Відповідно до статті 19 закону України «Про охорону праці», фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.
В дипломних роботах студентів економічних, гуманітарних і соціально-політичних галузей знань можуть бути використані питання фінансування охорони праці, яке здійснюється роботодавцем. Фінансуються профілактичні заходи з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевої та регіональної програм поліпшення стану безпеки праці, гігієни праці та виробничого середовища, інші державні програми, спрямовані на запобігання нещасних випадків та професійних захворювань. Джерела формування фондів охорони праці у місцевому та державному бюджетах: річні бюджети, які визначені законодавством, які визначаються відрахуванням підприємств; штрафні санкції до підприємств, роботодавців і працівників органами Держнаглядохоронпраці; добровільних перерахувань підприємств від прибутку, який залишається в їх розпорядженні; інші джерела.
Витрати підприємств на покращення умов і охорону праці поділяються на витрати:
1) пов’язані з відшкодуванням потерпілим втрат внаслідок травм і професійних захворювань;
2) на компенсацію за роботу в несприятливих (важких, шкідливих) умовах, які не відповідають санітарним нормам;
3) на попередження та профілактику травматизму та професійних захворювань;
4) на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;
5) на штрафи та інші відшкодування.
Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці (стаття 19 закону України “Про охорону праці ”).Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.Студенти повинні знати, що витрати на охорону праці умовно поділяють на такі види:
1) доцільні, що спрямовані на збереження здоров’я працівників, на раціональне витрачання ними життєвих сил під час роботи та на відновлення працездатності. Вони не лише забезпечують поліпшення умов праці, а й сприяють зростанню її продуктивності;
2) частково доцільні, які включають витрати на пільги і компенсації за несприятливі умови праці. Ці витрати зменшують негативнийвплив шкідливих виробничих факторів на працюючих, втой же час їх можна уникнути шляхом приведення умов праці до нормативних;
3) недоцільні, що обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо. Це додаткові до страхових відшкодування потерпілим внаслідок травм і профзахворювань, витрати на ліквідацію наслідків аварій і нещасних випадків, витрати на штрафні санкції та інші відшкодування. Вони обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо. Частково доцільні і недоцільні витрати призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва.
Класифікація витрат на охорону праці наведена у табл. 2. Ця класифікація є загальною, у ній відбиті основні групи і види витрат. Якщо ж на підприємстві є інші специфічні види працеохоронних витрат, то вони можуть бути враховані аналогічно.
З наведених в табл. 2 витрат доцільними є витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань, які можна вважати вкладанням в охорону праці.
Решта витрат, а саме, додаткові до страхових відшкодування потерпілим унаслідок травм і профзахворювань,пільги ікомпенсації працюючиму важких і шкідливих умовах, витрати на ліквідацію наслідків аварій і нещасних випадків, штрафи та інші примусові є недоцільними або ж частково доцільними.
Таблиця 2
Перелік можливих витрат підприємства на охорону праці
| Номер групи витрат
| Назва та позначення групи витрат
| Назва різновиду витрат
| Позначення
складових витрат
|
| І
| Додаткові до страхових відшкодування потерпілим унаслідок травм і професійних захворювань
| Тимчасова непрацездатність; Одноразова допомога (включаючи членів родин і утриманців загиблих);Відшкодування витрат лікувальним установам; Санаторно-курортне обслуговування; Витрати на соціальну допомогу інвалідам; Інші доплати
| т,
т,
|
| II
| Пільга і компенсації працюючим у важких і шкідливих
умов
праці
| Додаткові відпустки; Скорочений робочий день; Лікувально-профілактичне харчування; Надання молока чи інших рівноцінних продуктів; Підвищені тарифні ставки; Доплати за умови й інтенсивність праці; Пенсії на пільгових умовах
| к
Я;
Я;
|
| III
| Витрати на профілактику травматизму і професійних
захворювань
| Витрати на працеохоронні заходи за колективним договором; Витрати підприємства на додаткові до колективного договору працеохоронні заходи; Витрати на працеохоронні заходи з інших джерел фінансування
| в,
в2
в:і
|
| IV
| Витрати на ліквідацію наслідків аварій і
нещасних випадків на виробництві
| Вартість зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель, споруд; Витрати на порятунок потерпілих, розслідування нещасних випадків, транспорт, зв'язок тощо; Виплати заробітної плати і доплати за час вимушених простоїв; Вартість ремонту частково зіпсованого устаткування, машин і механізмів, будівель і споруд; Вартість підготовки та перепідготовки працівників замість вибулих унаслідок загибелі чи інвалідності
| г,
г3 Г,
г5
|
| V
| Штрафи та інші
відшкодування
| Штрафи підприємства, установи або організаціїза недотримання нормативних вимог охорони праці; Штрафи працівників за порушення законодавчих актів та інших нормативних актів з охорони праці; Компенсації за час змушеного простою через небезпеку виконання робіт, а також зупинку робіт органами державного нагляду за охороною праці; Штрафи, пеня, виплати за недотримання договірних зобов'язань зіншими підприємствами; Компенсаційні виплати за ураження населення, житлового фонду, частки майна і забруднення навколишнього середовища; Інші санкції
| ш,
ш2
ш3
ш:!
