Сутність і класифікація нематеріальних активів підприємства

В даний час у майновому потенціалі підприємств не­ухильно зростає роль нематеріальних (неосяжних) активів. Це обумовлено хвилею поглинання одних підприємств іншими, швидкістю та масштабами технологічних змін, поширенням інформаційних технологій, ускладненням і інтеграцією вітчизняного фінансового ринку.

Відповідно до визначення, що міститься в Міжнародних стандартах оцінки МСО 2003, неосяжні (нематеріальні)активи являють собою інтереси, що містяться в нематеріальних об'єктах (навичках менеджменту та маркетингу, кредитних рейтингах, гудволі та різноманітних юридичних правах або інструментах (товарних знаках, авторських правах, патентах, контрактах).

Слід зазначити, що у вітчизняній і російській економічній літературі поняття неосяжних активів не вживається, а заміню­ється тотожним йому поняттям нематеріальних активів, що являють собою різного роду права та привілеї, які забезпечують власникам певний доход або іншу користь, мають вартість, але не мають матеріально-речовинного змісту.

Таким чином, основними економічними властивостями нематеріальних активів є такі:

- не мають матеріального змісту (або матеріально-речовинна форма яких не має істотного значення в процесі їхнього використання);

- забезпечують власникам права та привілеї;

- створюють для власників певну вигоду.

Класифікація нематеріальних активів здійснюється за такими напрямками:

1. за складомнематеріальні активи підрозділяють на чотири основні групи:

- інтелектуальна власність;

- майнові права;

- відкладені, або відстрочені, витрати;

- гудвіл (ціна фірми).

Інтелектуальна власність - виключне право фізичної або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування і т. ін.).

До інтелектуальної власності відносять:

- об'єкти інтелектуальної власності (ОІВ), що охороня­ються патентами та свідоцтвами Укрпатенту: об'єкти промис­лової власності (винаходи, промислові зразки, корисні моделі, заходи для припинення несумлінної конкуренції), засоби інди­відуалізації (товарні знаки, знаки обслуговування та наймену­вання місць походження товарів) і селекційні досягнення;

- об'єкти авторського права або суміжних прав: усі види наукових, літературних, художніх творів, програмні продукти для ЕОМ і бази даних, топології інтегральних мікросхем (зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми і зв'язків між ними), твори науки, літератури та мистецтва), фонограми та відеограми, програми телерадіоорганізацій;

- об'єкти прав на секрети виробництва («ноу-хау»), підтверджені документами підприємства.

Секрет виробництва - це технічна, організаційна або комерційна інформація, що захищається від незаконного використання третіми особами, за умов, що інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність через її невідомість третій особі, до цієї інформації немає вільного доступу, власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності. Такими об'єктами можуть бути результати науково-дослідних, дослідно-конструк­торських, проектних і виробничих робіт; конструкторська, технологічна, проектна, економічна, юридична й інша документація, призначена до використання у виробництві та реалізації товарів і послуг; незапатентовані винаходи, формули, рецепти, сполуки, розрахунки, дослідні зразки, результати іспитів і дослідів; системи організації вироб­ництва, маркетингу, управління якістю продукції та послуг, системи управління кадрами, фінансами, політикою ка­піталовкладень; виробничий досвід і навчання персоналу;

- інші об'єкти, що охороняються ліцензійними, автор­ськими або іншими договорами на придбання прав на об'єкти інтелектуальної власності, укладені в порядку, встановленому законодавством.

Майнові права - права користування земельними ділян­ками, природними ресурсами, водяними об'єктами, під­твердженням яких є ліцензія, орендні права.

Відкладені, або відстрочені, витрати - організаційні витрати, що здійснюються в момент створення підприємства (наприклад, витрати, пов'язані з утворенням юридичної особи - гонорари юристам за складання установчих документів, послуги за реєстрацію фірми і т. ін.).

Гудвіл (ціна фірми) може бути визначений як сукупність тих елементів бізнесу або персональних якостей, які стимулюють клієнтів продовжувати користуватися послугами даного підприємства або даної особи і приносять фірмі прибуток понад того, який потрібний для одержання розумного доходу на всі інші активи підприємства, включаючи доход на всі інші нематеріальні активи, що можуть бути ідентифіковані й окремо оцінені. Часто гудвіл розглядається як вартість ділової репутації підприємства, його ділових зв'язків, популярності найме­нування, товарного знаку.

2. за строком корисного використаннявиділяють нема­теріальні активи:

- функціонуючі (працюючі) - об'єкти, використання яких приносить підприємству доход у дійсному періоді;

- не функціонуючі (непрацюючі) - об'єкти, що не вико­ристовуються з якихось причина, але можуть використо­вуватися в майбутньому;

3. за оборотністю (тривалістю використання)виділяють нематеріальні активи:

- поточні - об'єкти, що використовуються в діяльності підприємства не більше року, тому що швидко втрачають свою споживчу вартість. Вони включаються в поточні витрати підприємства;

- довгострокові — об'єкти нематеріальних активів, що використовуються в діяльності підприємства більше року, їх вартість частинами переноситься на вартість виробленого з їх допомогою продукту (амортизується);

4. за ступенем відчуженнянематеріальні активи поді­ляються на:

- відчужувані - об'єкти нематеріальних активів, що здатні цілком передаватися при їх продажу, передаванні, оренді;

- невідчужувані - об'єкти нематеріальних активів, що залишаються у власності підприємства-власника при частковому переданні прав на їх використання;

5. за ступенем впливу на фінансові результати підприємства: