Під інформаційною технологією (IT) розуміють систему методів і способів збирання, накопичення, зберігання, пошуку і оброблення інформації на основі застосування засобів обчислювальної техніки. Інформаційні технології визначають способи, методи і засоби збирання, реєстрації, передачі, зберігання, оброблення і видачі (розповсюдження або публікації) інформації в інформаційних системах. IT відповідають на запитання "як, за допомогою чого?”.
Оскільки IT є поєднанням процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів, тому IT невід'ємно пов'язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.
Інформаційні технології залежать від різних компонентів, зокрема:
• технічних засобів;
• персоналу, здатного використовувати їх;
• організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі;
• інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації. Основу технології оброблення даних становлять процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна IT закінчується створенням інформаційного продукту.
З появою ЕОМ настала ера "комп'ютерної" інформаційної технології, яка у своєму розвитку пройшла кілька етапів.
Основне завдання IT етапу машинних ресурсів (50 - 60-ті роки XX ст.) полягало в підвищенні ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Концепція IT полягала в тому, що все, що можуть робити люди, вони повинні робити; ЕОМ виконувала лише роботи з опрацювання інформації, які люди принципово виконувати не могли, наприклад, масові розрахунки.
Для етапу програмування (середина 60-х - початок 80-х років XX ст.) визначальним став широкий випуск міні-ЕОМ. Вартість машинних ресурсів істотно знизилась, тому метою IT стала економія праці програмістів. Докорінно змінилась концептуальна орієнтація: все, що можна запрограмувати, повинні робити ЕОМ, люди повинні виконувати лише те, що не можна запрограмувати.
• Основу концепції третього етапу - нової інформаційної технології (HIT) (1970 - 1990 pp.) становлять розподілена комп'ютерна техніка, "дружнє" програмне забезпечення, розвинуті комунікації. Користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програмувати без програмістів. Основним завданням HIT було створення типової технології автоматизації персональних обчислень, а метою - економія праці користувачів. Елементом HIT стало автоматизоване робоче місце фахівця певного профілю.
В основу концепції високих IT (четвертий етап, кінець XX ст. - по т.ч.) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.
Здешевлення вартості ПЕОМ і широке їх охоплення глобальними комп'ютерними мережами, що грунтується на платформі "клієнт-сервер", сприяло виникненню високих IT (BIT).
Основними завданнями ВІТ є:
• досягнення універсальності методів комунікацій;
• підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу "людина - ЕОМ";
• відкритість стандартів, тобто використання протоколів та програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всіх взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Web-сторінок, графіки та мультимедіа).
Метою етапу ВІТ є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інформації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережевих.
