Оскільки дисертація є насамперед кваліфікаційною працею, її мові і стилю слід приділити дуже серйозну увагу. Адже саме мовно - стилістична культура дисертації найкраще виявляє загальну культуру її автора.
Мова і стиль дисертаційної роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної та запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини. Вже склалися певні традиції у спілкуванні вчених між собою як в усній, так і в писемній мові. Проте не слід думати, що існує збірка «писаних» правил наукової мови. Може йтися лише про деякі усталені особливості.
Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Це відображається у всій системі мовних засобів. Науковий виклад складається головним чином із роздумів, метою яких є доведення істин, виявлених унаслідок дослідження фактів дійсності.
Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і пов'язаність. Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків тут є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже, і т. ін.), заперечення (проте, тимчасом, але, тоді як, одначе, аж ніяк), причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до..., звернімося до..., розглянемо, зупинимось на..., розглянувши..., перейдемо до..., треба зупинитися на..., варто розглянути...), результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати...)
Засобами логічного зв'язку можуть виступати займенники, прикметники і дієприкметники (даний, той, такий, названий, вказаний і т. ін.).
Не завжди ці та подібні їм слова прикрашають наукову працю, але вони є своєрідними дороговказами, які попереджають про повороти думки автора, інформують про особливості його творчого шляху. Читач дисертації відразу розуміє, що слова «справді» або «насправді» вказують, що наступний текст повинен бути доведенням, «з іншого боку», «навпаки», «але» готують читача до сприйняття протиставлення, «бо» — пояснення. Саме вони завжди використовуються в дисертаціях із хімії та математики для відображення логічних зв'язків, котрі іншим способом відтворити практично неможливо.
У деяких випадках словосполучення розглянутого вище типу не тільки допомагають окреслити переходи авторської думки, а й сприяють удосконаленню рубрикації тексту. Наприклад, слова «перейдемо до розгляду» можуть замінити заголовок рубрики. Вони, відіграючи роль невиділених рубрик, пояснюють внутрішню послідовність викладу, а тому в науковому тексті дуже потрібні.
На рівні цілого тексту для наукової мови мабуть, основною прикметою є цілеспрямованість і прагматизм. Звідси стає зрозуміло, чому емоційні мовні елементи в дисертаціях не відіграють особливої ролі. Науковий текст характеризується тим, що його становлять лише точні, отримані внаслідок тривалих спостережень і наукових експериментів відомості та факти. Це зумовлює і точність їх словесного вияву, і, таким чином, використання спеціальної термінології.
Завдяки спеціальним термінам стає можливим у стислій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ. Треба добре пам'ятати, що науковий термін — це не просто слово, а втілення сутності даного явища. Отже добирати наукові терміни і визначення необхідно дуже уважно. Не можна довільно змішувати в одному тексті різну термінологію, пам'ятаючи, що кожна галузь науки має свою, притаманну тільки їй термінологічну систему.
Не використовується також замість прийнятих у даній науці термінів професійна лексика, тобто слова та вирази, поширені у певному науковому середовищі. Професіоналізм — це не позначення наукових понять, а умовні, вищою мірою диференційовані найменування реалій, які використовуються в середовищі вузьких фахівців і зрозумілі тільки їм. Це їхній своєрідний жаргон. В основі такого жаргону лежить побутове уявлення про наукове поняття.
Фразеологія наукової прози також вельми специфічна. Вона покликана, з одного боку, визначати логічні зв’язки між частинами висловлювань (такі, наприклад, стійкі сполучення, як «навести результати», «як показав аналіз», «на підставі отриманих даних», «підсумовуючи сказане», «звідси випливає, що» і т. ін.), з іншого боку, позначати певні поняття, "будучи, по суті, термінами (такі, наприклад, «струм високої напруги», «державне право», «вільна економічна зона» і т. ін.).
Розглянемо тепер деякі особливості наукової мови, котрі суттєво впливають на мовностилістичне оформлення дисертаційного дослідження. Насамперед слід відзначити наявність великої кількості іменників із абстрактним значенням, а також віддієслівних іменників (дослідження, розгляд, вивчення і т. ін.).
