Незважаючи на те, що будь-який ринок має свої унікальні особливості, існують деякі загальні умови прояву конкуренції на різних ринках. Тому суть конкуренції може бути виражена єдиною аналітичною концепцією, використовуваною для виявлення природи й оцінки інтенсивності конкуренції. Так, згідно з результатами досліджень відомого англійського економіста М. Е. Портера, стан конкуренції на певному ринку можна охарактеризувати п'ятьма конкурентними силами:
1. суперництво серед конкуруючих продавців;
2. конкуренція з боку товарів, що є замінниками і конкурентоспроможних за ціною;
3. загроза появи нових конкурентів;
4. економічні можливості та торгові здібності постачальників;
5. економічні можливості та торгові здібності покупців.
Модель п'яти сил конкуренції широко застосовується впроцесі аналізу конкурентних сил та інтенсивності їхнього тиску на загальну конкурентну ситуацію в галузі.
Саме ці конкурентні сили формують умови, в яких функціонує будь-який конкурентний ринок і економічні одиниці, що здійснюють на ньому господарську діяльність, а також обумовлюють можливості формування та реалізації потенціалу цих економічних одиниць. Між конкурентними силами існує і зворотний зв'язок, який характеризується залежністю конкурентного тиску з боку тієї чи іншої сили від структури галузі, її економічних і технічних характеристик.Цепов'язано з тим, що кожна із сил, включаючи виробничу систему, що досліджується, є економічною одиницею своєї системи (ринку, галузі) і знаходиться під впливом інших середовищ свого існування.
Значення кожної з п'яти сил залежить від галузі, в якій функціонують конкуруючі підприємства, і визначає в остаточному підсумку прибутковість галузей. У тих галузях, де дії цих сил складаються сприятливо, численні конкуренти можуть одержувати високі прибутки від вкладеного капіталу. У тих же галузях, де одна чи кілька сил діють несприятливо, далеко не всі підприємства отримують довгий час високі прибутки.
Така ситуація має місце тому, що сили конкуренції впливають на ціни, які можуть диктувати підприємства,на розмір витрат, необхідний для виробництва продукції певної галузі, і на розміри капіталовкладень, необхідні для того, щоб конкурувати в цій галузі. Загроза появи нових конкурентів знижує загальний потенціал прибутковості в галузі, тому що потенційні конкуренти створюють нові виробничі потужності і прагнуть завоювати певну частку ринку збуту, тим самим знижуючи прибуток. Могутні покупці або постачальники, торгуючись, отримують вигоду та знижують прибуток підприємства. Сильна конкуренція в галузі знижує прибутковість, тому що зумовлює зростання рівня витрат (на рекламу, організацію збуту, дослідження та розробки). Наявність товарів-замінників обмежує верхній рівень ціни, яку можуть запросити підприємства, що конкурують у певній галузі, тому що більш високі ціни спонукають покупців звернутися до замінника і знижують обсяг виробництва в галузі.
Докладніше характеристику конкурентних сил надано в роботах М. Портера, А.Томпсона, А. Стрікленда, А.П. Градова та ін. авторів.
Позицію підприємства в галузі визначають його конкурентні переваги, що поділяються на два основні типи:
• більш низькі ціни;
• диференціація товарів.
Низькі витрати відбивають здатність фірми розробляти, випускати і продавати порівнянний товар з меншими витратами, ніж конкуренти.
Диференціація - це здатність забезпечити покупця унікальною продукцією або продукцією з більшою цінністю завдяки новим, особливим споживчим властивостям товару або післяпродажного обслуговування.
Конкурентна перевага будь-якого типу забезпечує більш високу ефективність використання ресурсного потенціалу підприємства порівняно з конкурентами. Підприємство з низькими витратами отримує більший прибуток, як правило, за рахунок масовості товарів, що виробляються. Підприємство з диференційованою продукцією - за рахунок можливості встановлювати більш високі ціни на унікальну продукцію з визначними споживчими властивостями.
