Особливістю укладання коопераційних угод щодо передавання технології, є нарахування платежів зазвичай не від обсягу виготовленої продукції, а від одержаного прибутку «По економії витрат як результат промислової кооперації.
Одним із найбільш популярних способом промислової передачі технологій та інших об’єктів ІВ на сьогоднішній день став франчайзинг (англ. franchising).
Франчайзинг (у широкому розумінні - пільга, привілей, особливе право) позначає спосіб ведення бізнесу, за яким одна сторона (правовласник, франчайзер), яка володіє певною технологією, ноу-хау тощо, надає другій стороні (користувачу, франчайзі) право (франшизу) на здійснення певного виду господарської діяльності з використанням знака для товарів послуг першої сторони. Крім того, франчайзер консультує франчайзі під час вибору сфери виробництва або послуг, організації торговельної мережі, проведення рекламної компанії, професійної підготовки персоналу тощо. Договори франчайзингу укладаються найчастіше між крупними фірмами з солідною репутацією й невеликими фірмами або приватними особами, які тільки починають бізнес.
Відносно новою формою комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності є лізинг. За договором лізингу передається різного виду технологічне обладнання, верстати, прилади тощо, які виконані на рівні винаходів і захищені патентами. Тобто разом з технологічним обладнанням і процесом передається право користуватися об'єктом інтелектуальної власності.
Вибір такої форми комерціалізації, як лізинг дозволяє починаючим підприємцям відкривати і розширяти свій бізнес навіть при досить обмеженому стартовому капіталі, оперативно використовуючи у виробництві сучасні досягнення науково-технічного прогресу.
ТЕМА 6: ЛІЦЕНЗІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В НАУКОВО-ТЕХНІЧНІЙ СФЕРІ
6.1. Обмін ліцензіями як об”єктивна закономірність розвитку економіки Сторінка- 6.2. Опціонні договори у ліцензуванні Сторінка
- 6.3. Ризики ліцензування
6.1. Обмін ліцензіями як об”єктивна закономірність розвитку економіки
Прикладом ефективного використання зарубіжного досвіду може служити Японія, яка на базі придбаних ліцензій вивела ряд галузей промисловості на одне з провідних місць у світі, а в подальшому розвинула власні дослідження і відтоді продає велику кількість ліцензій. При цьому в Японії високими темпами зростає експортування власних науково-технічних знань.
Теорія і практика світового промислового виробництва свідчить про те, що темпи науково-технічного прогресу і підвищення ефективності виробництва неабияк залежать не від кількості, а від техніко-економічного рівня застосовуваної новітньої техніки і нових технологічних процесів. Купівля ліцензій на науково-дослідні досягнення, що відповідають світовому рівню науки і практики, є одним зі шляхів прискорення технічного прогресу і підвищення ефективності виробництва в тих галузях техніки, які відстають від рівня, досягнутого в інших країнах.
Придбання ліцензій дає змогу, крім цього, заощаджувати час, відмовившись від проведення власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, і спрямувати зекономлені трудові та матеріальні ресурси на інші потреби, дістаючи додатковий економічний ефект від виробництва і експлуатації продукції.
Ліцензійна торгівля спричиняє необхідність оцінки економічної ефективності продажу ліцензій і закупівлі результатів чужих досліджень та розробок замість проведення власних НДДКР чи освоєння власного виробництва.
Для виявлення економічного ефекту технічні показники приводять до порівняльного вигляду. Визначається економічна доцільність придбання ліцензії натомість власної розробки з виявленням можливості ліцензії в необхідному обсязі у заданий термін за наявної структури ділянок виробництва забезпечити потоковість і безперервність виробництва тощо.
Дані вибіркового обстеження критеріїв оцінки ефективності ліцензійних договорів іноземних фірм свідчать про ті фактори, яким надається особливого значення за оцінки переваг того чи іншого ліцензійного договору.
Серед найпоширеніших критеріїв у практиці, наприклад, американських фірм особливе значення мають такі, як: зміна тенденцій в обсязі продажів, розмір ліцензійної винагороди, ступінь проникнення на ринок, частка продажу на даному ринку, а також якість продукції, виготовленої на підставі ліцензійного договору. Тобто ті показники, які мають економічне підґрунтя.
Договори купівлі-продажу патентів і ліцензій постають одними з найприбутковіших форм комерційних операцій.