У науковій прозі широко представлені відносні прикметники, оскільки саме вони на відміну від якісних дають змогу з максимальною точністю вказувати достатні і потрібні ознаки понять.
Як відомо, не можна утворювати форми ступенів порівняння відносних прикметників. Тому в дисертаційному тексті, використовуючи якісні прикметники, перевагу віддають аналітичним формам вищого та найвищого ступенів. Для утворення найвищого ступеня часто використовують слова «найбільш», «найменш».
Особливістю мови наукової прози є також_відсутність експресії. Звідси домінуюча форма оцінки - констатація ознак, притаманних слову, яке визначають. Тому більшість прикметників є тут частинами термінологічних виразів. Так, правильно буде прикметник «наступні» замінити займенником «такі», котрий всюди підкреслює послідовність перерахування особливостей і прикмет.
Дієслово і дієслівні форми несуть у тексті дисертаційних праць особливе інформаційне навантаження. Автори дисертаційних праць звичайно пишуть «проблема, яка розглядається», а не «проблема, яка розглянута». Ці дієслівні форми служать для креслення постійної ознаки предмета (у наукових законах, закономірностях, встановлених раніше або в процесі даного дослідження), вони використовуються також при описі дослідження, доведення, в описі будови приладів і машин. Часто використовуються зворотні дієслова, пасивні конструкції, що зумовлено необхідністю підкреслити об'єкт дії, предмет дослідження (наприклад, «У даній статті розглядаються...», «Передбачено виділити додаткові кредити...»).
У науковій мові дуже поширені вказівні займенники «цей», «той», «такий». Вони не тільки конкретизують предмет, але й визначають логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад, «Ці дані служать достатньою підставою для висновку...»). Займенники «щось», «дещо», «що-небудь» через неконкретність їх значення в тексті дисертацій не використовуються.
Зупинимося тепер на синтаксисі наукової мови. Оскільки вона характеризується логічною послідовністю, тут окремі речення і частини складного синтаксичного цілого, всі компоненти (прості та складні), як правило, дуже тісно пов'язані один з одним, кожен наступний випливає з попереднього або є наступною ланкою в розповіді чи міркуваннях. Тому для тексту дисертації, який потребує складної аргументації і виявлення причинно-наслідкових відносин, властиві складні речення різних видів із чіткими синтаксичними зв'язками. Звідси розмаїття складених сполучників підрядності «завдяки тому, що», «між тим як», «тому що»,.«замість того, щоб», «з огляду на те, що», «зважаючи на те, що», «внаслідок того, що», «після того, що», «тоді як» та ін. Особливо часто використовуються похідні прийменники «протягом», «відповідно до... », «внаслідок», «на відміну від...», «поряд з...», «з огляду на» і т. ін.
Обов'язковою вимогою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень («за повідомленням», «за даними», «на думку», «на нашу думку» і т. ін.).
Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів і процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. У науковій мові вже досить чітко сформувалися певні стандарти викладення матеріалу. Так, експерименти описуються звичайно за допомогою дієприкметників пасивного стану. Наприклад: «Одержаний окисел магнію із домішкою сірки», «Було проаналізовано 15 виділених структур».
У дисертаціях з технологічної тематики вказівки щодо обслуговування машин і механізмів або описи інших дій, які потребують точного чи обов'язкового виконання, прийнято давати за допомогою інфінітивних речень, які підкреслюють категоричність вислову. Наприклад: «Забезпечити чистоту експерименту можна лише тоді, якщо: 1. Попередньо звільнити зразок від механічних домішок; 2. Розігріти його до температури не нижче 550°С; З.Виключити при цьому проникнення забрудненого атмосферного повітря».
Стиль писемної наукової мови — це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб'єкті. Порівняно рідко використовуються форми першої і зовсім не використовуються — другої особи займенників однини. Авторське «я» ніби відступає на другий план.