ш, ш5
|
Згідно зі статтею 26 закону України “Про охорону праці ” роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом. Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством. У загальній сумі економічних втрат можна виділити штрафи, що накладаються на роботодавця за кожний нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, компенсацію медичним та оздоровчим закладам витрат на лікування та реабілітацію потерпілих працівників, за виявлені порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці та інші штрафи.
Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяється окремим рядком.Одним з джерел фінансування заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці, є ФССІІВ. Згідно статті 22 Закону України «Про... страхування від нещасного випадку на виробництві...» Фонд:
• надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці;
• бере участь у розробленні національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації; у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці; в організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників; у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицини праці;
• перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні групових нещасних випадків, нещасних випадків із смертельними наслідками та з можливою інвалідністю, а також професійних захворювань;
• веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці, організовує створення тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці;
• бере участь у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;
• вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та нешкідливих умов виробництва;
• надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для розв'язання особливо гострих проблем з охорони праці;
• виконує інші профілактичні роботи.
Фінансування заходів з охорони праці системою страхування є ефективним методом економічного впливу на стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища в ринкових умовах. Але, як показує досвід країн, що давно застосовують цю систему, ефект проявляється при умові, що на ці заходи буде спрямовуватися не менше 3% річного бюджету системи страхування.Розглядаючи зазначені витрати за їхньою доцільністю, їх можна поділити на доцільні, частково доцільні і недоцільні витрати.
Література
1. Костюченко М.П. Основи охорони праці, охорона праці в галузі. Ч. 1. Загальні питання та менеджмент охорони праці: навчально-методичний посібник. – Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2010. – 160 с.
2. Основи охорони праці: підручник / [ Ткачук К.Н., Халімовський М.О., Зацарний В.В. та ін.]; за ред. К.Н. Ткачука. – К.: Основа, 2011. – 480 с.
3. Катренко Л.А. Охорона праці: навчальний посібник / Л.А. Катренко, Ю.В. Кіт, І.П. Пістун. – Суми: Університетська книга, 2011. – 540 с.
4. Кузнецов В. Охрана труда на предприятии / В. Кузнецов, И. Басова. – Х.: Изд. дом “Фактор” , 2011. – 736 с.
5. Настольная книга работодателя. Руководство по охране труда / [Иванов В.Н., Коржик Б.М., Иванов А.В., Дмитриев С.Л.] – Х.: Вид-во “Форт” , 2012. – 340 с.
6. ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять //Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 26.03.1999р. №164.
7. Гандзюк М.П. Основи охорони праці: підручник / Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О.; за ред. М.П. Гандзюка. – Х.: Факт, 2005. – 480 с.
9. Основи охорони праці: Навч. посібник / [Бедрій Я.І., Дещинський Ю.Л., Мурін О.С. та ін.]; за ред. Я.І. Бедрія. – Львів: “Магнолія 2006”, 2008. –240 с.
10. Основи охорони праці: Навч. посібник / [Березуцький В.В., Бондаренко Т.С.,Валенко Г.Г.та ін.]; за ред. В.В. Березуцького.– Х.: Факт, 2005. – 480 с.
11. Охорона праці: Навч. посібник / В.П.Кучерявий, Ю.Є.Павлюк, А.Д.Кузик, С.В.Кучерявий; за ред. В.П.Кучерявого. – Львів: Оріана-Нова, 2007. – 368 с.
12. Закон України “Про внесення змін в Закон України “Про охорону праці” // Охорона праці. – 2003. – № 1. – С. 3-11.
13. Закон України про колективні договори і угоди //Відомості Верховної Ради, 1993, № 36, ст.361 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 607/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, № 6, ст. 49 № 20/97-ВР від 23.01.97, ВВР, 1997, №11, ст. 89).
14. Законодавство України про охорону праці (у чотирьох томах). – К.: “Основа”, 1995. – т.1, 558 с.; т.2, 384 с.; т.3, 576 с.; т.4, 384 с.
15. Науково-практичний коментар до закону України “Про охорону праці ”.– К.: “Основа”, 1995. – 528 с.
16. Положення про Державний реєстрнормативно-правових актів з питань охорони праці // Наказ Державного комітету Україниз нагляду за охороною
праці від 08.06.2004р., № 151.
©Костюченко М.П., 2013р.E-mail: mkost@i.ua. Відповідно до законів України про інформацію (1992р.) і авторське право (1993 р.), відтворення (репродукування) змісту (тексту) даного конспекту лекцій будь-яким способом без згоди автора забороняється
Лекція № 2. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Організація охорони праці на підприємстві.
Мета лекції:Висвітлити сутність державного управління охороною праці, а також організації охорони праці на підприємстві.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1. Сутність державного управління охороною праці.
2. Державний нагляд за охороною праці.
3. Громадський контрольза додержанням законодавства про охорону праці.
4. Спеціальний контрольза додержанням законодавства про охорону праці.
5. Відомчий, регіональний і громадський контроль питань охорони праці на підприємстві.
6. Система управління охороною праці (СУОП) на підприємстві (в організації, в установі тощо).
7. Планування робіт з охорони праці.
8. Служба охорони праці та її основні завдання.
9. Комісія з питань охорони праці та її основні завдання.
10. Атестація робочих місць за умовами праці.
11. Паспортизація робочих місць.
12. Кабінети промислової безпеки та охорони праці.
13. Стимулювання охорони праці.
Література
________________________________________________________________________________
