Для побудови безпровідної мережі використовуються Wi-Fi адаптери і точки доступу.
Адаптер (рис. 10.3) є пристроєм, який підключається через слот розширення PCI, PCMCIA, CompactFlash. Існують також адаптери з підключенням через порт USB 2.0. Wi-Fi адаптер виконує ту ж функцію, що і мережна карта в дротяній мережі. Він слугує для підключення комп’ютера користувача до безпровідної мережі. Завдяки платформі Centrino всі сучасні ноутбуки мають вбудовані адаптери Wi-Fi, сумісні з багатьма сучасними стандартами. Wi-Fi адаптерами, як правило, забезпечені і КПК (кишенькові персональні комп’ютери), що також дозволяє підключати їх до безпровідних мереж.
Рис. 10.3. Адаптери
Для доступу до безпровідної мережі адаптер може встановлювати зв’язок безпосередньо з іншими адаптерами. Така мережа називається безпровідною одноранговою мережею або Ad Hoc (“до випадку”). Адаптер також може встановлювати зв’язок через спеціальний пристрій – точку доступу. Такий режим називається інфраструктурою.
Для вибору способу підключення адаптер має бути налаштований на використання або Ad Hoc, або інфраструктурного режиму.
Точка доступу (рис. 10.4) є автономним модулем із вбудованим мікрокомп’ютером і приймально-передавальним пристроєм.
Через точку доступу здійснюється взаємодія і обмін інформацією між безпровідними адаптерами, а також зв’язок з дротяним сегментом мережі. Таким чином, точка доступу відіграє роль комутатора.
Рис. 10.4. Точка доступу
Точка доступу має мережний інтерфейс (uplink port), за допомогою якого вона може бути підключена до звичайної дротяної мережі. Через цей же інтерфейс може здійснюватися і налаштування крапки.
Точка доступу може використовуватися як для підключення до неї клієнтів (базовий режим точки доступу), так і для взаємодії з іншими точками доступу з метою побудови розподіленої мережі (Wireless Distributed System – WDS). Це режими безпровідного моста “крапка – крапка” і “крапка – багато крапок”, безпровідною клієнт і повторювач.
Доступ до мережі забезпечується шляхом передачі широкомовних сигналів через ефір. Приймаюча станція може отримувати сигнали в діапазоні роботи декількох передавальних станцій. Станція-приймач використовує ідентифікатор зони обслуговування (Service Set IDentifier – SSID) для фільтрації отримуваних сигналів і виділення того, який їй потрібний.
Зоною обслуговування (Service Set – SS) називаються логічно згруповані пристрої, що забезпечують підключення до безпровідної мережі.
Базова зона обслуговування (Basic Service Set – BSS) – це група станцій, які зв’язуються один з одним по безпровідному зв’язку. Технологія BSS передбачає наявність особливої станції, яка називається точкою доступу (Access point).
