Символьний тип
Символьний тип являють собою впорядкована множина розширеного набору символів коду ASCII.
Кожного символу коду ASCII відповідає число від 0 до 255, яке є кодом його внутрішнього подання. У табл. 7 наведено символи коду ASCII .
.
Таблиця 7
Код |
Символ |
Код |
Символ |
Код |
Символ |
Код |
Символ |
0 |
NUL |
32 |
|
64 |
@ |
96 |
‘ |
1 |
SOH |
33 |
|
65 |
|
97 |
|
<2/strong> |
STX |
34 |
“ |
66 |
|
98 |
|
3 |
ETX |
35 |
# |
67 |
C |
99 |
c |
4 |
EOT |
36 |
$ |
68 |
D |
100 |
d |
5 |
ENQ |
37 |
% |
69 |
E |
101 |
e |
6 |
ACK |
38 |
& |
70 |
F |
102 |
f |
<7/strong> |
BEL |
39 |
‘ |
71 |
G |
103 |
g |
8 |
BS |
40 |
( |
72 |
H |
104 |
h |
9 |
HT |
41 |
) |
73 |
І |
105 |
і |
10 |
LF |
42 |
* |
74 |
J |
106 |
j |
11 |
VT |
43 |
+ |
75 |
K |
107 |
l |
12 |
ДАЛІ |
44 |
, |
76 |
L |
108 |
l |
13 |
CR |
45 |
- |
77 |
M |
109 |
m |
14 |
SO |
46 |
. |
78 |
N |
110 |
n |
15 |
S1 |
47 |
|
79 |
O |
111 |
o |
16 |
DEL |
48 |
0 |
80 |
|
112 |
|
17 |
DC1 |
49 |
1 |
81 |
Q |
113 |
q |
18 |
DC2 |
50 |
|
82 |
R |
114 |
r |
19 |
DC3 |
51 |
3 |
83 |
S |
115 |
s |
20 |
DC4 |
52 |
4 |
84 |
T |
<116/strong> |
t |
21 |
NAK |
53 |
5 |
85 |
U |
117 |
u |
22 |
SYN |
54 |
6 |
86 |
V |
118 |
v |
23 |
ETB |
55 |
7 |
87 |
W |
119 |
w |
24 |
CAN |
56 |
8 |
88 |
X |
120 |
x |
25 |
EM |
57 |
9 |
89 |
Y |
121 |
y |
26 |
EOF |
58 |
: |
90 |
Z |
122 |
z |
27 |
ESC |
59 |
; |
91 |
[ |
123 |
{ |
28 |
|
60 |
< |
92 |
\ |
124 |
<|strong> |
29 |
GS |
61 |
= |
93 |
] |
125 |
} |
30 |
RS |
62 |
> |
94 |
^ |
126 |
~ |
31 |
US |
63 |
|
95 |
_ |
127 |
D |
Код ASCII 7-мі бітний і дозволяє закодувати 
символів. і складає основний набір коду. У ТР використовується 8-мі бітний код, який дозволяє закодувати 
символів, який представляє розширений набір символів. Символи з кодами 128..255 складають додатковий набір і містять символи національних клавіатур і ін. символи додаткового набору.
пСимволы можна записувати вказуючи їх код #Із де З належить 0..255.
Наприклад:
#65=>’A’; #66=>’B’; #97=>’a’; #98=>’b’;
#48=>’0’; #49=>’1’; #49=>’#’; #46=>’.’.
Символи з кодами 0..31 є керуючими, вони не відображаються на екрані, а виконують певні функції (деякі з них наведені в табл. 8).
Таблиця 8
Код |
Символ |
Призначення |
#7 |
BEL |
Звуковий сигнал |
#9 |
HT |
Горизонтальна табуляція |
#10 |
LF |
Переклад рядки |
#11 |
VT |
Вертикальна табуляція |
#12 |
|
Прогін сторінки |
#13 |
|
Повернення каретки |
#26 |
EOF |
Кінець файлу |
#27 |
ESC |
Кінець роботи |
#32 |
BL |
Пробіл |
Керуючі символи можна задавати наступним чином: ^С.
#7 =>^G; #10 =>^J; #13 =>^M.
Ці символи можна включати в текстові рядки без розділювачів.
рядках виведення вони виконують певні функції
Writeln (^^G G'Таблиця №1’:30^^M J,’A’:10,’B’:10,’y’:10);
За даними символьного типу можна виконувати відносини (при цьому порівнюються їх ASCII коди). Для даних символьного типу існує набір процедур і функцій наведений у табл. 9.
Таблиця 9
| Звернення |
Призначення |
Приклад |
ord(S) |
Визначає порядковий номер N символу S |
ord(‘A’)=65 |
chr(N) |
Визначає символ S за номером N |
chr(66)=’A’ |
pred(S) |
Визначає попередній символ S |
pred(‘B’)=’A’ |
succ(S) |
Визначає наступний символ S |
succ (‘A’)=’B’ |
UpCase(S) |
Визначає символ S у верхньому регістрі |
UpCase(‘y’)=’Y’ |