Нині стало неписаним правилом у дисертації замість «я» використовувати «ми», з огляду на те, що вираз суб'єкта авторства як формального колективу надає більшого об'єктивізму викладу. Справді, вираз авторства через «ми» дає змогу відобразити власну думку як думку певної групи людей, наукової школи чи наукового напрямку. І це цілком зрозуміло, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективність творчості, комплексний підхід до розв'язання проблем. Займенник «ми» та його похідні якомога краще передає й відмінює ці тенденції.
Ставши фактом наукової мови, займенник «ми» зумовив цілу низку нових похідних словосполучень, наприклад, такий: «на нашу думку». Проте нагромадження в тексті займенника «ми» справляє малоприємне враження. Тому автори дисертаційних праць намагаються використовувати звороти, що виключають наявність цього займенника. На допомогу приходять конструкції з невизначено-особовими реченнями («Спочатку проводять відбір зразків для аналізу, а потім встановлюють їх відповідність за розмірами шаблонів...»). Використовується також форма викладу від третьої особи («Автор вважає... »). Аналогічну функцію виконує речення з пасивними дієприкметниками («Розроблений комплексний підхід до вивчення...»), в якому відпадає потреба у фіксації суб'єкта дії, що тим самим дає змогу уникати в тексті дисертації особових займенників.
Якостями, котрі визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Смислова точність— одна з головних умов забезпечення наукової та практичної значущості інформації, вміщеної в тексті дисертаційної праці. Недоречно вжите слово може суттєво відкривати сенс написаного, призвести до подвійного тлумачення тієї чи тієї фрази, надативсьому тексту небажаної тональності.
На жаль, автори дисертацій не завжди досягають правильного слововживання: недбало добираючи слова, спотворюють висловлену думку, припускаючись лексичних помилок, позбавляють наукову мову точності та ясності.
Поганою є звичка пересипати свою мову канцеляризмами, заплутаною книжковою лексикою, переобтяжувати її чужомовними словами. Трапляються випадки, коли звичайні українські слова вживаються неточно, всупереч їхній семантиці; і тоді народжуються фрази типу: «Більша половина товарів залишилася нереалізованою», «Запропонований цією фірмою верстат озброєний спеціальним покажчиком швидкості обертання різця».
Ще одна необхідна якість наукової мови — її ясність. Ясність — це вміння писати доступно і дохідливо. Практика показує, що особливо багато неясностей виникає там, де автори замість точних кількісних значень використовують слова і словосполучення з невизначеним або занадто узагальненим значенням. Насправді, чи можуть задовольнити дисертації читача , який хоче бачити у кожному рядку її тексту конкретні й точні дані, такі фрази: «Необхідний рух інструменту і деталі, яка обробляється, забезпечується електродвигуном і окремими механізмами верстата». «Для забезпечення нормального шва потрібно, щоб попередньо була проведена відповідна обробка поверхонь, які зварюються».
Дуже часто автори дисертацій пишуть «і т. ін.» не знаючи, як продовжити перелік, або вводять до тексту словосполучення «цілком очевидно», коли не можуть викласти інших аргументів. Звороти «відомим чином» або «спеціальним пристроєм» нерідко засвідчують, що автор у першому випадку не знає яким чином, а у другому — який саме пристрій.
Стислість— третя обов'язкова якість наукової мови. Реалізація цієї якості означає вміння уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації і словесного мотлоху. Кожне слово і вираз служать тут меті, яку можна сформулювати таким чином: якомога не тільки точніше, але й стисліше донести сутність справи. Тому слова і словосполучення, котрі не несуть жодного смислового навантаження, повинні бути повністю вилучені з тексту дисертації.
Мовна надмірність найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. Наприклад: «З цією метою фірма використовує наявні підсобні приміщення» (якщо приміщень немає, то й використовувати їх не можна); «Перевіркою було встановлено, що існуючі розцінки у багатьох торгових точках нашого міста були значно завищені» (розцінки, які не існують, не можуть бути ні завищеними, ні заниженими); «Розкриття тріщин в опорах із ненавантаженою арматурою допускається до величини 0,2 мм».
