Адмініструє міжнародні договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 184 держави, у тому числі й Україна.
Головними завданнями ВОІВ є:
- поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;
- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;
- модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.
Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.
Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).
Генеральна Асамблея BОІB є верховним органом ВОІВ. ЇЇ членами є держави - члени ВОІВ, які також повинні бути членами Асамблеї Паризького або Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет – це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.
Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет – щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бюро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).
Існує можливість підвищити рівень захисту своєї ідеї, отримавши патенти на винахід або корисну модель в різних країнах світу, зокрема в основних країнах виробництва і збуту продукції.
Для отримання такого патенту на винахід або корисну модель Вам необхідно спочатку визначитись за якою системою буде проходити процес патентування .
Існує декілька систем для отримання патенту на винахід або корисну модель в різних країнах світу:
- традиційна система патентування винаходу або корисної моделі
- регіональна система патентування винаходу або корисної моделі
- патентування по системі РСТ (Patent Corporation Treaty)
Відповідно до традиційної системи патентування заявнику необхідно подавати заявки до кожної країни окремо, дотримуючись формальних вимог щодо подачі відповідної країни. При цьому всі заявки мають бути подані в строк 12 місяців від подачі першої заявки на винахід або корисну модель. Така система є досить клопіткою і потребує багато часу.
Відповідно до регіональної системи патентування отримати патент на винахід або корисну модель можна в декількох країнах подаючи лише одну заявку.
Справа в тому, що ряд країн, наприклад, Європи, СНД, Азії, Африки підписали договори про одержання одного єдиного патенту, який буде діяти у всіх тих країнах, які підписували договір.
Наприклад Європатент охоплює всі країни Євросоюзу, Євроазійський патент охоплює ряд країн СНД, патенти ARIPO та OAP охоплюють більшість країн Африки.
Отже, подаючи лише одну заявку і отримуючи лише один патент на винахід або корисну модель Ви може забезпечити собі захист у декількох країнах одночасно.
Проте якщо необхідно отримати патент на винахід/корисну модель в країнах, які не підписували регіональні договори, найдоцільнішим є використання процесу патентування по системі РСТ (Patent Coоpеration Treaty).
Система РСТ передбачає спрощену процедуру патентування, оскільки заявник подає лише одну заявку із вказаними країнами, які його цікавлять, а також ця система включає Міжнародний пошук і Міжнародну попередню експертизу, що дозволяє більш виважено підійти до вибору країн і до попереднього визначення всіх недоліків технічного рішення.
Така система значно скорочує Вам час на отримання патенту та економить Ваші кошти.
Процес патентування по системі РСТ (Patent Coоpеration Treaty)
Вся процедура патентування по системі РСТ поділяється на дві фази: міжнародну та національну.
Міжнародна фаза патентування включає в себе:
1 Подачу міжнародної заявки, де зазначено країни, які цікавлять заявника.
Однією з основних переваг подачі РСТ-заявки при патентуванні є збільшення строку, протягом якого заявник може прийняти рішення про кількість країн, до яких буде подаватись патентна заявка. Строк становить до 31 місяців в порівнянні з 12 місяцями при поданні прямої національної заявки на отримання патенту.
2 Міжнародний пошук заявки на отримання патенту, який здійснюється Міжнародним пошуковим органом (МПО) з метою виявлення всіх недоліків технічного рішення і встановлення його відповідності винахідницькому рівню.
3 Міжнародна публікація заявки на отримання патенту повністю підтримується Міжнародним бюро ВОІВ (Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності) в Женеві. Організація публікує всі заявки-РСТ, звідки б вони не надходили і на якій би мові не подавались.
4 Міжнародна попередня експертиза заявки на отримання патенту, яка здійснюється з метою складання попереднього висновку про те, чи є винахід новим, чи відповідає він винахідницькому рівню, чи може бути промислово придатним. Це дає можливість заявнику оцінити доцільність переходу до національної фази патентування до того, як від нього вимагатиметься сплата національних мито, що складають значну частину витрат при патентуванні.
Національна фаза патентування включає експертизу, що здійснюється у відповідності до національних критеріїв патентопридатності винаходів. Тому перед прийняттям рішення про патентування винаходу необхідно впевнетись, що винахід є промисловопридатним у відповідності до законодавства конкретної країни.
Національна фаза передбачає переклад міжнародної заявки на мову країни патентування і сплату національного мита, а також призначення патентного повіреного.
Після ознайомлення з національним законодавством (патентопридатність об’єктів захисту, розміри патентних мито і т.п.) заявник може внести зміни в формулу винаходу, опис і креслення в кожному вказаному відомстві протягом одного місяця з дати переходу в національну фазу. Після цього проводиться експертиза і приймається рішення про видачу або відмову видачі патенту.
