З метою розосередження ПС і запобігання їх зіткнень між собою та з наземними перепонами вводиться система ешелонування.
Ця система полягає в розосередженні ПС на безпечну відстань одне від одного і від наземних перепон.
Використовуються три види ешелонування:
1. вертикальне;
2. подовжнє;
3. бокове.
Вертикальне ешелонування полягає в розосередження літаків та гелікоптерів по різним висотам, яке забезпечує безпечну відстань між ними по вертикалі та безпечну висоту над наземними перешкодами.
В основі вертикального ешелонування є розуміння, що припустима імовірність зіткнень ПС у повітрі не повинна перевищувати 2×10-6.
До 1 грудня 1977 р над територією СРСР літальні апараті ешелонувались з інтервалами:
DН = 300 м до висоти 6000 м;
DН = 600 м від 6000 до 9000 м;
DН = 1000 м вище 9000 м.
З 1 грудня 1977 р впроваджено нові інтервали ешелонування. Був скорочений інтервал між ешелонами 9 та 12 км до 600 м, у зв’язку із необхідністю збільшення щільності польотів, а висоти 9…12 км є найбільш економічні.
З 1 березня 1984 р введено нова система вертикального ешелонування:
DН = 300 м до висоти 8100 м;
DН = 600 м від 8100 до 12100 м.
Це нововведення дозволило ввести 5 нових ешелонів, що збільшило їх кількість у порівнянні з 1977 р.
Для повітряних трас встановляється напівкругла система вертикального ешелонування польотів.
При польоті за курсом, при напрямі повітряних трас і маршрутів поза трасою з істинними путьовими кутами від 0 до 179° (східна половина горизонту) встановлюються такі ешелони: 900, 1500, 2100 м і т.п., тобто кожні 600 м до висоти 8100 м; далі через кожні 1000 м до висоти 12100, а потім через 2000 м – 14100, 16100 м і т.п.
При напрямі повітряних трас і маршрутів поза траси з істинними путьовими кутами від 180 до 359° (західна половину горизонту) встановлюються наступні ешелони: 1200, 1800, 2400 м і т.п., тобто кожні 600 м до висоти 8600 м;далі через кожні 1000 м до висоти 13100, а потім через 2000 м – 15100, 17100 м і т.п.
Ешелони польотів встановлюються від ізобаричної поверхні, яка відповідає стандартному тиску 760 мм рт.ст. (1013,25 гПа). Висоти витримують за допомогою барометричного висотоміру, і політ виконується по відповідній ізобарі, тому що нахил ізобари дуже малий, і вона практично горизонтальна.
При польоті по району аеродрому вертикальне ешелонування проводиться незалежно від курсу польоту через кожні 300 м до висоти 6000 м і далі через 1000 м.
Обраний ешелон повинен повністю виключати можливість зіткнення літаків на зустрічних або перехресних курсах, а також зіткнення з природними перешкодами (височини, гори і т.п.) та штучними (високими будівлями, вишками і т.п.). Ешелонування має особливе значення у гірської місцевості. При висоті гір більше 2000 м найнижчий ешелон встановлюють не нижче 1000 м над перешкодами.
При обранні ешелону слід ураховувати атмосферний тиск, приведений до рівня моря, вертикальний розподіл температур і рельєф місцевості.
Поздовжнє ешелонування літаків та гелікоптерів полягає в розосередженні їх у горизонтальної площині на мінімальні відстані, безпечній для польоту.
Цей вид ешелонування застосовується при польоті ПС на однакових висотах по одному й тому ж маршруту або з перетином ешелонів, які зайняті іншими літаками та гелікоптерами.
Мінімальні інтервали поздовжнього ешелонування по ПВП встановлюються:
- по одному маршруту на однаковій висоті не менше 2 км;
- при перетині висоти, яка зайнята іншим ПС - не менше 2 км у момент перетину.
Мінімальні інтервали поздовжнього ешелонування по ППП при наявності безперервного радіолокаційного контролю встановлюються:
- на одному ешелоні не менше 30 км;
- при перетині зустрічного ешелону, який зайнятий іншим ПС, – не менше 30 км під час перетину.
Мінімальні інтервали поздовжнього ешелонування по ППП при відсутності безперервного радіолокаційного контролю встановлюються:
- на одному ешелон – на відстані, яку ПС подолає за період не менше 10 хвилин (у середньому 1 хвилина – 15 км);
- при перетині зустрічного ешелону, який зайнятий іншим ПС – не менше 10 хвилин у момент перетину.
Бокове ешелонування літаків та гелікоптерів, які летять по трасі на однаковій висоті, полягає в розосередженні їх на паралельних маршрутах загального напряму, на відстані, що виключають небезпеку зближення ПС.
За правилами бокового ешелонування відстань між осями повітряних трас повинна бути не менша 50 км. При польоті поза трасою бокова відстань між ПС, які летять в одному або протилежному напрямах, повинно бути не менша 10 км.
Мінімальні інтервали бокового ешелонування по ППП встановлюються не менше 20 км при розходженні ПС в умовах безперервного радіолокаційного контролю.
При відсутності безперервного радіолокаційного контролю бокове ешелонування по ППП забороняється.
