Кодування призначене для формалізованого опису об'єктів класифікації, найчастіше у вигляді цифрових кодів. Таке представлення найприйнятніше для підвищення ефективності автоматизованої обробки економічної інформації. В процесі кодування економічної інформації необхідно вирішити три основні завдання:
1) однозначного позначення (індентифікації) кожного об'єкта заданої множини,
2) кодування деякої сукупності властивостей (атрибутів) об'єкта,
3) забезпечення ефективності і інформаційної надійності переробки інформації.
Основною вимогою, яку ставлять до кодування, є однозначне представлення кожного об'єкта кодованої множини, тобто кожному об'єкту множини повинен відповідати єдиний код. Код будь-якого об'єкта може складатися з ідентифікаційної частини, інформаційного блоку, який містить набір кодів, що відповідають властивостям даного об'єкта, і додаткових розрядів або блоків, які забезпечують захист всіх кодів від можливої похибки. При кодуванні сукупності властивостей об'єктів, тобто при створенні інформаційного блоку, рекомендують застосовувати два основних метода створення коду: послідовного кодування на основі використання ієрархічної класифікації і паралельного кодування на основі фасетної класифікації. У кожній гілці ієрархічної класифікації, як правило, використовується своя сукупність властивостей. В разі послідовного кодування код угрупування створюється на основі коду угрупування попереднього рівня додаванням до нього ще одного розряду (або групи розрядів). При використанні послідовного методу логічно будується код (кодова комбінація), який має велику інформативність. Але код при цьому дуже громіздкий і має складну структуру. Його доцільніше використовувати тільки в тих випадках, коли інформація змінюється в незначних розмірах або зовсім не змінюється протягом довгого часу використання класифікаторів, наприклад при розробці загальнодержавних класифікаторів.
Найпростішим і найпоширенішим методом кодування об'єктів первинної множини є порядковий метод. При використанні цього методу кожен об'єкт класифікованої множини кодується за допомогою поточного номера. Порядковий метод застосовується при кодуванні одноознакових, постійної і малозначної номенклатури. Порядковий метод кодування дуже простий для ідентифікації. Але істотним недоліком даного методу є відсутність в коді будь-якої інформації про об'єкт і відносна складність автоматичної обробки інформації при здобутті підсумків по групах об'єктів.
Серійно порядковий метод кодування характеризується тим, що первинна множина ділиться на декілька частин (згідно деякій ознаці), і для кодування об'єктів кожної частини призначається серія номерів (код). Об'єкти кодуються порядковим номером в межах відведеної для них серії. Цей метод кодування використовується для об'єктів, які мають дві ознаки.
При виборі методу кодування слід пам'ятати, що цей метод повинен забезпечувати:
- Пв межах заданої множини однозначне визначення об'єкта;
- □ необхідну інформацію про об'єкт;
- використання як алфавіту коду десяткових цифр і букв азбуки, що зручно для машинної обробки і обробки
людиною;
6)
Єдина система класифікації і кодування допускає використання класифікаторів таких видів:
1) загальнодержавні (державні) класифікатори;
2) міжгалузеві класифікатори;
3) галузеві класифікатори;
4) класифікатори підприємств (локальні).
Класифікації в геоінформаційних системах
Об'єкти класифікації в геоінформаційних системах
Об'єктами дослідження в геоінформатиці є об'єкти, явища і процеси реального світу, їх властивості і відношення, моделі, що представляють їх. Це можуть бути економічні, соціальні, екологічні, фізичні та інші явища. Об'єкти дослідження в геоінформатиці розрізняють за просторовим масштабом, за періодом часу дослідження і аналізу, за характером існування і функціонування. При цьому між цими всілякими об'єктами існують просторові, тимчасові, функціональні зв'язки, які також досліджуються методами геоінформатики.
Комплексний характер об'єктів в геоінформатиці і різноманітність сфер застосування вимагають класифікації і розробки різних класифікаторів. Для впорядкування результатів дослідження в геоінформатиці необхідна система класифікаторів і погоджена методика класифікації, яка дасть можливість модернізувати ті, що існують, і створювати нові класифікатори, виключаючи протиріччя між ними.
Унаслідок великої різноманітності об'єктів класифікації в роботі виділяють п'ять підходів при вирішенні класифікаційних завдань, які визначають п'ять типів рішень.
1) До завдань класифікації першого типа відносяться ті, в яких вихідні виміри потрібно розділити на стійкі групи. Ці завдання називають завданнями класифікації без вчителя, кластеризації, таксономії, типізації. Цей тип класифікацій заснований в основному на дослідних даних. У ГІС перше завдання класифікації виникає і вирішується при первинній обробці інформації і при організації інформаційної основи.