Досить важко одержати конкурентну перевагу на основі і більш низьких витрат і диференціації, оскільки забезпечення дуже високих споживчих властивостей або відмінно налагодженого обслуговування неминуче призводить до подорожчання товару. Звичайно, підприємства можуть удосконалювати технологію або виробничі методи так, щоб одночасно знижувати витрати і посилювати диференціацію, але в кінцевому рахунку конкуренти зроблять те саме і змусять приймати альтернативне рішення щодо виду конкурентної переваги.
Виявити конкурентну перевагу, як правило, простіше, ніж її утримати. М. Портер розглядає три чинника утримання конкурентної переваги.
Перший чинник визначається джерелом переваги. Існує ціла ієрархія конкурентних переваг з погляду їхньої утримуваності. Переваги низького рангу (наприклад, дешева робоча сила, сировина) досить легко можуть одержати і конкуренти. Наприклад, провідні західноєвропейські компанії розмішують виробництво своєї продукції у країнах Азії, де ціна робочої сили значно дешевша за ціну аналогічного ресурсу у країнах Західної Європи.
Таблиця 6.1
Класифікація ключових чинників успіху в галузі
| Елементи потенціалу
| Ключові чинники успіху
|
| Технології
| · Використання інновацій у виробничому процесі
· Висока якість наукових досліджень
· Наявність прогресивних технологій
· Розробка нових товарів та послуг
|
| Кадри
| · Наявність висококваліфікованих кадрів, професіоналів в певній галузі
· Досвід персоналу в певній галузі
· Здатність до розробки та реалізації інновацій
· Наявність системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів відповідно зі стратегічними цілями діяльності
|
| Виробництво
| · Надійність матеріалів та комплектуючих виробів
· Низька собівартість продукції
· Висока якість продукції
· Високий рівень фондовіддачі
· Наявність розвиненої транспортної інфраструктури в місці розташування підприємства
· Висока продуктивність праці
· Можливість виконання індивідуальних замовлень на виробництво
· Наявність високоякісної паливної арматури, дешевих джерел енергії
|
| Маркетинг і збут
| · Високий рівень обслуговування
· Низький рівень повернень замовлень покупців
· Широкий асортимент продукції
· Висока кваліфікація персоналу служби маркетингу
· Висока якість реклами
· Привабливий дизайн
· Гарантійне обслуговування покупців
· Широка мережа дилерів
· Наявність власних одиниць роздрібної торгівлі
· Низькі витрати реалізації
· Висока швидкість доставки
|
| Організаційні можливості
| · Досконалі інформаційні системи
· Висока швидкість виведення нових товарів на ринок
· Висока швидкість проходження управлінських рішень
· Використання Internet та здійснення електронної комерції
· Високий рівень кваліфікації менеджерів
|
| Інші елементи
| · Наявність позитивного іміджу
· Загальний низький рівень витрат
· Привабливе місце розташування
· Доступність позикових ресурсів
|
Переваги більш високого порядку (патентована технологія, диференціація па основі унікальних товарів і послуг, репутація фірми, заснована на посиленій маркетинговій діяльності, тісні зв'язки з клієнтами та ін.) можна утримувати більш тривалий час, але вони пов'язані зі значними інвестиціями, ризиком одержання додаткового прибутку.
Другий чинник утримання переваги визначається кількістю наявних у фірми явних джерел конкурентної переваги перед конкурентами.
Третій чинник - постійна модернізація виробництва й інших нидів діяльності. Надія на низькі якість і ефективність нової технології, застосовуваної конкурентом, ігнорування нового сегмента ринку або каналу збуту - явні ознаки того, що підприємство втрачає конкурентну перевагу.
На можливості утримання конкурентних переваг впливають споживчі властивості товару, досвід та кваліфікація персоналу, успіх на ринку, тобто всі чинники, що впливають на прибутковість бізнесу або за визначенням А. А. Томпсона і А. Дж. Стрікленда, ключові чинники успіху у галузі. Класифікацію ключових чинників успіху у галузі наведено у таблиці 6.1.
Правильне визначення ключових чинників успіху у галузі є певним гарантом забезпечення утримання конкурентної переваги в довгостроковій перспективі.
