштів визначає чисту зміну коштів за період. Потім чиста зміна коштів за період звіряється з початковим і кінцевим сальдо коштів.
Висновок з третього питання: Студенти ознайомилися з показниками форми №3 «Звіт про рух грошових коштів», які є базою для оцінки можливості підприємства залучати та використовувати грошові кошти. Студенти вивчили, що грошові кошти надходять і використовуються від трьох видів діяльності: операційної, фінансової та інвестиційної. Студенти освоїли проведення аналізу руху грошових коштів підприємства, дохідності, прибутковості, фінансової гнучкості.
4. Аналіз форми №4 «Звіт про власний капітал».
Аналізуючи структуру пасиву балансу, ми вже частково провели аналіз власного капіталу підприємства. Однак у зв’язку з тим, що в балансі відбивається інформація зі стану на визначену дату, ми не мали можливості простежити, за рахунок яких джерел формувався той чи інший елемент власного капіталу, а також у якому напрямку використаний власний капітал.
Діагностика банкрутства
Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом» від 14.05.92 №2343-ХІІ (далі — Закон про банкрутство), банкрутство розглядають як визнану судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки за допомогою застосування ліквідаційної процедури.
Діагностика банкрутства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів кризового розвитку підприємства, що генерують погрозу його банкрутства в майбутньому періоді.
Існує безліч методик проведення діагностики банкрутства, що відрізняються об’єктами спостереження, етапами проведення аналізу, масштабами дослідження, а також набором показників, за допомогою яких здійснюється аналіз.
На сьогодні державними органами розроблений документ, у якому, по суті, викладений новий підхід до методики діагностики банкрутства українських підприємств, — Методичні рекомендації з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій з приховання банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 №10 (далі — Методичні рекомендації). Методика проведення діагностики банкрутства, викладена в Методичних рекомендаціях, максимально враховує вимоги Закону про банкрутство стосовно подальших дій боржника у випадку, якщо його фінансовому стану властиві ознаки неплатоспроможності.
Методичні рекомендації розрізняють три ступеня неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну і понадкритичну неплатоспроможність.
Для того щоб визначити, ознаки якої неплатоспроможності характеризують фінансовий стан підприємства, розраховують такі показники:
1) поточна платоспроможність;
2) коефіцієнт забезпечення власними коштами;
3) коефіцієнт покриття.
Висновки з четвертого питання: Студенти ознайомилися з показниками форми №4 «Звіт про власний капітал». Студенти вивчили джерела формування власного капіталу на звітний період та використання його. Студенти навчилися проводити діагностику банкрутства, згідно Методичних рекомендацій. Студенти засвоїли, що для визначення неплатоспроможності необхідно визначити показники: поточної платоспроможності, коефіцієнт забезпечення власними засобами, коефіцієнт покриття.
Висновки з теми: Студенти ознайомилися з формою №1 «Баланс», з показниками, які відображаються в Балансі. Студенти вивчили аналіз структури статей Балансу, горизонтальний та вертикальний аналіз Балансу, аналіз фінансового стану згідно показників Балансу. Студенти засвоїли що відноситься до активів та до пасивів підприємства і як вони діють на фінансовий стан підприємства, що відноситься до власного капіталу та зобов’язань підприємства.
Студенти ознайомилися з показниками форми №2 «Звіт про фінансові результати». Студенти вивчили порядок проведення фінансово-економічного аналізу згідно даних форми №2 та мету його проведення; порядок проведення розрахунків показників рентабельності, формування чистого прибутку підприємства від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.
Студенти ознайомилися з показниками форми №3 «Звіт про рух грошових коштів», які є базою для оцінки можливості підприємства залучати та використовувати грошові кошти. Студенти вивчили, що грошові кошти надходять і використовуються від трьох видів діяльності: операційної, фінансової та інвестиційної. Студенти освоїли проведення аналізу руху грошових коштів підприємства, дохідності, прибутковості, фінансової гнучкості.