6.2. Опціонні договори у ліцензуванні
До порівняно нових форм, які набули поширення у практиці торгівлі ліцензіями, можна зарахувати опціонні договори (слово "опціон" у перекладі з англійської
означає право вибору, волю вибору).
Опціон – умова, що включається в угоди на термін, за яким одній із сторін надається право вибору між альтернативними елементами угоди або зміни її первинних умов.
(Такою пільгою є, наприклад, надання опціону на користь ліцензіара щодо кількості товару, який належить постачати ліцензіату.)
Опціонна угода, яка оформляється, як правило, у вигляді окремого договору, є попередньою домовленістю, що укладається двома сторонами, зацікавленими в реалізації ліцензій на винахід або інше науково-технічне досягнення. Відповідно до такої угоди, потенційному покупцю ліцензії надається опціон, тобто право протягом визначеного терміну вирішити питання з доцільності придбання ліцензії на той об'єкт, який зацікавив, або відмовитися від укладення ліцензійного договору.
Отже, опціонний договір можна розглядати як перший, попередній етап реалізації ліцензії, після якого (залежно від рішення ліцензіата) може настати другий етап - укладення ліцензійного договору.
Опціонним договорам властиві й свої специфічні особливості, зумовлені характером і цілями цих договорів.
До таких умов, насамперед, слід віднести час дії опціонного договору. Він надається ліцензіаром потенційному ліцензіату, як уже вказувалося, для вивчення об'єкта ліцензії і ухвалення рішення про придбання ліцензії на його використання. На практиці термін дії договору коливається від 12-ти до 30-ти місяців. У кожному окремому випадку він залежить від характеру і складності об'єкта ліцензії.
У деяких договорах передбачається право ліцензіата продовжити цей термін. Така умова супроводжується двома застереженнями. По-перше, це прохання має надійти від ліцензіата у визначений час, але, здебільшого, не пізніше одного місяця до закінчення терміну опціонного договору. По-друге, можливе застереження, яке зобов'язує ліцензіата виплатити додаткову винагороду за таке продовження договору, оскільки збільшення терміну опціонного договору розширює його права.
Одна із суттєвих особливостей опціонного договору — його відплатний характер.
Варто підкреслити ще одну дуже важливу обставину. Попри необхідність якнайвичерпніше ознайомити ліцензіата з об'єктом майбутньої ліцензії, потрібно передавати таку інформацію, яка міститься, наприклад, в описах до патентів або в інших відкритих матеріалах. Ця інформація не повинна розкривати секретів виробництва.
Дуже суттєвими для характеристики опціонного договору є умови, які зобов'язують ліцензіата забезпечити конфіденційність інформації і зразків об'єктів ліцензії, одержаних від ліцензіара.
6.3. Ризики ліцензування
- Ризик інфляції – полягає у зменшення купівельних спроможностей в результаті збільшення цін на продукцію чи послуги.
- Кредитний ризик – ризик несплати боржником своїх грошових зобов’язань.
- Діловий ризик – невизначеність прогнозів майбутніх доходів від впровадження інновації
- Ризик дисконту – невизначеність дисконтної ставки при розрахунку майбутніх платежів в різні періоди здійснення ліцензійного договору. Чим більший рівень ризику – тим більша ставка дисконту (менше теперішнє значення грошового потоку). З двох майбутніх потоків вищу ставку дисконту має те, що надійде пізніше.
- Ризик операцій – пов’язаний із зміною курсів обміну валют.
- Ризик нежиттєздатності – пов’язаний із невпевненістю інвестора в одержанні передбачуваних доходів від фінансованого ним проекту для компенсації затрат, виплати заборгованості і забезпечення окупності капіталовкладень.
- Податковий ризик – пов’язаний із непередбачуваною зміною податкового законодавства (збільшення податкових ставок, планової норми амортизації тощо) із не ознайомленістю з податковим законодавством інших країн у випадку міжнародних ліцензійних договорів.
Модель має адекватно описувати реальні технологічні та економічні процеси.
2. У моделі потрібно враховувати все істотне, суттєве в досліджуваному явищі чи процесі, нехтуючи всім другорядним, неістотним у ньому. Математичне моделювання — це мистецтво, вузька стежка між переспрощенням та переускладненням. Справді, прості моделі не забезпечують відповідної точності, і «оптимальні» розв'язки за такими моделями, як правило не відповідають реальним ситуаціям, дезорієнтують користувача, а переускладнені моделі важко реалізувати на ЕОМ як з огляду на неможливість інформаційного забезпечення, так і через відсутність відповідних методів оптимізації.
