Облікова політика банку – це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються установою банку для складання та подання фінансової звітності.
Положення про облікову політику банку затверджується наказом керівника до початку нового календарного року. Цим документом установлюється методологія обліку окремих операцій. Внесення змін до Положення про облікову політику банку протягом року не допускається (крім випадків істотних змін у діяльності установи або правовій базі).
Банки висвітлюють обрану ними облікову політику описом:
• принципів обліку окремих статей звітності;
• методів оцінки певних об'єктів обліку;
• фактів, що стосуються змін в обліковій політиці. Обов’язково мають бути розроблені та затверджені основні складові облікової політики банку, до яких належать:
• характеристика аналітичних рахунків внутрішнього плану рахунків;
• додаткові регістри аналітичного обліку та форми первинних документів, в яких фіксуються банківські операції;
• правила документообігу й технології оброблення облікової інформації;
• перелік визначених прав працівників банку на підписування документів;
• перелік операцій, що потребують додаткового контролю;
• порядок проведення інвентаризації та методи оцінки активів і зобов’язань;
• порядок контролю за здійсненими внутрішніми банківськими операціями;
• порядок розрахунків між філіями та іншими структурними підрозділами банку;
• порядок застосування в обліку принципу нарахування доходів і витрат, створення й використання резервів;
• процедури вивірки та контролю;
• інші документи й рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.