Студенти ознайомилися з показниками форми №4 «Звіт про власний капітал». Студенти вивчили джерела формування власного капіталу на звітний період та використання його. Студенти навчилися проводити діагностику банкрутства, згідно Методичних рекомендацій. Студенти засвоїли, що для визначення неплатоспроможності необхідно визначити показники: поточної платоспроможності, коефіцієнт забезпечення власними засобами, коефіцієнт покриття.
ТЕМА № 4. Фінансово-економічний аналіз промислового підприємства
ФЕА виробництва і реалізації.
ФЕА використання персоналу підприємства і фонду оплати праці.
ФЕА використання основних коштів.
ФЕА використання матеріальних ресурсів.
ФЕА собівартості продукції.
ФЕА фінансових результатів діяльності підприємства.
ЛІТЕРАТУРА за темою:
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” - № 996-ХІУ.
Спеціальна література:
1. Цигилик І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002.
2. Цигилик І.І. Економічний аналіз і ефективність виробництва // Науковий вісник. – Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002. - №3.
3. Примак Т.О. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – Київ: «Вікар», 2002.
4. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000.
5. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ», 2001.
6. Триснюк В.М., Радванський М.І., Цвєтков В.Д.. Нова економічна політика України в зв’язку з переходом від тоталітарної до ринкової економіки // Наукові вісті. Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002.
7. Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.
8. Кононенко О.І. Аналіз фінансової звітності. – Харьків: Видавництво „Фактор”, 2003 р.
9. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.
10. Барнгольц С.Б., Тацій Г.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств.- Москва: Фінанси та статистик, 1986 р.
11. Ковальов А.І., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства. – Москва: Центр економіки та маркетингу, 1997 р.
12. Бандурка А.М., Черв’яков І.М., Посилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз. – Харьков: Університет внутрішніх справ, 1997 р.
13. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств. – Москва: Інфра, 2003 р.
14. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: ДИС, 1999.
15. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности:
Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.
16. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субъекта. -
М.: Финансы и статистика, 1994.
17. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности. - М.: Финансы и статистика,
1996.
18. Ермолович Л.Л. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: БГЭУ, 2001.
19. Зудилин А. П. Анализ хозяйственной деятельности развитых капиталистических стран. 2-е изд. - Екатеринбург: Каменный пояс, 1992.
20. Ильенкова Н.Д. Спрос: анализ и управление. - М.: Финансы и статистика, 1997.
21. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2000.
22. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: Проспект, 2000.
23. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. - М.: ЮНИТИ, 1999.
24. Муравьев А.И. Теория экономического анализа: проблемы и решения. - М.: Финансы и статистика, 1988.
25. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. - М.: Высшая школа, 1997.
26. Панков Д.А. Бухгалтерский учет и анализ за рубежом. - Минск: ИП «Новое знание», 2002.
27. Панков Д.А. Современные методы анализа финансового положения. - Минск: ООО «Профит», 1995.
28. Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. - М.: Ось-89, 1996.
29. Ришар Жак. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: ЮНИТИ, 1997.
Мета лекції: Ознайомитися з фінансово-економічним аналізом діяльності промислового підприємства, в тому числі: аналізом виконання плану виробництва та реалізації готової продукції; аналізом об’єму, складу, асортименту та якості виробленої і реалізованої продукції; аналізом собівартості виробленої продукції; аналізом використання персоналу підприємства та фонду оплати праці; аналізом використання основних виробничих фондів; аналізом використання сировини та матеріальних ресурсів на виробництві; аналізом фінансових результатів господарської діяльності промислового підприємства.
Навчитися проводити аналіз фінансово-господарської діяльності промислового підприємства для прийняття управлінських рішень.