Патентування через Європейське патентне відомство
За станом на 22.10.2008 країнами-учасницями Європейської патентної конвенції є: Австрія, Бельгія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Норвегія, Об'єднане Королівство, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія, Швеція, Естонія, а також Албания*, Боснія і Герцеговина*, Македонія, колишня Республіка Югославія*, Сербія* (*Країни, відносно яких може бути розширено дію Європейського патенту).
Для здійснення процедури видачі європейського патенту Європейська патентна організація має адміністративну і фінансову самостійність. Її органом є Європейське патентне відомство, що знаходиться в Мюнхені і має філіал в Гаазі. Відомство проводить прийом, розгляд і публікацію заявок на винаходи, і видачу патентів на винаходи.
Європейська патентна конвенція регулює тільки процедуру видачі європейського патенту, який з дати його публікації в тих країнах, для яких він був виклопотаний, закріплює за патентовласником ті ж права, які надаються національним патентом.
У конвенції закріплений принцип вільного доступу для представника будь-якої країни незалежно від її членства в Європейській патентній організації. Тому заявка може бути подана будь-якою особою незалежно від його громадянства і місця проживання (місця перебування), фізичним або юридичним, сумісно або індивідуально. Заявка може подаватися з прошенням конвенційного пріоритету.
Порядок видачі європейських патентів дає практичну перевагу, що полягає в подачі єдиної заявки на одній мові (англійському, німецькому або французькому) в одне патентне відомство.
Заявка може бути подана в Європейське патентне відомство в Мюнхені, Гаазі або Берліні або в національне патентне відомство будь-якої з країн-учасниць Європейської патентної конвенції. По заявці проводиться формальна експертиза, здійснюється пошук, публікація відомостей про заявку і звіту про пошук. По клопотанню заявника проводиться експертиза по суті, в ході якої винахід перевіряється на відповідність його критеріям охороноздатності: новизні, рівню винахідництва, промисловій застосовності. За наслідками проведення експертизи ухвалюється рішення про видачу або відмову у видачі європейського патенту відносно вказаних країн. Об'єм виняткових прав, що надається європейським патентом, в кожній із вказаних країн буде такою ж, неначебто в цих країнах були одержані національні патенти. Європейський патент діє протягом 20 років з дати подачі заявки.
Представництво заявника перед Європейським патентним відомством здійснюється європейськими патентними повіреними. Патентбюро співробітничає з європейськими патентними повіреними, які можуть представити Ваші інтереси при отриманні європейського патенту.
На Африканському континенті діють:
1 Африканська організація інтелектуальної власності (ОАРІ), створена відповідно до підписаної в 1977 році Бангійської угоди для франкомовних країн Центральної і Західної Африки. Станом на січень 1998 року до складу ОАРІ входило 14 країн. Відповідно до Угоди створене єдине патентне відомство, розташоване в м. Яунде (Камерун). Прийняте в рамках Угоди єдине для всіх країн-учасниць законодавство у сфері охорони промислової власності з багатьох положень близьке до відповідного законодавства Франції.
2 Африканська регіональна організація промислової власності (АКІРО) створена у грудні 1976 року на Дипломатичній конференції англомовних країн Африки в м. Лусака (Замбія). Угода про створення цієї Організації набрала чинності в лютому 1978 року. До грудня 1985 року Організація функціонувала під назвою «Організація промислової власності англомовних країн Африки». У 1982 році Угоду було доповнено підписаним у м. Хараре Протоколом про патенти і промислові зразки Організації. Протокол містить шість статей, в яких закріплено основні принципи охорони винаходів і промислових зразків. Детальніші положення, що конкретизують статті Протоколу, містяться в Інструкції до нього. Обидва правових акти набрали чинності у квітні 1984 року.
Прийняття згаданого Протоколу завершило створення системи видачі патентів в англомовних країнах Африки, що є учасницями ARIPO (Ботсвана, Гамбія, Гана, Замбія, Зімбабве, Кенія, Малаві, Судан, Уганда). У рамках ARIPO створено єдине ^ Відомство промислової власності англомовних країн Африки з метою видачі патентів за єдиною процедурою і на основі єдиних для країн-учасниць вимог до заявок на винаходи. Встановлена Протоколом система не передбачає видачі єдиного для країн-учасниць патенту. Охоронні документи, що видаються цим Відомством, діють у країнах-учасницях як національні охоронні документи.
У країнах-учасницях ARIPO єдине законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності відсутнє, тому патент, виданий Відомством цієї Організвції, отримує статус національного тільки після спеціального схвалення його відомством країни-учасниці, що здійснюється у вигляді мовчазної згоди після встановленого шестимісячного терміну, тобто якщо протягом цього періоду не надійшла відмова. У країнах, що не мають власного законодавства з охорони промислової власності (Ботсвана, Гамбія, Гана, Кенія, Уганда), застосовується режим реєстрації іноземного патенту.
