1) Основи мережних систем, їх призначення.
У наш час найважливішим застосуванням комп’ютерів стає створення мереж, що забезпечують єдиний інформаційний простір для багатьох користувачів.
Комп’ютерна мережа – сукупність взаємозв’язаних (через канали передачі даних) комп’ютерів, які забезпечують користувачів засобами обміну інформацією і колективного використання ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних.
Абоненти мережі – об’єкти, що генерують або споживають інформацію в мережі. Абонентами можуть бути окремі комп’ютери, комп’ютерні комплекси та ін.
Об’єднання комп’ютерів у мережу дає змогу спільно використовувати диски великої ємності, принтери, основну пам’ять, мати спільні програмні засоби й дані. Глобальні мережі надають можливість використати апаратні ресурси віддалених комп’ютерів. Ці мережі, охоплюючи мільйони людей, повністю змінили процес поширення і сприйняття інформації, зробили обмін нею через електронну пошту найпоширенішою послугою мережі, а основним ресурсом – інформацію.
Основним призначенням комп’ютерної мережі є забезпечення простого, зручного і надійного доступу користувача до спільних розподілених ресурсів мережі та організація їх колективного використання з надійним захистом від несанкціонованого доступу, а також забезпечення зручними і надійними засобами передачі даних між користувачами мережі.
Існує багато задач, для вирішення яких потрібні централізовані дані, доступ до баз даних, передача даних на відстань та їх розподілена обробка. З цим стикаються банківські й інші фінансові структури, системи соціального забезпечення, податкові служби, дистанційне комп’ютерне навчання, виборчі системи та ін. У всіх цих випадках необхідно, щоб у комп’ютерній мережі здійснювалися збирання, збереження і доступ до даних, гарантувався захист даних від спотворення і несанкціонованого доступу.
Для створення мережі необхідна сукупність таких елементів:
· джерело;
· приймач;
· середовище передачі;
· повідомлення.
В ролі джерела і приймача можуть бути, наприклад, комп’ютер користувача та центральна ЕОМ, супутник та приймаюча антена.
Середовищем передачі, або каналом, може бути телефонна лінія, кабель або повітря, по якому розповсюджується хвильове випромінювання. Технічні пристрої, які виконують функції сполучення комп’ютера з каналами зв’язку, називаються мережними адаптерами – електронні плати, що встановлюються всередину системного блока ПК в один з вільних роз’ємів на системній платі. В мережних адаптерах є гнізда для під’єднання з’єднувальних кабелів. Часто функцію мережного адаптера виконує модем (при зв’язку з віддаленими комп’ютерами по телефонних та ін. каналах).
Повідомлення представляє собою інформацію, що передається від джерела до приймача.
До переваг використання комп’ютерних мереж відносять:
- швидкий обмін інформацією між користувачами;
- загальний доступ до ресурсів (наприклад, принтерів, дисків великої ємності);
- створення гнучкого робочого середовища (не потрібно переносити інформацію за допомогою дискет та ін.).
2) Класифікація комп’ютерних мереж.
Згідно з принципами побудови комп’ютерні мережі поділяють на локальні та віддалені:
Локальні мережі створюються, як правило в одній організації чи в одному приміщенні. В локальних мережах комп’ютери підмикаються до мережі за допомогою мережних адаптерів (сіткових карт) та з’єднувальних кабелів. Найчастіше комп’ютери в таких мережах сполучаються єдиним високошвидкісним каналом передачі даних, що є характерною особливістю локальних мереж. Як канал в такому випадку використовуються вита пара, коаксіальний кабель, оптичний кабель та ін.
Функціонування мереж підтримується операційною системою мережі. Прикладами таких операційних систем є: Novell Netware, WINDOWS NT та ін.
Усі комп’ютери та їх операційні системи в однорангових локальних мережах повинні бути однотипними. Користувачі таких мереж можуть передавати один одному дані, використовувати загальні принтери, магнітні і оптичні диски та ін.
У багаторанговій локальній мережі використовується один більш потужний комп’ютер, який називають сервером. Сервер – це джерело ресурсів мережі (дискова і оперативна пам’ять, програмні модулі, дані та ін.), що використовується багатьма комп’ютерами. До нього можуть під’єднуватися менш потужні комп’ютери, які називають робочими станціями. Робоча станція – це ПК, підключений до мережі, через який користувач дістає доступ до її ресурсів.
Робоча станція мережі функціонує як у мережному, так і в локальному режимі. Вона оснащується власною ОС (MS DOS, WINDOWS та ін.), забезпечує користувача базовим набором інструментів для розв’язування прикладних задач.
Віддалені комп’ютерні мережі поділяють на регіональні та міжнародні (глобальні). Регіональні – це один із найбільш нових типів мереж. Такі мережі охоплюють цілі міста, області або навіть держави. Зв’язок комп’ютерів у регіональних мережах здійснюється через телефонні мережі за допомогою модемів. Модем перетворює сигнали двійкових кодів комп’ютера у звукові сигнали мовного діапазону (для передачі інформації), і навпаки (для прийому інформації).
Якщо мережа розповсюджується на широкі області, такі, як декілька країн, вона називається глобальною, або міжнародною. Зв’язок між комп’ютерами такої мережі здійснюється через телефонні лінії, супутниковий зв’язок або наземні мікрохвильові системи. Прикладом такої мережі є Internet.
3) Використання вбудованих мережних засобів WINDOWS.
Відразу після завантаження Windows пропонує вікно, через яке користувач реєструється в мережі, вказавши своє мережне ім’я та пароль:
При роботі в одноранговій локальній мережі користувач може керувати доступом до файлів та принтерів кожного комп’ютера мережі, забезпечуючи як спільне, так і індивідуальне використання ресурсів будь-якого з комп’ютерів мережі Windows. Керування настройками мережі здійснюється в діалоговому вікні "Свойства сети", яке з’являється на екрані після запуску об’єкта "Сеть" з панелі управління (Рис. 11).
На кожному з комп’ютерів може бути відкритий доступ до папок для інших комп’ютерів мережі, тобто вони можуть бути оголошені спільними ресурсами. Таким чином, кожний комп’ютер по суті стає сервером своїх ресурсів.
Доступ до комп’ютерів і принтерів мережі забезпечується через папку "Сетевое окружение" на робочому столі – для доступу до ресурсів конкретного комп’ютера мережі досить клацнути лівою кнопкою миші по його значку. З мережними ресурсами користувач може працювати так само, як через папку "Мой комп’ютер" з локальними.
При потребі відображення логічних дисків мережного диска у списку пристроїв вікна "Мой комп’ютер" слід виконати команду Файл/ Подключить сетевой диск:
Каталоги та файли мережного диска є об’єктами, доступ до яких може бути обмежений (наприклад, неможливо провести знищення деяких каталогів і т. д.). Щоб користувач міг працювати в каталозі, він повинен мати право доступу до нього. Каталог, до якого користувач не має прав доступу, часто навіть не відображається в списках каталогів на мережних дисках.
У Windows права доступу до диска або до папки зручно призначати за командою з контекстного меню Доступ (Рис. 46). Користувачу можуть бути надані:
- право читання – право переглядати зміст об’єктів і копіювати їх;
- право повного доступу – право змінювати імена та вміст об’єктів, вилучати, переміщувати і перейменовувати їх.
Для підключення до мережного ресурсу із заданим паролем користувач повинен увести пароль у відповідному полі.