Вступ: Фінансово-економічний аналіз – це дослідження системи якісних та кількісних показників, що характеризують господарську діяльність промислових підприємств для розкриття причинних зв’язків, що зумовлюють фінансові результати їх роботи. Проведення фінансово-економічного аналізу є важливою передумовою прийняття раціональних керівних рішень. Як відомо, виробнича діяльність будь-якого підприємства може бути детально описана цілою низкою економічних показників, які тісно пов’язані між собою. Особлива наочність аналізу досягається за використання прийомів та способів, які вивчалися студентами раніше. В ході проведення аналізу можна встановити негативні явища при веденні промислового виробництва, які призводять до порушень фінансової дисципліни підприємства.
1. Фінансово-економічний аналіз виробництва і реалізації.
Аналіз діяльності виробничого об’єднання (підприємства) починається з вивчення обсягу виробництва і темпів його росту, тобто з оцінки виконання планів виробництва і реалізації продукції. Виконання цих планів кожним виробничим об’єднанням підприємством сприяє планомірному пропорційному розвитку економіки країни, задоволенню потреб населення в продукції, що випускається. Прийнята послідовність аналізу обумовлена тим, що від обсягу, складу, асортименту та якості випущеної і реалізованої продукції, від ритмічності виробництва залежать собівартість, прибуток, рентабельність, оборотність коштів, платоспроможність та інші показники, що характеризують ефективність виробництва.
Головними завданнями аналізу розглянутого кола питань є:
1) перевірка напруженості планових завдань;
2) оцінка виконання плану і зміна в обсязі, складі та якості, у ритмічності і комплектності виробництва за досліджуваний період;
3) з’ясування причин відхилення від плану і змін у порівнянні з попереднім періодом;
4) виявлення резервів подальшого росту продукції, поліпшення її складу і якості, посилення ритмічності виробництва.
Дані можуть бути отримані безпосередньо на підприємстві у вигляді розрахунків до плану і зведень з поточного оперативного, техніко-виробничого і бухгалтерського обліку.
До директивних показників планування й оцінки виконання плану за обсягом виробництва в промисловості належать:
– темпи росту товарної продукції за роками і наростаючим підсумком;
– виробництво основних видів продукції в натурі, у тому числі продукції для експорту і товарів народного споживання за рік і наростаючим підсумком;
– питома вага продукції вищої категорії якості.
Директивними показниками річного, квартального і місячного планування є такі.
1. Реалізація продукції в оптових цінах підприємства. Через вартісний показник реалізації контролюється виконання плану за натурально-речовинним складом продукції, оскільки до виконання плану реалізації включається фактично реалізована продукція в межах запланованої суми лише за умови, що план постачань виконаний цілком усіма без винятку покупцями відповідно до договірних умов відносно кількості, асортименту та якості виробів, а також термінів постачань. При невиконанні зобов’язань з постачання продукції з планової суми реалізації віднімається вартість недопоставлених покупцям конкретних видів виробів, виділених у договорах самостійними позиціями. Перевиконання плану постачань за іншими видами виробів або іншими покупцями не зараховується, отже план реалізації може бути виконаний не більше ніж на сто відсотків.
2. Обсяг виробництва основних видів продукції в натурі, в тому числі продукції для експорту. Окремо вказуються загальні суми випуску товарів, при цьому виконання плану за контрольованими позиціями асортименту визначається наростаючим підсумком з початку року.
3. Питома вага товару вищої якості. Виконання плану за якістю продукції виробничо-технічного призначення визначається на основі її атестації і зіставлення фактичної питомої ваги продукції вищої категорії якості із запланованою.
Висновки з першого питання: Студенти ознайомилися з показниками виробництва та реалізації готової продукції промислового підприємства, з головними завданнями фінансово-економічного аналізу вказаних показників. Студенти вивчили директивні показники планування та проведення оцінки виконання плану виробництва готової продукції: темпи зростання випуску товарної продукції, виробництво основних видів продукції в натурі, реалізація продукції в оптових цінах, питома вага продукції вищої якості, виконання плану по асортименту та якості, тощо. Студенти опанували знаннями проведення аналізу об’єму, складу, асортименту і якості товарної продукції, яка вироблена та реалізована, аналізу собівартості, прибутку від реалізації товарної продукції, рентабельності, оборотності оборотних засобів та других показників ефективності виробництва.
