В Україні діють закони, які визначають права і обов’язки її мешканців, а також організаційну структуру органів влади і промисловості. Конституція є основним законом держави, яка декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вибір прані, що відповідає безпечним і здоровим умовам, та відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості іі деякі інші. Усі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.
Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, до яких належать Закони України: «Про охорону праці»; «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; «Про охорону здоров’я», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про дорожній рух», «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Ці закони об’єднуються в Кодекс законів про працю України (КЗпП). КЗпП України доповнюються державними міжгалузевими й галузевими нормативними актами стандартами, інструкціями, правилами, нормами, положеннями, статутами та іншими документами, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання усіма установами і працівниками України.
Закон України «Про охорону праці» складається з преамбули та 9
розділів: «Загальні положення»; «Гарантії прав громадян на охорону праці»; «Організація охорони праці» тощо.
Кодекс законів про працю України (КЗпП) забезпечує чітке виконання службових обов’язків працівниками. Кодекс законів про працю України трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс законів спрямований на охорону трудових прав працюючих.
У Кодексі законів про працю України є положення про трудовий договір. Трудовий договір − це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку та вимог безпеки, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт.
Трудовий договір може бути:
1) строковим;
2) безстроковим;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Усі прийняті на роботу працівники повинні бути ознайомлені з умовами роботи, правами і обов’язками, які вони повинні виконувати.
