Промислова власність, будучи складовою інтелектуальної власності, характеризується тим, що її об’єкти знаходять застосування у виробничій діяльності табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Характеристика об'єктів промислової власності
| Об'єкт промислової власності
| Об'єкт правової охорони
| Критерії охороноздатності
| Охоронний документ
| Термін правової охорони, роки
|
| Винахід
| - продукт
- процес
- нове застосування відомого продукту чи процесу
| - новизна
- винахідницький рівень
- промислова придатність
| патент
| 20 або 6*
|
| Корисна модель
| форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу
| - новизна
- промислова придатність
| патент
|
|
| Промисловий зразок
| результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання
| новизна
| патент
|
|
| Торговельна марка (знак для товарів і послуг)
| будь-яке позначення (слова, літери тощо) або будь-яка комбінація позначень
| відповідність публічному порядку, принципам гуманності і моралі
| свідоцтво
| 10**
|
| Географічне зазначення
| назва географічного місця, яка вживається для позначення товару
| правдивість
| свідоцтво
| 10**
|
Поняття «промислова власність» було вперше вжито в тексті ст. 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності у 1925р. Для об’єктів права промислової власності характерна наявність територіального принципу охорони, який полягає в тому, що виключне право на такий об’єкт дійсне тільки в межах держави, де його було одержано. Виключне право на об’єкти промислової власності підтверджує спеціальний охоронний документ, виданий компетентним органом (як правило, патентним відомством).
Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям та здійсненням права власності на винаходи (корисні моделі) в Україні, регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі – Закон).
Суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразокє:
- винахідник, автор промислового зразка;
- інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.
Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразокє:
- право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;
- виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);
- виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;
- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Строки чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності:
- на винахід – двадцять років від дати подання заявки на винахід;
- на корисну модель – десять років від дати подання заявки на корисну модель;
- на промисловий зразок – п’ятнадцять років від дати подання заявки.
Основним способом охорони об’єктів інтелектуальної власності є видача автору або іншому суб'єкту права на об'єкт інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва.
Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що видається власнику об'єкта інтелектуальної власності.
Зазначимо, що суб’єктами авторського права як форми об’єктів промислової власності є табл. 2.2.
Таблиця 2.2 – Характеристика суб’єктів авторського права
| Автор
| людина, творчою працею якої створено винахід, корисну модель чи промисловий зразок або товарний знак
|
| Власник патенту
| особа, яка володіє охоронним документом, що засвідчує виключне право на використання об'єкта промислової власності
|
| Спадкоємці
| автора чи власника патенту
|
| Патентна установа
| Український Інститут промислової власності (Укрпатент)
|
| Представник
у справах інтелектуальної власності
| особа, яка діє за дорученням заявника і надає правову
допомогу у сфері охорони промислової власності
|
Положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні (далі Положення, набрало чинності з 1.07.1994 р. згідно з Постановою Верховної Ради № 3769-12 від 23.12.1993 р.) регулює майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку зі створенням, правовою охороною та використанням винаходів, промислових зразків, товарних знаків і знаків обслуговування, а також відносини, пов’язані з визнанням прав автора раціоналізаторської пропозиції.
Згідно з Положенням, до об’єктів промислової власності належать винаходи, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, які були заявлені й дістали правову охорону в Україні у формі патентів (на винаходи і промислові зразки) та свідоцтв (на товарні знаки і знаки обслуговування), виданих Державним патентним відомством України.
Раціоналізаторські пропозиції дістають правову охорону у формі посвідчення на раціоналізаторську пропозицію на підприємстві, в установі чи організації, які визнали пропозицію раціоналізаторською.
Характеризуючи поняття прав інтелектуальної власності, слід зазначити, що відповідно до міжнародних угод, у яких бере участь Україна, право інтелектуальної власності є частиною національного законодавства України.
Важливою подією у становленні прав інтелектуальної власності стало підписання в 1883 р. Паризької конвенції з охорони промислової власності - першої міжнародної угоди у цій сфері діяльності, як зазначено в роботі 1.
Поняття «права інтелектуальної власності» є узагальнювальним щодо таких понять, як права на твори науки, літератури і мистецтва(авторські права), права на виконання, фонограми, відеограми, передачі
Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном "захист прав Інтелектуальної власності". Ми будемо розрізняти поняття "правова охорона" і "правовий захист". Підставою для цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи. Хоча якщо розглядати це питання з теоретичної точки зору, то поняття "правовий захист" у цьому контексті є складовою більш широкого поняття "правова охорона".
Можна назвати, принаймні, 4 принципи правової охорони:
1 Принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.
2 Визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності.
3 Додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників).
4 Додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і суспільства - з іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встановленням розумного строку дії охоронного документа.
Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
Умови та порядок видачі патенту встановлені законодавством.
На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього автором, впродовж 12 місяців до дати подання заявки чи дати заявлення пріоритету. Для промислового зразка цей термін становить 6 місяців.
Патент – це техніко-юридичний документ, виданий заявнику на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що відповідає умовам патентоспроможності і підтверджує авторство, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.
Після видачі патенту патентовласник отримує виключне право, що забезпечує монополію на промислове або інше комерційне використання винаходу чи промислового зразка. Патентовласник згідно із законом може заборонити будь-якій особі використовувати об’єкт патенту без спеціального дозволу. У випадку порушення виключного права патентовласник може через суд примусово стягнути плату за використання винаходу або промислового зразка.
Згідно з частиною 4 статті 12 Закону заявка на винахід повинна стосуватися одного винаходу або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдності винаходу).
Група винаходів визнається пов'язаною єдиним винахідницьким задумом, якщо має місце технічний взаємозв'язок між цими винаходами,що виражається однією або сукупністю однакових чи відповіднихсуттєвих ознак, які визначають внесок у рівень техніки кожного із заявлених винаходів, які розглядаються в сукупності.