2. Фінансово-економічний аналіз використання персоналу підприємства і фонду оплати праці.
Завдання аналізу. Вивчення впливу трудових факторів на виконання плану і динаміку обсягу виробництва має на меті встановити:
– напруженість плану по праці;
– відхилення від плану праці, їх вплив на обсяг продукції, причини відхилень;
– резерви підвищення продуктивності праці і впливу їх мобілізації на обсяг продукції;
– повноту й ефективність використання трудових ресурсів.
Для характеристики забезпеченості трудовими ресурсами та їх використання застосовується така система показників:
– чисельність персоналу та його склад за групами, категоріями, професіями і кваліфікацією;
– обіг робочої сили, плинність кадрів;
– використання робочого часу, величина змінних і цілодобових втрат робочого часу та їх структура за причинами;
– середній виробіток на одного працюючого і на одного робітника за визначений хронологічний період (рік, місяць, день, година);
– середній відсоток виконання норм виробітку робітниками-відрядниками та їх розподілу за ступенем виконання норм виробітку;
– трудомісткість основного і допоміжного виробництва та окремих видів продукції.
Ці показники аналізуються в їх взаємозв’язку і визначається їх уплив на обсяг виробництва. Частина показників мається в статистичній звітності. Інші можна обчислити шляхом відповідної обробки статистичної звітності.
Продуктивність праці в більшості галузей промисловості тепер вимірюється шляхом розподілу нормативної чистої продукції на середньорічну чисельність промислово-виробничого персоналу.
Перевірка забезпеченості трудовими ресурсами провадиться методом зіставленням фактичної чисельності з планової за промислово-виробничим персоналом — за категоріями, а непромисловим — за галузями діяльності.
Усунення впливу асортиментних зрушень і змін у зовнішньому
кооперуванні на показники продуктивності праці. Для усунення впливу зміни матеріалоємності і рентабельності асортименту, що випускається, на показники середнього виробітку і темпи їх росту вони обчислюються виходячи з нормативної чистої продукції.
Усунення впливу зміни структури промислово-виробничого персоналу на показники продуктивності праці. Середній виробіток на одного працюючого залежить від середнього виробітку робочих та інших категорій працюючих.
Фактори, що впливають на середній виробіток одного робітника, поділяються на екстенсивні й інтенсивні.
Втрати робочого часу. Щоб повніше виявити резерви росту середньорічного виробітку за рахунок кращого використання робочого часу, потрібно детально вивчити втрати робочого часу та їх причини. Дані про плановане використання робочого часу наводяться у спеціальній таблиці плану праці «Баланс робочого часу».
Деталізація аналізу впливу інтенсивних факторів на продуктивність праці. Вплив інтенсивних факторів на продуктивність праці. Вплив інтенсивних факторів на продуктивність праці виявляється через скорочення трудомісткості виробництва. Сукупна його трудомісткість включає:
– трудомісткість основного технологічного процесу або технологічна трудомісткість, від якої залежить потреба основних робітників;
– трудомісткість обслуговування цього процесу, що визначає чисельність допоміжних робітників;
– трудомісткість управління, від якої значною мірою залежить чисельність ІТП і службовців.
Аналіз заробітної плати
Завдання аналізу. Аналіз витрат на заробітну плату має на меті встановити:
– склад базового фонду заробітної плати і правильність внесених до нього при плануванні коректив;
– обґрунтованість розрахунку й розподілу за кварталами планового фонду заробітної плати;
– використання об’єднанням (підприємством) цього фонду;
– фактори, що викликають відхилення фонду заробітної плати від суми, котра приєднувалася з урахуванням виконання плану з приросту обсягу продукції (за показником, установленим для виміру продуктивності праці);
– співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати та його вплив на собівартість продукції;
– вплив на фонд заробітної плати відхилень від планової чисельності працівників і позапланових виплат;
– резерви зниження собівартості продукції за рахунок економії фонду заробітної плати.
