Після планування, організування і мотивування діяльності в організації виникає потреба в забезпеченні постій них спостережень за ходом виробничо-господарських процесів та у виявленні проблем, які перешкоджають її успішному здійсненню.
Контролювання — вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання склад них організаційних проблем тощо. Контролювання є важливим чинником забезпечення стабільності, передбаченого рівня розвитку економічного суб'єкта, уникнення криз.
Важливими елементами контролювання є спостереження за станом суб'єктів економіки, цілеспрямований збір та аналіз інформації про них з метою прийняття оптимальних рішень.
Контролювання як вид управлінської діяльності (процес) реалізується на засадах виконання контрольних операцій (контролю).
Контроль — елемент і чинник управління економічними суб'єкта ми, процесами, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, визначеним стратегіям, цілям, програмам розвитку тощо.
Об'єктивна зумовленість і необхідність реалізації контролювання як функції менеджменту зумовлені такими чинниками:
- складністю технологічних процесів в організації;
- невизначеністю середовища (зміни законів, полі тики, структури організації, технології, ринку, складу і кваліфікації працівників організації тощо);
- ймовірністю виникнення кризових ситуацій;
- доцільністю підтримання успішних програм, напрямів діяльності організації;
- тиском з боку конкурентів;
- боротьбою за ринки збуту товарів тощо.
Мета контролю полягає в максимальному забезпеченні фактичних результатів очікуваним.
Процес здійснення контролю стосується інтересів конкретних працівників, що може спричинити зміну їх виробничої та соціальної поведінки. Тому контроль потребує вивіреного, делікатного використання з урахуванням усього спектра чинників, що впливають на його реалізацію.