Слово „аудит” походить від латинського слова аудіо, що означає „він чує”, „слухати”. Тому процес перевірки звітів, які потім заслуховувались власниками і отримали назву аудит.
Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 році в Великобританії.
У 1844 році Великобританія прийняла серію законодавчих актів про компанії, які повинні один раз на рік протягом року запрошувати незалежного аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов»язикового незалежного аудиту в компаніях були прийнятті у Франції (1867), США (1887), Швеції (1895), Німеччині (1931) та інших державах.
Після аудиторської перевірки вірогідність можливого обману знижувався. Підпис аудитора гарантував якість тих даних, які відображені у звіті. Але, щоб такий підпис міг бути гарантом, треба дотримуватись ряду вимог, таких як добросовісність, професіоналізм, незалежність аудитора та його розуміння психології людей, зайнятих господарськими процесами.
У країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своїм правовим статусом, проте відносини державних структур з аудиторськими організаціями в європейських країнах і США різні. Якщо в США і Великобританії аудиторські організації самостійні, вони самі ведуть підготовку аудиторів, дають їм відповідну кваліфікацію та стежать за тим, як вони виконують свої обов»язки, то в багатьох країнах Європи аудиторську діяльність організовують урядові установи.
На території України державний контроль існував уже з початку Х1Хст, але незалежний аудит поширення не набував. Головним його завданням було контролювати казенні кошти та майно. У Радянському Союзі і в Україні зокрема, існував тільки народний, державний і партійний контроль, який здійснювали Комітет народного контролю, Головне контрольно-ревізійне управління, та інші. Перехід до нових економічних відносин був зумовлений змінами у відносинах власності. У 1991 році ВРУ прийнятий Закон України «Про власність», у якому суб»єктами права власності України визначені народ України, окремі громадяни, юридичні особи, та держава. Почали розвиватися підприємства недержавної форми власності, здійснюватися приватизація державного майна. Всі ці процеси зумовили необхідність становлення і подальшого розвитку незалежного аудиту. Крім того виникнення акціонерних, орендних, кооперативних, спільних підприємств, комерційних банків, страхових компаній створило умови та необхідність проведення незалежного фінансового контролю – аудит.
Виникненню та подальшому розвитку аудиторської діяльності в Україні сприяли крах адміністративно-командної системи та нові умови господарювання. В умовах переходу до ринкової економіки незалежний аудиторський контроль набуває вагомого значення, особливо в процесі приватизації та акціонування державних підприємств. Він виступає гарантом засвідчення достовірності бухгалтерської звітності.
В Україні перші зародки аудиту відносяться до 1987-1989 рр.за часів Радянського союзу В цей період на рівні міністерств, коли почали діяти спільні підприємства з іноземним капіталом була створена консалтингова фірма «Інаудит в Москві. В Україні було створено дочірнє відділення «Інаудиту -Україна».
Персонал першої вітчизняної аудиторської фірми «Інаудит»-Україна» в основному складався з колишніх держслужбовців контрольно-ревізійного управління. Але на цей час аудит в Україні юридично не визнавався.
Поступово почали створюватися консалтингові (аудиторські) фірми, які виконували незалежні перевірки звітності та надавали різноманітні консультації.
У лютому 1992 рокув Києві відбувся перший з’їзд аудиторів України, на якому було офіційно проголошено створення Спілки аудиторів України (САУ) і затверджено її Статутом, де головною метою діяльності САУ визначено об’єднання зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів і сприяння розвитку аудиторської діяльності.
Для сучасного аудиту як професійної діяльності, властива така характерна риса, як прийняття відповідальності перед громадкістю. Саме ця риса визначає основну мету аудиторської діяльності – це задоволення чотирьох основних потреб, які очікує реалізувати громадкість: довіра, професіоналізм, якість послуг, конфіденційність.