Висновки з другого питання: Студенти ознайомилися з показниками, які характеризують використання в промисловому виробництві трудових ресурсів: чисельність персоналу, оборотність робочої сили, плинність кадрів, використання робочого часу, середній відсоток виконання норм робочими, трудомісткість основного і допоміжного виробництва, склад базового фонду оплати праці, середня оплата праці, відхилення планового фонду оплати праці від фактичного; ознайомилися із завданнями фінансово-економічного аналізу використання трудових ресурсів промислового виробництва та використання фонду оплати праці. Студенти вивчили методику проведення аналізу використання персоналу промислового виробництва та аналізу оплати праці промислових робітників.
3.Фінансово-економічний аналіз використання основних виробничих фондів.
Завдання аналізу. При своєчасному високому технічному рівні промислового виробництва величина і прогресивність основних виробничих фондів, їх технічний стан вирішальною мірою визначають потенційний обсяг промислового виробництва, його виробничу потужність, причому від повноти використання продуктивності устаткування залежить фактичний випуск продукції. З цього випливає необхідність аналізу забезпеченості виробництва основними фондами, їх технічного стану і використання, а також оцінки їх впливу на зростання обсягу продукції і виконання плану її випуску.
Аналіз використання виробничих потужностей. Показник використання виробничої потужності є найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних виробничих фондів.
Аналіз фондовіддачі. Узагальнюючим показником використання основних фондів є також фондовіддача, тобто відносини обсягу продукції за аналізований період до основних виробничих фондів.
Показник, зворотний фондовіддачі, — фондоємність.
Достоїнством показника фондоємності є те, що його чисельник може бути розкладений на складові частини за окремими цехами і групами устаткування. Це дозволяє встановити вплив використання техніки на кожній виробничій ділянці на узагальнюючий показник використання фондів.
При визначенні фондовіддачі і фондоємності обсяг продукції обчислюється у вартісних, натуральних і умовних вимірниках. Основні виробничі фонди визначаються за вартістю, займаною площею або в інших вимірниках, причому за розрахунок береться їх середня хронологічна величина за аналізований період.
Висновки з третього питання: Студенти ознайомилися з показниками, які характеризують використання основних фондів промислового підприємства: технічний рівень, технічний стан, виробнича потужність, забезпечення промислового виробництва основними виробничими фондами, фондоємність, фондовіддача; ознайомилися із завданнями проведення фінансово-економічного аналізу на промисловому підприємстві. Студенти вивчили методику проведення фінансово-економічного аналізу використання основних фондів промислового підприємства.
4.Фінансово-економічний аналіз використання матеріальних ресурсів.
Завдання аналізу. Вивчення цього питання має на меті встановити:
– обґрунтованість плану матеріально-технічного постачання і його погодженість з планом виробництва;
– виконання плану постачання і його вплив на виконання плану випуску і реалізації продукції;
– стан і динаміку виробничих запасів;
– повноту використання матеріальних ресурсів та їх вплив на обсяг і асортимент продукції;
– резерви зниження матеріалоємності за рахунок поліпшення використання матеріалів і збільшення на цій основі випуску продукції.
Узагальнюючі показники матеріалоємності продукції. Зниження матеріалоємності продукції, будь-яка економія матеріалів, енергії і палива — важливий напрямок підвищення ефективності суспільного виробництва.
Мета такого аналізу — встановити чи правильно визначена підприємством потреба в матеріальних ресурсах, чи була задоволена заявка підприємства на матеріальні фонди і як ці фонди реалізовані. Одночасно вивчається стан складських запасів матеріальних ресурсів.
Висновки з четвертого питання: Студенти ознайомилися з показниками, які характеризують використання матеріальних ресурсів на промисловому підприємстві: обґрунтованість плану виробництва, виконання плану постачання матеріальних ресурсів згідно технічних характеристик, стан та динаміка виробничих запасів, матеріалоємність, повнота використання матеріальних ресурсів та інші, ознайомилися із завданнями фінансово-економічного аналізу використання матеріальних ресурсів на промисловому підприємстві. Студенти вивчили методику проведення фінансово-економічного аналізу використання матеріальних ресурсів на промисловому виробництві.