Сертифікація і аудит систем якості
Конспект лекцій
для студентів спеціальності
7(8).000001 «Якість, стандартизація та сертифікація»
Затверджено
на засіданні кафедри ІТМ ім. М.Ф.Семка як конспект лекцій з дисципліни «Сертифікація і аудит систем якості».
Протокол № __ від „__” __ 2008 р.
Харків
Сертифікація і аудит систем якості: Конспект лекцій / Федорович В.О. – Харків: Вид-во НТУ „ХПІ”, 2008. – 86 с.
Кафедра ІТМ ім.М.Ф.Семка
Содержание
Введение. 5
Лекция 1 Термины, определения и рекомендации
по аудиту (ISO 19011:2002) 7
1.1 Рекомендации по аудиту. 7
1.2 Термины и определения. 8
1.3 Контрольные вопросы и задания. 12
Лекция 2 Классификация аудитов. 14
2.1 Виды аудитов. 14
2.2 Периодичность аудитов. Виды аудитов
сертификации. 18
2.3 Контрольные вопросы и задания. 22
Лекция 3 Принципы аудита. Внутренний аудит. 23
3.1 Принципы аудита. 23
3.2 Назначение внутреннего аудита. 24
3.3 Контрольные вопросы и задания. 26
Лекция 4 Менеджмент программы аудита. 27
4.1 Программа аудита. 27
4.2 Планирование программы аудитов. 29
4.3 Ресурсы по программе аудита. 31
4.4 Процедура по программе аудита. 32
4.5 Записи по программе аудита. 33
4.6 Мониторинг и анализ программы аудита. 34
4.7 Контрольные вопросы и задания. 35
Лекция 5 Проведение аудита. 36
5.1 Инициирование аудита. 36
5.2 Проведение анализа документов. 37
5.3 Подготовка к проведению аудита на местах. 38
5.4 Вступительное совещание. 43
5.5 Сбор и проверка информации. 44
5.6 Формирование наблюдений аудита. 45
5.7 Градация несоответствий. 48
5.8 Подготовка заключений по результатам аудита. 50
5.9 Заключительное совещание. 51
5.10 Подготовка отчета по аудиту. 51
5.11 Завершение аудита. 52
5.12 Контрольные вопросы и задания. 53
Лекция 6 Методы и техника работы аудитора. 54
6.1 Методы сбора информации. 54
6.2 Общение в ходе аудита. 59
6.3 Создание климата для эффективного общения. 62
6.4 Контрольные вопросы и задания. 71
Лекция 7 Оценка и поддержание компетентности
аудиторов. 72
7.1 Оценка компетентности аудиторов. 72
7.2 Контрольные вопросы и задания. 77
Лекция 8 Сертификация аудиторов. 79
8.1 Общие положения. 79
8.2 Международный Регистр Сертифицированных
Аудиторов (IRCA) 80
8.3 Сертификационные критерии. 82
8.4 Ресертификация и непрерывное профессиональное развитие аудиторов 83
8.5 Контрольные вопросы и задания. 83
Список рекомендованной литературы.. 84
Введение
Благодаря глобализации, конкуренции и насыщенности рынков оценки и требования относительно уровня качества продукции и услуг испытали принципиальные изменения. Для глобального рынка характерное свободное перемещение товаров и услуг, создания единственных экономических зон, принятия международных соглашений, направленных на преодоление технических барьеров в торговле, подписание которых между развитыми странами стало возможным благодаря сформированной системе взаимного доверия к результатам оценки соответствия продукции (испытаний, сертификационных работ).
Проблему преодоления технических барьеров в торговле для Украины можно без преувеличения считать ключевой в области технической регуляции и потребительской политики. Решение этой первоочередной проблемы на пути евроинтеграционных процессов в основном заключается в формировании доверия европейского содружества к качеству работ отечественных предприятий. Именно методологические особенности внедрения современных международных требований к системам управления качеством согласно требованиям международных стандартов ISO серии 9000 версии в 2000 г.
Глубоко понимая спектр проблем, которые необходимо решить для обеспечения достижения Украинскими предприятиями международного уровня относительно выпуска высококачественной продукции в данной работе лишь изложен базовый материал относительно подготовки аудиторов и проведения аудита систем управления менеджментом.
