Формати виведення.
Під час виведення даних треба домагатися якнайкращого розташування чисел на екрані. Це роблять за допомогою форматів, а також текстів, які пояснюють, що саме виводиться.
Для значень, що виводяться у процедурах Write і WriteLn можуть бути використані вказівки формату: Write (i:W, r:W:D, r:W), де i – вираз цілого типу; r – вираз дійсного типу; D – кількість знаків після коми; W – загальне число позицій для виведення числа.
Формат :Wнадає на екрані W позицій для цілого числа, а також для тексту. Формат :W:D надає W позицій для дійсного числа, з них D – для цифр після десяткової крапки. Якщо позицій забагато, то перед цілою частиною числа будуть пропуски. Якщо замало позицій для дробової частини, то відбувається заокруглення числа. Якщо замало позицій для цілої частини, то компілятор сам додасть позиції. Знак мінус і десяткова крапка входять до кількості позицій W.
Приклад. Розглянемо команди виведення чисел і їхній вигляд на екрані.
| Команди
| Вигляд чисел на екрані
|
| write(5, 15, 25, -35)
| 51525-35
|
| write (5:2, 15:3, 25:4, -35:4)
| _5_15__25_-35
|
| write (6+2:2, +50:4)
| _8__50
|
| write(2.5:7:1)
| ____2.5
|
| write(-2.5:6:2, 3.548:6:2)
| _-2.50__3.55
|
Приклад. Розглянемо команду виведення на екран значень двох цілих і одної дійсної змінної з використанням підказок і форматів :7, :3, :6:4
writeln (‘a=‘, a:7, ‘ b=‘,b:3, ‘ d=‘, d:6:4).
Пояснимо дію команди. Дані виводяться так: для зображення значення цілої змінної а надаємо сім позицій; для значення змінної b–три позиції, а для дійсної змінної d – шість позицій, чотири з них для дробової частини числа. Нехай змінні у деякій програмі мають
такі значення: а=-672, b=25, d=3.14159. Після виконання команди
writeln на екрані отримаємо:
а= -672 b= 25 d=3.1416.
Зверніть увагу на наявність пропусків перед символами b і d: ‘ b‘ і ‘ d’. Ці пропуски не допускають злиття зображень даних на екрані.
Оператори призначені для опису дій, які будуть виконані при реалізації алгоритму.
Будь-якому оператору може передувати мітка, яка використовується для передачі керування в цю точку програми за допомогою оператора переходу goto.
Згідно синтаксису оператори мови Pascal діляться на дві групи:
ü прості оператори;
ü структурні оператори.
Оператори відділяються один від одного символом (;). Цей символ не є частиною операторів, це роздільник операторів. Тому після останнього оператора програми і після останнього оператора в складеному операторі, тобто перед ключовим словом end, крапку з комою ставити не обовязково. Якщо цей символ все ж таки поставили, то вважається, що після нього розташований пустий оператор і це не є помилкою .
Простим оператором є такий оператор, що не містить у собі інших операторів.
Простий оператор – це:
ü Оператор присвоєння
ü Оператор процедури
ü Оператор переходу
ü Порожній оператор.
Оператор присвоєння
| var
А, В, С : Real;
і, j, k : Integer;
Flag : Boolean;
Vecl, Vec2: array [1..10] of Byte;
Reс1, Rec2: record
Ch : Char;
X : Real;
end;
Setl, Set2 : set of Char;
Begin
A := В * З;
і := j div k;
Flag := (i <> 1) and (B < C);
Vecl := Vec2;
Reсl := Rec2;
Setl := Set2;
End.
|
Оператор присвоєнняскладається з ідентифікатора змінної або користувацької функції, символу присвоєння (:=) і виразу. Оператор присвоєння, в лівій частині якого стоїть ідентифікатор функції, може розташовуватися тільки в межах тіла функції.
Виконання оператора присвоєння приводить до обчислення значення, що визначається виразом, і присвоєння цього значення змінній, що ідентифікується ім'ям, яке стоїть ліворуч від символу присвоєння. У випадку якщо ліворуч стоїть ідентифікатор функції, виконується визначення результату функції,тобто значення, що повертає функцією в точку виклику.
Допускається присвоєння значень не тільки простих, але й структурованих типів, таких як масиви, записи й множини.
Обов'язковим є вимога, щоб тип виразу в правій частині оператора й тип змінної або результату функції в лівій частині оператора були сумісні по присвоєнню.
