Константи (літерали) – це об’єкти програми, значення яких змінювати не можна. Константи належать до арифметичних даних. Стандарт мови поділяє константи на цілочислові, дійсні, символьні та перелікові.
Цілочислові константи використовуються для позначення цілих чисел зі знаком або без знака. Можуть бути записані у десятковій, вісімковій або шістнадцятковій формі. Вісімкові константи завжди починаються цифрою 0, за якою записують вісімкові цифри значення константи (від 0 до 7). Шістнадцяткові константи починаються префіксом 0х або 0Х, за яким вказують шістнадцяткові цифри числа (цифри 0…9, літери a…f, A…F). Наприклад, число 12 можна записати як 014 (вісімкова форма) або 0хС (шістнадцяткова форма).
Дійсні константи застосовують для позначення чисел, які мають як цілу, так і дробову частину, тобто дійсних чисел. Дійсні константи можна записувати у двох форматах: з фіксованою і плаваючою крапкою. Константи з фіксованою крапкою містять цілу і дробову частини числа, які відокремлені одна від одної крапкою. У константах з плаваючою крапкою додатково вказується десятковий порядок числа, який записується після літери е або Е (від експонента). Наприклад, константа 2.3е-4 відповідає дійсному числу 2,3 × 10-4.
Символьні константи використовуються у програмі для звернення до окремих символів. Символьна константа позначається одним символом, записаним у апострофах або ескейп – послідовністю, теж записаною у апострофах. У символьних константах можна використовувати всі символи активної кодової таблиці. Наприклад, ‘a0’, ‘\n’, ‘\’’, ‘\xA1’.
