Дешифратор або декодер (decoder) це пристрій, який перетворює вхідний сигнал у вигляді багаторозрядного (n – розрядів) позиційного коду (найчастіше двійкового) в унітарний (m – розрядів). Кількість розрядів вхідних й вихідних кодів визначається співвідношенням
m = 2n
дешифратор, кількість вхідних і вихідних сигналів точно відповідає цьому співвідношенню має назву повного дешифратора. Також використовуються не повні дешифратори, в яких кількість вихідних сигналів m може бути меншою ніж 2n .
В цифровий та обчислювальній техніці дешифратори використовуються для декодування певного коду в набір сигналів управління для різних виконавчих пристроїв, а також для дешифрування адрес пристроїв, які входять до складу системи.
Крім виводів для вхідних і вихідних сигналів дешифратори можуть мати один або декілька сигналів дозволу роботи (стробуючих сигналів), які позначаються Е (enable). Якщо таких сигналів декілька, то між собою вони поєднуються логічною функцією ТАК. Для більш зручного керування ці входи, як правило, мають негативний активний рівень сигналів. При надходженні на ці входи активних рівнів сигналу дешифратор працює відповідно алгоритму приведеному вище, якщо хоча на один з них подано неактивний рівень сигналу, то на всіх виходах дешифратора встановлюється неактивні рівні сигналів. дешифратори з такими входами мають назву – декодер-демультиплексор. Умовне графічне позначення дешифраторів та декодерів-демультиплексорів подано на рис. 1.20.
Пристрої, які показано на рис. 2.2 використовуються для відображення стану процесу за допомогою семисегментного індикатора у вигляді цифр від 0 до 9.
Рисунок 1.20 – Умовне графічне позначення дешифратора (a) і декодера-демультиплексора(b)
Дешифратори і декодери-демультиплексори випускаються як інтегральні схеми середньої ступені інтеграції, які можуть виконуватися за різними технологіями (ТТЛ, ТТЛШ, КМОН тощо), вони відрізняються наявністю сигналів керування, кількістю розрядів вхідних й вихідних сигналів тощо.
