Гелікоптери також класифікуються за різними ознаками: за призначенням, за видом приводу несучого гвинта, за розташуванням несучих гвинтів. Однак, більш правильно їх класифікувати за методом гасіння (компенсації) реактивного моменту несучого гвинта.
Таким чином, розрізняють шість видів вертольотів:
1. Одногвинтові з кермовим гвинтом.
2. Двогвинтові співвісні.
3. Двогвинтові подовжні.
4. Двогвинтові поперечні.
5. Багатогвинтові.
6. Гелікоптери з реактивними двигунами (соплами) на лопатах несучого гвинту.
I тип – це найбільш розповсюджена схема гелікоптерів. Вона була запропонована академіком Юр'євим Б.Н. ще у 1910 р. Та реалізована у 1924 р. Представник – система Міля М.Л. (МІ-2, МІ-4, МІ-6, МІ-8, МІ-16, МІ-24 та інші). Вона виробляється з 1951 р. і є самою поширеною в СНД.
Достоїнства – дешеві, маневрені гелікоптери з гарними льотними характеристиками. Недоліки – порівняно великі габарити, через що від 6 до 10 % тяги витрачається на рух хвостового гвинта.
II тип – усі гелікоптери системи Камова М.І. (КА-8, КА-10, КА-26, КА-32, КА-35 та інші). У них є два протилежно обертові гвинти. Ця система впроваджена у виробництво в 1947 р.
Достоїнства – невеликі габарити, компактність конструкції, простота пілотування і посадки. Недоліки – наявність автомата перекосу складної конструкції, недостатня путьова стійкість, складність у керуванні.
III тип – несучі гвинти розташовані у передній та хвостовій частині гелікоптеру. Це конструкція Ігоря Сікорського – С-141. Діаметр хвостового гвинта більший ніж діаметр переднього. Гвинти працюють у режимі перекриття. Достоїнства – велика вантажопідйомність і живучість. Недоліки - великі габарити.
IV тип – гвинти розташовані на спеціальних балках або крилах, що лежать перпендикулярно до фюзеляжу гелікоптера. Представники – В-12, КА-22 («Гвинтокрил» системи Камова М.І.). Достоїнства – зручність при плануванні. Недоліки – складність конструкції.
V тип – розроблено для перевезень великогабаритних вантажів: від 70 до 100 тон. Застосовується для військових вантажоперевезень.
VI тип – будується за одногвинтовою системою. Використовується, як правило, у військово-повітряних силах.
Основні характеристики гелікоптера:
1. Злітна маса.
2. Максимальне комерційне завантаження.
3. Кількість пасажирів.
4. Повне заправлення паливом.
5. Крейсерська швидкість.
6. Дальність польоту.
7. Швидкість бокового вітру при зльоті та посадці.
Наприклад, за останньою характеристикою гелікоптери розрізняються таким чином: МІ-2 – 3 м×с-1, МІ-4 – 5 м×с-1, МІ-6 та МІ-8 – 10 м×с-1.
Всі повітряні судна поділяються на військові, цивільні та спеціальні. Особливо виділяють експериментальні та навчальні. Цивільні ПС також поділяються на транспортні і спеціального призначення.
За злітною масою літаки діляться на:
1. літаки, злітна маса яких перевищує 75 тон (ІЛ-86, ІЛ-62, ТУ-154);
2. літаки, злітна маса яких складає від 30 до 75 тон (ТУ-134);
3. літаки, злітна маса яких складає від 10 до 30 тон (АН-24, ЯК-40);
4. літаки, злітна маса яких менше ніж 10 тон.
За злітною масою гелікоптери діляться на:
5. гелікоптери, злітна маса яких перевищує 10 тон (МІ-8, МІ-6);
6. гелікоптери, злітна маса яких складає від 5 до 10 тон (МІ-4);
7. гелікоптери, злітна маса яких складає від 2 до 5 тон (МІ-2, КА-26);
8. гелікоптери, злітна маса яких менше ніж 2 тон.
За тривалістю польоту ПС поділяються на:
1. далекомагістральні – з тривалістю більш ніж 6000 км (ІЛ-96);
2. середньомагістральні – від 2500 до 6000 км (ІЛ-86, ІЛ-62, ТУ-154);
3. близькомагістральні – від 1000 до 2500 км (ЯК-40);
4. місцеві повітряні лінії – менше ніж 1000 км (АН-24).