5. Фінансово-економічний аналіз собівартості промислової продукції.
Оцінка виконання плану собівартості продукції і завдання зі зниження матеріальних витрат. У системі показників, що характеризують ефективність виробництва і посилення його інтенсифікації, одне з основних місць належить собівартості продукції, завдання зі зниження собівартості, що передбачаються в річних планах промислових міністерств, об’єднань і підприємств, покликані орієнтувати всі ланки управління промисловістю на економію матеріальних, трудових і грошових ресурсів, на досягнення найбільших результатів із найменшими витратами.
Головними завданнями аналізу собівартості є: загальна оцінка виконання завдань за собівартістю і зниженню матеріальних витрат; дослідження причин відхилень від плану з виділенням із сукупної економії від зниження витрат тієї її частини, що отримана за незалежними від роботи підприємства факторами і не враховується при оцінці кінцевих результатів його діяльності і при формуванні фондів заохочення; вивчення структури і динаміки витрат за економічними елементами, калькуляційними статтями та окремими виробами й обліком змін у техніці, технології і організації виробництва; виявлення і зведений підрахунок внутрішньогосподарських резервів зниження собівартості.
У більшості галузей промисловості завдання щодо собівартості затверджується підприємством у вигляді окремого рівня витрат (у копійках) на гривню товарної продукції. Однак з урахуванням специфіки виробництва підприємствам можуть затверджуватись інші показники: собівартість одиниці продукції або зниження собівартості товарної продукції (у відсотках до попереднього року).
Виробничі витрати підприємств і об’єднань у плані, бухгалтерському обліку, звітності й аналізі групуються в двох напрямках: за економічними елементами і калькуляційними статтями.
Аналіз витрат за економічними елементами. Групування витрат за елементами дозволяє здійснювати контроль за формуванням, структурою і динамікою витрат за видами, що характеризують їх економічний зміст. Це необхідно для вивчення співвідношення живої і минулої (упредметненої) праці, нормування й аналізу виробничих запасів, числення приватних показників оборотності окремих видів нормованих обігових коштів, а також для інших розрахунків галузевого, регіонального і господарського рівня (зокрема, для числення величини створюваного в промисловості національного доходу).
Витрати, що розраховуються за елементами всіх матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, використовуються для визначення планового рівня матеріальних витрат і оцінки його дотримання.
Аналіз поелементного складу і структури витрат на виробництво дає можливість намітити головні напрямки пошуку резервів залежно від рівня матеріалоємності, трудомісткості і фондоємності виробництва.
Аналіз собівартості продукції за калькуляційними статтями. Постатейне відображення витрат у плані, обліку, звітності й аналізі розкриває їх цільове призначення і зв’язок з технологічним процесом. Це групування використовується для визначення витрат за видами вироблюваної продукції та місцем виникнення витрат (у цехах, ділянках, бригадах, а також за окремими робочими місцями).
Звітність про собівартість включає постатейні дані про собівартість усієї товарної продукції у трьох вимірах:
– за затвердженим планом, перерахованим на фактичний випуск і асортимент;
– за фактичною собівартістю.
Висновки з п’ятого питання: Студенти ознайомилися з показниками собівартості промислового виробництва: план собівартості, фактична собівартість, відхилення від планових показників, структура та динаміка витрат на виробництво товарної продукції, елементи та калькуляційні статті витрат на виробництво, матеріальні, трудові та вартісні витрати на виробництво, витрати на виправлення браку, загально виробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут продукції та інші показники; ознайомилися із завданнями проведення фінансово-економічного аналізу собівартості товарної продукції промислового підприємства. Студенти вивчили методику проведення фінансово-економічного аналізу собівартості товарної продукції промислового підприємства.
