Технологія «клієнт – сервер» стає більш поширеною, але реалізація технології в конкретних програмних продуктах істотно розрізняється.
Один із основних принципів технології «клієнт – сервер» полягає в поділі операцій опрацювання даних на три групи, що мають різну природу:
1) введення і відображення даних;
2) прикладні операції опрацювання даних, характерні для рішення задач даної предметної області;
3) операції збереження й управління даними (базами даних або файловими системами).
Відповідно до цієї класифікації в будь-якому технологічному процесі можна виділити програми трьох видів:
• програми подання, що реалізують операції першої групи;
• прикладні програми, що підтримують операції другої групи;
• програми доступу до інформаційних ресурсів, що реалізують операції третьої групи.
Відповідно до цього виділяють три моделі реалізації технології «клієнт – сервер»:
1. Модель доступу до віддалених даних (Remote Data Access – RDA).
2. Модель серверу бази даних (DataBase Server – DBS).
3. Модель серверу додатків (Application Server – AS).
У RDA-моделі програми подання і прикладні програми об'єднані й виконуються на комп'ютері-клієнті, що підтримує як операції введення і відображення даних, так і прикладні операції. Доступ до інформаційних ресурсів забезпечується або операторами мови SQL (Structured Query Language – у системах управління базами даних (СУБД) – мова запитів), якщо йдеться про бази даних, або викликами функцій спеціальної бібліотеки. Запити до інформаційних ресурсів спрямовуються по мережі до віддаленого комп'ютера, наприклад серверу бази даних, що опрацьовує запити і повертає клієнтові необхідні для опрацювання блоки даних.
DBS-модель будується за припущення, що програми, виконувані на комп'ютері-клієнті, обмежуються введенням і відображенням, а прикладні програми реалізовані в процедурах бази даних і зберігаються безпосередньо на комп'ютері-сервері бази даних разом із програмами, що управляють, і доступом до даних – ядра СУБД.
На практиці часто використовуються змішані моделі, коли підтримка цілісності бази даних і найпростіші операції опрацювання даних підтримуються збереженими процедурами (DBS-модель), а більш складні операції виконуються безпосередньо прикладною програмою, що виконується на комп'ютері-клієнті (RDA-модель).
В AS-моделі програма, що виконується на комп'ютері-клієнті, вирішує задачу введення і відображення даних, тобто реалізує операції першої групи. Прикладні програми виконуються одним або групою серверів додатків (віддалений комп'ютер або декілька комп'ютерів). Доступ до інформаційних ресурсів, необхідний для вирішення прикладних задач, забезпечується так само, як і в RDA-моделі, – прикладні програми забезпечують доступ до ресурсів різних типів – бази даних, індексованих файлів, черг та ін.
В основу RDA- і DBS-моделей покладена дволанцюгова схема поділу операцій. В AS-моделі реалізована трьохланцюгова схема поділу операцій, де прикладна програма виділена як найважливіша.
Головна перевага RDA-моделі зводиться до того, що вона являє собою велику кількість інструментальних засобів, які забезпечують швидке створення додатків, що працюють із SQL-орієнтованими СУБД. Іншими словами, основна перевага RDA-моделі полягає в уніфікації та широкому виборі засобів розробки додатків.
Незважаючи на значне поширення, RDA-модель поволі поступається місцем більш технологічній DBS-моделі. У DBS-моделі додаток є розподіленим. Програми подання виконуються на комп'ютері-клієнті, тимчасом як прикладні програми вирішення задач оформлені як набір збережених процедур і функціонують на комп'ютері-сервері БД. Переваги DBS-моделі перед RDA-моделлю очевидні:
– можливість централізованого адміністрування рішення економічних задач;
– зниження напруженості;
– можливість поділу процедури між декількома додатками;
– економія ресурсів ПК завдяки використанню заздалегідь створеного плану виконання процедури.
Основним елементом прийнятої в AS-моделі трьохланцюгової схеми є сервер додатка. Він реалізує кілька прикладних функцій, кожна з яких оформлена як служба і надає послуги всім програмам, що бажають і можуть ними скористатися. Серверів-додатків може бути декілька, і кожен із них дає певний набір послуг. Будь-яка програма, що користується ними, розглядається як клієнт додатка. Деталі реалізації прикладних програм у сервері додатків цілком сховані від клієнта додатка.
AS-модель має універсальний характер. Чітке розмежування логічних компонентів і раціональний вибір програмних засобів для їх реалізації забезпечують моделі такий рівень гнучкості й відкритості, що поки є недосяжним у RDA- і DBS-моделях.