2) Завдання класифікації другого типа характеризуються тим, що вихідні дані вже згруповані і потрібно оцінити їх інформативність (значущість) відносно сукупності відомих еталонів. Такого роду завдання зустрічаються при розпізнаванні образів, при дешифруванні знімків і так далі. Друге завдання класифікації виникає при зборі первинних даних і при використанні ПС для експертних рішень або оцінок.
3) До завдань класифікації третього типа відносять завдання розбиття. У них вихідні виміри або їх функції потрібно розбити на сталі групи залежно від їх величин. Третє завдання класифікації також виникає в додатках ПС для вирішення різних завдань, наприклад, екології, землекористування, статистики і тому подібне.
4) Четвертий тип завдань класифікації називається процедурним. У ньому виконується аналіз і класифікація процедур перетворення, а не даних. Четвертий тип класифікаційних завдань вимагає рішення при організації і виборі основних технологічних процесів ПС.
5) П'ятий тип завдань класифікації називається структурно - аналітичним. За допомогою цих завдань
виробляється аналіз і класифікація аналітично-логічних зв'язків в системах, алгоритмах і програмах. Основу такої класифікації складають методи структурного і системного аналізу. П'ятий тип класифікаційних завдань вимагає рішення при організації ПС як системи, представлення (формалізації) її технологічних процесів й оптимізації цих технологічних процесів.
Класифікатор топографічної інформації, яка відображається на топографічних планах масштабів 1:5000,1:2000,1:1000,1:500
"Класифікатор топографічної інформації, яка відображається на топографічних планах масштабів 1:5000, 1:2000,1:1000,1:500" є відомчий класифікатор. Він затверджений наказом Головного управління геодезії, картографії і кадастру при Кабінеті Міністрів України №25 від 9.03.2000 р. Класифікатор топографічної інформації призначений для використання в автоматизованій системі обробки топографічної інформації і служить для формалізованого уявлення даних про елементи і об'єкти місцевості, які відображуються на топографічних планах масштабів 1:500 -1:5 000. За змістом Класифікатор являє собою систематизоване зведення кодових позначень елементів і об'єктів місцевості, а також ознак, які характеризують ці об'єкти при відображенні відомостей про місцевість на топографічних планах. Топографічна інформація, яка включена в Класифікатор, розділена на дві зв'язані між собою частини:
- інформація безпосередньо про елементи, об'єкти місцевості, яка вміщає відомості про основні ознаки і постійні властивості, однозначно визначає об'єкт в загальній системі класифікації;
- інформація про змінні властивості, які характеризують об'єкт і його відношення до інших об'єктів. В основу побудови Класифікатора покладений ієрархічний метод класифікації інформації першого типу і фасетний метод класифікації інформації другого типа. Вся інформація першого типа на вищому рівні ієрархії розділена на вісім класів за елементами вмісту топографічних планів. Розвиток кожного класу в глибину і ширину неоднаковий і залежить від міри взаємозв'язку об'єктів і вибраних ознак класифікації. На нижчій мірі класифікації кожного елементу вмісту знаходиться сукупність однотипних елементарних об'єктів плану, які є мінімальною величиною (одиницею) даних об місцевості, які трансформуються у процесі обробки картографічної інформації. Кожен елементарний об'єкт плану вміщує заздалегідь певний набір характерних ознак (кількісних і якісних), які не використовувалися як ознака класифікації. Кількість цих ознак і їх смислове значення різні й залежать від типу об'єкта. У цілому система класифікації елементів і об'єктів місцевості, які відображуються на топографічних планах, характеризується такими показниками:
- максимальна кількість рівнів класифікації (глибина) - 8;
- максимальне число класифікаційного угрупування на одному рівні - 9.
Класифікатор базових наборів геопросторових даних
За основу створення базових наборів геопросторових даних доцільніше використовувати первинну модель даних, які створюються при цифровому картографуванні. Ця доцільність обумовлюється можливістю збереження точності представлення форми, розмірів і позиціювання просторових об'єктів, яке визначається технологією цифрового картографування. Існуюча технологія цифрового картографування орієнтована: а) на видання паперової топографічної карти, б) у певному масштабі, в) в умовних позначеннях. В зв'язку з цим виникає розбіжність у представленні просторових даних цифрового картографування з моделлю даних в геоінформаційній системі. Тому дані цифрового картографування потребують інструментів трансформації їх в інформаційне середовище геоінформаційної системи. За цією метою базові набори геопросторових даних слід створювати шляхом коректної трансформації даних цифрового картографування без втрати точності визначення об'єктів на підставі Класифікатора базових наборів геопросторових даних. Класифікатор базових наборів геопросторових даних призначений для використання в геоінформаційній системі. У нім представлено 46 класів просторових об'єктів, які у свою чергу містять 248 підтипів, які є основою для створення базових шарів геоінформаційної системи.
Міністерство аграрної політики та продовольства України
Прилуцький агротехнічний коледж