6. Фінансово-економічний аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.
Завдання аналізу прибутку. Реалізуючи створену продукцію, юридично самостійне підприємство відшкодовує витрати на виробництво, яке утворює собівартість продукції, і одержує грошові нагромадження — прибуток, а в ряді галузей — податок з обігу.
Величина прибутку залежить від виробничої, постачальницької, збутової і фінансової діяльності підприємства. Тому прибуток є якісним показником ефективності господарювання.
Завданнями аналізу прибутку є:
– перевірка обґрунтованості плану прибутку;
– оцінка виконання плану прибутку, з’ясування залежних і не залежних від цього трудового колективу відхилень від плану;
– розгляд джерел одержання прибутку, чи відбивають вони позитивні або негативні сторони господарської діяльності;
– виявлення резервів подальшого зростання прибутку.
Висновки з шостого питання: Студенти ознайомилися із показниками фінансово-економічного аналізу фінансових результатів промислового підприємства: прибуток, виконання плану по прибутку, джерела одержання прибутку, резерви збільшення прибутку та інші; ознайомилися із завданнями проведення фінансово-економічного аналізу фінансових результатів діяльності промислового підприємства. Студенти вивчили методику проведення фінансово-економічного аналізу фінансових результатів промислового підприємства.
Висновки з теми: Студенти ознайомилися з показниками виробництва та реалізації готової продукції промислового підприємства, з головними завданнями фінансово-економічного аналізу вказаних показників. Студенти вивчили директивні показники планування та проведення оцінки виконання плану виробництва готової продукції: темпи зростання випуску товарної продукції, виробництво основних видів продукції в натурі, реалізація продукції в оптових цінах, питома вага продукції вищої якості, виконання плану по асортименту та якості, тощо. Студенти опанували знаннями проведення аналізу об’єму, складу, асортименту і якості товарної продукції, яка вироблена та реалізована, аналізу собівартості, прибутку від реалізації товарної продукції, рентабельності, оборотності оборотних засобів та других показників ефективності виробництва.
Студенти ознайомилися з показниками, які характеризують використання в промисловому виробництві трудових ресурсів: чисельність персоналу, оборотність робочої сили, плинність кадрів, використання робочого часу, середній відсоток виконання норм робочими, трудомісткість основного і допоміжного виробництва, склад базового фонду оплати праці, середня оплата праці, відхилення планового фонду оплати праці від фактичного; ознайомилися із завданнями фінансово-економічного аналізу використання трудових ресурсів промислового виробництва та використання фонду оплати праці. Студенти вивчили методику проведення аналізу використання персоналу промислового виробництва та аналізу оплати праці промислових робітників.
Студенти ознайомилися з показниками, які характеризують використання основних фондів промислового підприємства: технічний рівень, технічний стан, виробнича потужність, забезпечення промислового виробництва основними виробничими фондами, фондоємність, фондовіддача; ознайомилися із завданнями проведення фінансово-економічного аналізу на промисловому підприємстві. Студенти вивчили методику проведення фінансово-економічного аналізу використання основних фондів промислового підприємства.
Студенти ознайомилися з показниками, які характеризують використання матеріальних ресурсів на промисловому підприємстві: обґрунтованість плану виробництва, виконання плану постачання матеріальних ресурсів згідно технічних характеристик, стан та динаміка виробничих запасів, матеріалоємність, повнота використання матеріальних ресурсів та інші, ознайомилися із завданнями фінансово-економічного аналізу використання матеріальних ресурсів на промисловому підприємстві. Студенти вивчили методику проведення фінансово-економічного аналізу використання матеріальних ресурсів на промисловому виробництві.
