Причини рефакторингу

Існує міф про те, що правильно організований процес розробки продукту методично дотримується поставлених вимог, визначає однозначний, стабільний список обов’язків програми, і при цьому програмний код може бути написаний майже лінійно — від початку до закінчення, кожна ділянка — один раз написана, відтестована і забута. Згідно з цим міфом, єдиний випадок, коли наявний код може змінюватись, — це в процесі підтримки і адміністрування програми, коли початкова версія продукту уже здана замовнику.

Однак реальність є дещо інакшою. Насправді код еволюціонує в процесі розробки продукту. Як правило, кодування, відлагодження та модульне тестування займають в середньому 30–65% зусиль від загального часу існування проекту (залежно від величини проекту). Навіть на добре організованих проектах вимоги змінюються в середньому на 1–4% за місяць, що неминуче спричиняє зміни до програмного коду — як дрібні, так і досить серйозні.^[2]

Також, на відміну від старіших методик розробки програмних продуктів, де основний акцент ставився на мінімізації змін до коду, сучасна методика вбачає великий потенціал у внесенні змін. Вона є більш сфокусованою на коді (code-centered) і під час розробки можна очікувати, що код буде вдосконалюватися більше, ніж зазвичай.