Однією з важливих льотно-технічних характеристик літака є його стеля. Стелею літака зветься найбільша висота, на яку може піднятися літак при певному режимі польоту. Стеля літака залежить від фізичного стану атмосфери.
Існує поняття “теоретична стеля” – або статична стеля – висота, на якій надлишок тяги та вертикальна швидкість дорівнює нулю. У зв’язку з тим, що по мірі наближення до теоретичної стелі максимальна швидкість повільно наближується до нуля і для підйому на теоретичну стелю було потрібно би нескінченно великий час, уведене поняття “практична стеля”. За практичну стелю умовно приймають висоту, на якій максимальна вертикальна швидкість дорівнює 5 м×с-1 для літаків з реактивним двигуном та 0,5 м×с-1 для літаків з поршневими двигунами. Для сучасних літаків різниця між теоретичною та практичною стелею не перевищує 200-500 м.
Залежність теоретичної та практичної стелі від температурних умов розраховується за формулою:
. (4.4)
На стелю літака більш за все впливає температура повітря. При підвищенні температури повітря на 10 °С під час польоту на висоті, яка близька до стелі, при постійній швидкості, літак з ТРД втрачає висоту біля 500 м, а у поршневих літаків вона зменшується на 300 м.
Зміну висоти стелі приблизно можна оцінити за формулою:
Нп = Нпст - КпТ, (4.5)
де Кп – коефіцієнт, який залежить від типу літака і свідчить, на скільки зміниться висота стелі літака при відхиленні температури повітря від стандартної на 1 °С. Для літаків з поршневим двигуном Кп = 30 м на 1 °С, для дозвукових літаків з ТРД та надзвукових – 40…130 та більш 150 м на °С, відповідно.
Для визначення зниження літака необхідно зважити на той факт, що від температури та тиску (рівня польоту) залежить як сила тяги 
, так і сила лобового опору. Якщо політ здійснюється на висоті, значно меншій ніж стеля, при наявності достатнього запасу тяги, льотчик може утримати задану висоту, якщо буде збільшувати або зменшувати кількість обертів.
Політ поблизу стелі вигідний тому, що з висотою зменшується витрата палива, збільшується дальність польоту. Використовуючи велику стелю сучасних літаків, можна робити польоти вище тропопаузи, уникати несприятливих метеорологічних умов по повітряній трасі: грозових хмар, зон найбільш інтенсивної турбулентності та обледеніння і т.п. Але, сприятливий з метеорологічної та економічної точки зору, політ на великих висотах має і негативні сторони. Поблизу стелі істотно погіршується стійкість та управління літака. Однією з головних причин погіршення льотних даних літаків на великих висотах є використання великих кутів атаки. Нагадаємо, що кут атаки (a) – це кут між напрямом повітряного потоку та хордою крила. При попаданні в зону сильних висхідних рухів або додатних відхилень температури літак може переходити на закритичні кути атаки та утрати стійкості. Все це зобов’язує дуже уважно аналізувати метеорологічні умови, які можуть привести до зниження стелі літака та до погіршення його льотних якостей.
