Розробка комп'ютерної техніки – одна з областей діяльності людини, що найбільше динамічно розвиваються,. У комп’ютерному світі відомий закон Мура, який говорить: «Потужність комп'ютерної техніки подвоюється кожні 1,5 роки». Із цього закону випливає, що як мінімум кожні 1,5 роки повинна виходити нова версія програми, яка буде оптимально використовувати можливості апаратного забезпечення. Однак сучасні програмні системи дуже великі й складні, над їхньою розробкою працюють десятки (сотні) програмістів. Усе це суттєво впливає на якість і строки виходу нових версій програм.
Одним з методів скорочення строків розробки програм є повторне використання раніше розроблених елементів. Даний метод припускає використання створених раніше наробкі при розробці нових програм.
Повторне використання коду використовувалося ще на етапі розвитку перших мов програмування. Саме в той час з'явилися перші підпрограми. Пізніше з'явилося модульне програмування, потім – об'єктно-орієнтоване. Усі ці технології були покликані полегшити повторне використання коду.
З появою технології візуального програмування з'явилася можливість повторного використання не тільки фрагментів коду, але й шаблонів форм, компонентів і навіть проектів.
У візуальному середовищі можна повторно використовувати:
- шаблони форм. Форма розробляється під потреби одного проекту, а потім впроваджується в новий проект;
- шаблони компонентів. Компонент настроюється під потреби проекту й зберігається як шаблон для використання в нових проектах;
- шаблони проектів. Можна зберегти цілий проект як шаблон. На підставі цього шаблону можна створювати нові проекти, вносячи в них потрібні корективи;
- модулі підпрограм. Набори підпрограм можна оформляти у вигляді бібліотек-модулів. Для використання потрібної підпрограми достатньо підключити цей модуль у новому проекті.
