Символьні рядки (рядкові константи) – це послідовність довільних символів кодової таблиці, охоплена лапками. Наприклад, “Hello, world”. Символьні рядки можуть містити ескейп – послідовності: “Hello, \”world\””.
В оперативній пам'яті всі символи рядка розташовані підряд. Кожен символ, включаючи ескейп – послідовності, займає один байт, в якому записується код символу. Особливість використання символьних рядків в мови програмування С++ полягає в тому, що компілятор автоматично долучає до них кінцевий нуль-символ \0, який використовується в процесі опрацювання рядків як ознака їх кінця.
Таким чином, два записи ‘А’ і “А” будуть різними не тільки синтаксично (по формі запису), а й семантично (за змістом). Перший запис позначає символьну константу, яка зберігається у пам'яті як ціле число, значення якого дорівнює коду літери А. Другий запис є символьним рядком, що складається з двох символів: літери А і нуль – символа.
Довжина символьного рядка не обмежується. У разі наявності в програмі довгих рядкових констант може виникнути потреба їх запису у декількох рядках програми. Використовують два способи поділу символьних рядків.
Перший полягає в тому, що в місці розриву рядка записують лівий слеш, за яким ставлять символ нового рядка (натискають клавішу Enter). Записані в наступному рядку символи вважають продовженням строкової константи. Недолік цього способу в тому, що в рядок результату потрапляють всі символи пробілу, записані перед символом слеша на початку нового рядка.
У другому способі перенесення строкових констант використовується така властивість компілятора: він об’єднує (конкатенує) у спільний рядок два записані підряд рядки, при цьому між ними може бути довільна символів – роздільників: пробілів, символів нового рядка, табуляції. Тому довгий рядок можна просто поділити на частини.
“Приклад довгого символьного рядка \ // Перший варіант
з перенесенням”
“Приклад довгого символьного рядка ” // Другий варіант
“з перенесенням”
