Конфліктні ситуації часто призводять до стресових станів у індивідів.
Стрес — стан, спричинений великими або малими обсягами робіт, необхідністю людей уживатися між собою, конфліктом, невизначеністю ролей, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічними та іншими факторами.
Стреси, залежно від чинників, що їх зумовлюють, поділяють на дві групи:
1. Організаційні— є наслідком проблем в організації (на підприємстві), відсутності важливої справи, без цільності існування, перевантаження чи недовантаження роботою, конфлікту, невизначеності ролей, нецікавої роботи, відсутності важливої справи тощо.
2.Особисті — їх породжують необхідність уживати ся один з одним, смерть у родині, проблеми зі здоров'ям, шлюб, вагітність, сексуальні проблеми, складні стосунки з рідними, зміна квартири, невдале проведення свята, порушення звичок, уподобань тощо.
Стреси формуються під впливом різних психологічних чинників:
- позитивних почуттів (вдячність, повага, довіра, захоплення, прихильність, тощо);
- негативні почуття (ненависть, недовіра, ворожість, прагнення помсти, тощо);
- почуття байдужості.
Для усунення стресу в процесі самоуправління необхідно:
- оцінити власний стан і результати своєї діяльності;
- конкретизувати систему своєї роботи (наприклад, спланувати справи на кожен день);
- не погоджуватись на нову роботу (завдання), як що незавершена попередня;
- підтримувати доброзичливі стосунки з керівником;
- обдумувати кожен свій крок;
Дбаючи про ефективне управління стресами, менеджер повинен:
- вивчати особливості характеру, діапазон знань, ставлення до роботи своїх підлеглих;
- вибирати тип і обсяг робіт відповідно до здібностей, потреб і навичок працівників;
надавати працівникам повну характеристику майбутньої роботи тощо);
У сучасних умовах робочий день менеджера є над звичайно інтенсивним, що вимагає значних фізіологічних, психологічних та енергетичних зусиль. При цьому дуже часто під час роботи виникають непередбачені ситуації, які не дають змоги виконати заплановані зав дання. Робота менеджера — це робота з людьми, тому до сучасних управлінців висувають нові вимоги: гнучкості, стійкості, хорошої фізичної форми, толерантності.
Основные цели и задачи физической химии твердого тела.
Физическая химия твердого тела – это наука, о синтезе, структуре, свойствах и применении твердых тел.
Химия твердого тела неразрывно связанных с современной технологией, которая охватывает разнообразные проблемы от синтеза, идентификации и структурных аспектов до свойств и применения твердофазных материалов.
Твердое тело – это агрегатное состояние вещества отличающееся стабильностью формы и характером теплового движения атомов. Атомы совершают малые колебания вокруг положения равновесия.
Разнообразие и сложность образуемых структурных типов являются центральным вопросом химии твердого тела. Это подразумевает не только описание и классификацию кристаллических структур на основе знания пространственных групп, но и изучение факторов, ответственных за возникновение той или иной структуры.
Структура и свойства молекулярных соединений, напротив, определяются структурой и свойствами индивидуальных молекул, а то, что многие из этих соединений твердые при комнатной температуре, можно рассматривать не как главный, а как сопутствующий факт при их изучении. Итак, объектами химии твердого тела являются преимущественно немолекулярные соединения.
При изучении твердых тел следует обратить внимание на такой дополнительный важный структурный аспект, как дефектообразование. Дефекты того или иного вида присущи без исключения твердым телам и часто оказывают огромное влияние на многие свойства материалов, как например на электрическую проводимость, механическую прочность и реакционную способность. С дефектообразованием теснейшим образом связанно существование твердых растворов, характеризующихся переменным составом твердой фазы (иногда в значительном интервале) при сохранении типа кристаллической решетки. Меняя состав в пределах твердого раствора, удается модифицировать и в практических целях многие свойства материалов.
Выбор способа получения того или иного твердого вещества в сильнейшей степени влияет на его свойства. Препаративные методы, используемые в химии твердого тела весьма разнообразны. Они включают в себя реакции в твердом состоянии, транспортные реакции, реакции осаждения и электрохимические методы.
Применяя различные методы, одни и те же вещества можно получить в различных формах – в виде монокристаллов, порошков, поликристаллических компактных образцов и.т.д.