Внедрив систему менеджмента качества, руководство организации должно интересоваться, как она функционирует, где происходят сбои в системе, и оценивать её результативность. Результаты внутренних аудитов предоставляют такого рода информацию для анализа со стороны руководства организации, что позволяет разработать корректирующие действия и выявить возможности улучшения, как отдельных процессов, так и системы в целом.
Целью проведения аудитов является проверка того, что система менеджмента качества:
а) соответствует установленным требованиям,
б) результативно внедрена и поддерживается в рабочем состоянии.
Таким образом, объектом аудита является вся система менеджмента качества, а не деятельность конкретных сотрудников организации.
Лекция 1
Термины, определения и рекомендации по аудиту (ISO 19011:2002)
1.1 Рекомендации по аудиту
Настоящий учебный курс построен на основе международного стандарта ISO 19011 «Руководящие указания по аудиту систем менеджмента качества и/или систем экологического менеджмента» (Guidelines for quality and/or environmental management systems auditing).
Стандарт ISO 19011 был разработан с целью замены всех стандартов по аудиту систем ISO 9000 и ISO 14000 и издан в качестве международного стандарта 1 октября 2002 г. рис. 1.1.
Рисунок 1.1 – Международные стандарты по аудиту систем менеджмента качества и/или систем экологического менеджмента
Область применения данного стандарта приведена на рис. 1.2. Также данные рекомендации применяются также при проведении проверок систем менеджмента профессиональной безопасности и охраны труда (на соответствие OHSAS 18001:99), систем управления рисками при производстве пищевых продуктов (HACCP) и в морском судоходстве (ISM Code), а также могут быть применены при аудите других систем менеджмента.
Рисунок 1.2 – Область применения международного стандарта ISO 19011:2002
1.2 Термины и определения
В международном стандарте ISO 19011 используются все термины и определения, которые даны в п. 3.9 стандарта ISO 9000:2000 «Системы менеджмента качества. Основные положения и словарь» и ISO 14050:2002 «Управление окружающей средой. Словарь».
К этим терминам добавлены два следующих определения:
План аудита ‑ описание деятельности «на месте» и соглашения на проведение аудита.
Область аудита ‑ глубина и границы аудита.
Примечание. Область аудита обычно включает в себя описание местонахождения, организационной структуры, видов деятельности и процессов организации, а также указание необходимого периода времени.
Схематически определение аудита в международном стандарте ISO 19011:2002 представлено на рис. 1.3.
Рисунок 1.3 – Определение аудита
Схематический анализ терминологии, которая использовалась в международном стандарте ISO 10011 1-3 и которая используется в ISO 19011:2002 приведен на рис. 1.4.
Рисунок 1.4 – Схематический анализ терминологии, которая использовалась в международном стандарте ISO 10011 1-3 и которая используется в ISO 19011:2002
Продолж. рисунка 1.4
Терминология ISO 19011, которая не была существенно изменена по сравнению с терминологией, которая использовалась в ISO 10011 1-3, приведена на рис. 1.5.
Рисунок 1.5 – Терминология ISO 19011, которая не была существенно изменена по сравнению с терминологией, которая использовалась в ISO 10011 1-3
Новая терминология, которая используется в ISO 19011, представлена на рис. 1.6.
Рисунок 1.6 – Новая терминология, которая используется в ISO 19011
1.3 Контрольные вопросы и задания
1 Какой международный стандарт регламентирует требования к проведению аудитов систем менеджмента качества?
2 Дайте понятие термину аудит.
3 Дайте понятие термину критерии аудита.
4 Перечислите виды аудитов систем менеджмента качества.
5 Какова область применения международного стандарта ISO 19011:2002?
6 Что такое программа аудита?
Лекция 2
Классификация аудитов
Аудиты могут быть классифицированы по виду, по стадиям, по объекту и по методу проведения рис. 2.1.
Рисунок 2.1 ‑ Классификация аудитов
2.1 Виды аудитов
Схематически виды аудитов согласно требованиям международного стандарта ISO 19011 могут быть представлены виде схемы рис. 2.2.