Студенти ознайомилися з показниками собівартості промислового виробництва: план собівартості, фактична собівартість, відхилення від планових показників, структура та динаміка витрат на виробництво товарної продукції, елементи та калькуляційні статті витрат на виробництво, матеріальні, трудові та вартісні витрати на виробництво, витрати на виправлення браку, загально виробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут продукції та інші показники; ознайомилися із завданнями проведення фінансово-економічного аналізу собівартості товарної продукції промислового підприємства. Студенти вивчили методику проведення фінансово-економічного аналізу собівартості товарної продукції промислового підприємства.
Студенти ознайомилися із показниками фінансово-економічного аналізу фінансових результатів промислового підприємства: прибуток, виконання плану по прибутку, джерела одержання прибутку, резерви збільшення прибутку та інші; ознайомилися із завданнями проведення фінансово-економічного аналізу фінансових результатів діяльності промислового підприємства. Студенти вивчили методику проведення фінансово-економічного аналізу фінансових результатів промислового підприємства.
ТЕМА № 5.Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств у капітальному будівництві, АПК, торгівлі
ФЕА господарської діяльності підприємств у капітальному будівництві (його особливості у «замовника», «підрядника»).
ФЕА господарської діяльності підприємств АПК (його особливості), сільськогосподарських підприємств та обслуговуючих, переробних підприємств.
ФЕА господарської діяльності підприємств торгівлі, постачально-збутових організацій.
ЛІТЕРАТУРА за темою:
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” - № 996-ХІУ.
Спеціальна література:
1) Цигилик І.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002.
2) Цигилик І.І. Економічний аналіз і ефективність виробництва // Науковий вісник. – Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002. - №3.
3) Примак Т.О. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – Київ: «Вікар», 2002.
4) Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000.
5) Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ», 2001.
6) Триснюк В.М., Радванський М.І., Цвєтков В.Д.. Нова економічна політика України в зв’язку з переходом від тоталітарної до ринкової економіки // Наукові вісті. Івано-Франківськ: ІМЕ, 2002.
7) Цигилик І.І., Кропельницька С.О., Мозіль О.І. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.
8) Ермолович Л.Л. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: БГЭУ, 2001.
9) Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2000.
10) Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности:
Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.
11) Кравченко Л.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. - Минск: Вышэйшая школа, 2000.
12) Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. - М.: ЮНИТИ, 1999.
13) Ковалев В.В., Патров В.В. Как читать баланс. - М.: Финансы и статистика, 1998.
14) Барнгольц С.Б., Тацій Г.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств.- Москва: Фінанси та статистик, 1986 р.
15) Кононенко О.І. Аналіз фінансової звітності. – Харьків: Видавництво „Фактор”, 2003 р.
16) Ковальов А.І., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства. – Москва: Центр економіки та маркетингу, 1997 р.
17) Бандурка А.М., Черв’яков І.М., Посилкіна О.В. Фінансово-економічний аналіз. – Харьков: Університет внутрішніх справ, 1997 р.
18) Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств. – Москва: Інфра, 2003 р.
19) Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: ДИС, 1999.
20) Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности:
Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.
21) Маркин Ю.П. Анализ внутрихозяйственных резервов. - М.: Финансы и статистика, 1991.
22) Михайлова-Станюта И.А. и др. Оценка финансового состояния предприятия. - Минск: Наука итехника, 1994.
23) Муравьев А.И. Теория экономического анализа: проблемы и решения. - М.: Финансы и статистика, 1988.
24) Муравьев А.И., Мухин А.Ф. и др. Анализ внешнеэкономической деятельности предприятий. - М.: Финансы и статистика, 1991.
25) Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. - М.: Высшая школа, 1997.
26) Панков Д.А. Современные методы анализа финансового положения. - Минск: ООО «Профит», 1995.
27) Ришар Жак. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: ЮНИТИ, 1997.
28) Русак Н.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования. – Минск: Вышэйшая школа, 1997.
29) Рэдхад К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996.
30) Савицкая Г.В. Теория анализа хозяйственной деятельности. – Минск, ИСЗ, 1996.
31) Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М, 2002.
32) Хэлферт Эрик. Техника финансового анализа. – М.: Аудит, ИО «ЮНИТИ», 2002.
33) Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы.
