Аеродром – земельна або водяна ділянка, спеціально обладнана для зльоту, посадки, стоянки та обслуговування повітряних суден. Аеродроми цивільної авіації класифікуються за наступними основними ознаками:
I. За видами поверхні злітно-посадкової смуги (ЗПС):
1. з штучним покриттям ЗПС
2. з ґрунтовою ЗПС;
3. гідроаеродроми, де ЗПС – вода;
4. снігові та льодові.
II. За характером використання:
1. постійні;
2. тимчасові;
3. денної чи цілодобової дії.
III. За призначенням:
1. трасові – для виконання зльоту та посадки при польотах за маршрутом;
2. заводські – на авіаційних заводах при виконанні випробувальних польотів;
3. навчальні – в льотних училищах при підготовці пілотів;
4. спеціальні – для виконання авіаційних робіт (авіахімічні роботи, пожежна авіація, рятувальні роботи, демонстраційні польоти та інші).
IV. За розташуванням та використанням екіпажами при польотах за трасами:
1. базові;
2. проміжні;
3. аеродроми вильоту;
4. аеродроми призначення;
5. запасні.
Базовий аеродром – аеродром, на якому дислоковано авіазагін. Наприклад, якщо який-небудь екіпаж Одеського авіазагону виконує політ за будь-яким маршрутом, то для цього екіпажу завжди буде базовим аеродром Одеса.
Проміжні це такі аеродроми, на яких повітряні судна здійснюють проміжну посадку при виконанні дальніх рейсів.
Наприклад, на маршруті Одеса-Єкатеринбург-Хабаровськ-Владивосток. Єкатеринбург та Хабаровськ - проміжні аеродроми, Одеса – аеродром вильоту, Владивосток – аеродром призначення.
У випадку неможливості зробити посадку на аеродромі призначення з яких-небудь причин заздалегідь, ще перед польотом, визначається інший аеродром для посадки - запасний.
V. За висотою над рівнем моря:
1. гірські;
2. рівнинні.
До гірських аеродромів відносять всі аеродроми, які знаходяться на висоті що дорівнює та більш 1000 м над рівнем моря, а також аеродроми розташовані на місцевості з пересіченим рельєфом та відносними підвищеннями більш ніж 500 м у радіусі 25 км від аеродрому. Решта аеродромів відносяться до рівнинних.
VI. За довжиною ЗПС та несучою здібністю покриття аеродроми діляться на класи А, Б, В, Г, Д, Є та посадкові площадки.
Довжина ЗПС складає від 2 до 3,5 км, рідко досягає 4 км. Ширина ЗПС – від 40 до 80 м. На висотних аеродромах (частіше у горах, якщо є можливість) довжина ЗПС збільшується, щоб урахувати розрядження повітря на висоті аеродрому.
Аеродром конкретного класу повинен мати певну довжину та твердість ЗПС, щоб забезпечити зліт та посадку літаків у відповідності з їх злітними масами та габаритами. Так, аеродром класу А має довжину ЗПС не менше ніж 2500 м, щоб забезпечити зліт та посадку літаків зі злітною вагою більш ніж 200 т.
