В методології наукових досліджень виділяють два різні пізнання: емпіричний та теоретичний. Емпіричний - це спостереження та експеримент, а також групування, класифікація та опис результатів дослідження. Теоретичний - це побудова та розвиток наукових гіпотез і теорій, формулювання законів та виведення з них логічних наслідків, порівняння різних гіпотез і теорій. Відповідно до цього і класифікуються методи досліджень. Найбільш поширеним є поділ всіх методів на загальнонаукові та конкретно-наукові методи дослідження.
Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях. Їх умовно можна поділити на три групи:
- методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження (індукція, дедукція, системний підхід);
- методи, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях дослідження (формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, аналогія, конкретизація, моделювання);
- методи емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, порівняння, вимірювання).
Грані між вищеозначеними групами обкреслені досить розпливчасто. Методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження:
Індукція- метод дослідження, при якому загальний вивід про ознаки множини елементів робиться на підставі вивчення цих ознак у частині елементів однієї множини. Це рух думки від одиничного до загального, від знання меншого ступеня спільності до знання більшого ступеня спільності.
Дедукція- метод логічного умовиводу від загального до окремого, тобто спочатку вивчається стан об'єкта загалом, а вже потім його складових елементів. Стосовно попередньому прикладу спочатку аналізується продуктивність праці загалом по підприємству, а пізніше по його виробничих підрозділах.
Індукція та дедукція перебувають в єдності та взаємозв'язку, вони є нерозривними внутрішніми протилежностями процесу мислення і тому є обов'язковими для дослідників.
Системний підхід- це вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. В наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об'єкта як системи з усіма чинниками, що впливають на його функціонування. Цей метод широко використовується в економічних дослідженнях при комплексному вивченні діяльності підприємств та галузі загалом, визначенні пропорцій розвитку і т.п.
Методи, що використовуються як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях дослідження:
Формалізація(від лат. formalis — cкладений за певною формою) - метод дослідження об'єкта шляхом представлення його елементів у вигляді спеціальної символіки, наприклад, представлення собівартості у вигляді певної формули, в якій за допомогою обраних символів показуються елементи та статті витрат. Тобто, це певний перехід від реального об’єкта дослідження до його знакової моделі, у процесі якого всі змістові терміни і твердження теорії замінюються логічними або математичними символами і формулами. Метод формалізації має певні переваги перед іншими методами наукового пізнання. Він забезпечує повноту огляду певної галузі проблем, узагальненість підходу до їх розв’язання; ґрунтується на використанні штучної мови, тобто певної символіки, яка забезпечує «згортання» інформації про об’єкт дослідження, її чіткість і стислість; дає можливість шляхом приписування окремим символам і системам певних властивостей уникнути багатозначності (полісемії) термінів; технологізує процес наукового дослідження способом формального оперування зі знаковою моделлю.
Абстрагування(від лат. abstractio — віддалення) - метод відкинення, що дозволяє переходити від конкретних предметів до загальних понять та законів розвитку. Він використовується в економічних дослідженнях для перспективного планування, коли на підставі вивчення роботи підприємств за минулий період прогнозується розвитокгалузі чи регіону на майбутній період. Процес абстрагування є складним, двоступеневим: спочатку відокремлюються суттєве від несуттєвого, загальне від одиничного, важливе від неважливого, а потім установлюється незалежність або слабка залежність об’єкта пізнання від певних факторів для того, щоб відвернутися від них.
Аналіз - метод пізнання за допомогою розчленування або розкладання предметів дослідження (об'єктів, властивостей) на складові частини. Тому аналіз є основою аналітичного методу дослідження. Кожна з виділених частин аналізується окремо в межах єдиного цілого.
Синтез- метод вивчення об'єкта в його цілісності, в єдності та взаємному зв'язку його частин. Він передбачає поєднання окремих частин, окремих сторін предмета дослідження в єдине ціле.
Аналіз і синтез взаємопов'язані, вони являють собою єдність протилежностей. Розрізняють такі види аналізу і синтезу: прямий або емпіричний, який використовують для виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірювань тощо; зворотний або елементарно-теоретичний метод, що ґрунтується на уявленнях про причинно-наслідкові зв'язки різних явищ; структурно-генетичний метод, що включає виділення в складному явищі таких елементів, які мають істотний вплив на інші сторони об'єкта.
Аналогія- метод наукового пізнання (дослідження), за допомогою якого досягається знання про предмети та явища на підставі того, що вони мають подібність з іншими. Цей метод ґрунтується на подібності деяких сторін різних предметів і явищ. Наприклад, продуктивність праці в об'єднанні підприємствможе досліджуватися не по кожному підприємству, а тільки по вибраних в якості аналогу, що випускають однакову продукцію і мають однакові умови для її випуску. При цьому отримані результати поширюються на всі аналогічні підприємства. Варто зазначити, що ймовірність (вірогідність) умовиводів за аналогією залежить від кількості подібних ознак у порівнюваних явищах (чим більше таких ознак, тим більшу ймовірність має висновок, і він підвищується, якщо зв'язок вивідної ознаки з якоюсь іншою ознакою відомий більш або менш точно). Аналогія тісно пов'язана з моделюванням або модельним експериментом.
Конкретизація- метод дослідження предметів в усій їх різнобічності, в якісній різноманітності реального існування на відміну від абстрактного, відірваного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв'язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку. Так, наприклад, перспективи розвитку певної галузі чи регіону визначаються на підставі конкретних розрахунків використання нової техніки та технології, збалансованості трудових і матеріальних ресурсів тощо.
Моделювання(від фр. modeler — ліпити, формувати) - метод наукового пізнання, що ґрунтуєтьсяна заміні досліджуваного предмета, явища на його аналог, модель, що має істотні риси оригіналу. Модель — це замісник об’єкта пізнання. В економічних дослідженнях широко використовується економіко-математичне моделювання, коли модель та її оригінал описуються тотожними рівняннями та досліджуються з використанням ЕОМ.
