Програмне забезпечення бібліотеки класів найчастіше складається з двох частин: загальнодоступного компоненту (інтерфейсу), що містить оголошення класів у заголовочному файлі, і прихованого компоненту (реалізації), що містить визначення методів в об’єктному (.obj) та бібліотечному (.lib) файлі.
Компілятори С++ дозволяють об’єднувати різноманітні вихідні та об’єктні файли в єдину виконувану програму. Завдяки цьому можна користуватися бібліотеками функцій навіть від різних розробників. Файл проекту дозволяє запам’ятовувати, що й коли було відкомпільовано. Можна компілювати тільки ті вихідні файли, які змінювалися з часу останньої збірки.
Міжфайлова комунікація передбачає, що змінні, функції і класи об’єктів визначені в одному файлі, а використовуються в інших. Оголошення класу повинне бути поміщене у всі файли, які до нього звертаються, найлегше це зробити за допомогою заголовочних файлів.
Питання по темі
1. Розбивати програму на декілька файлів бажано тому, що
а) деякі файли не потребують перекомпіляції при кожній збірці
б) програма може бути розділена на функціональні елементи
в) файли можна представити на ринку в об’єктному вигляді
д) різні програмісти можуть працювати з різними файлами
2. Заголовочний файл зв’язується з вихідним за допомогою директиви
а) #include
б) #define
в) #pragma
3. Чи істинним є твердження: відразу кілька файлів проекту потребують доступу до заголовочного файлу
а) так
б) ні
4. Чи істинне твердження: інтерфейс є прихованою частиною бібліотеки, а реалізація – загальнодоступною?
а) так
б) ні
5. Щоб оголосити об’єкти класу в різних файлах, в кожному з них необхідно
а) оголосити клас
б) визначити клас
в) оголосити клас за допомогою extern
г) визначити клас за допомогою extern
