Спільні принципи та стратегічні цілі сфери менеджменту якості та екологічного менеджменту визначені міжнародними (й відповідним національними) стандартами:
1) ДСТУ ISO/TR 14062 «Екологічне управління. Враховування екологічних аспектів під час проектування та розробляння продукції» (ISO/TR 14062:2002, IDT);
2) ДСТУ-4340:2004 «Настанови щодо внесення екологічних вимог до стандартів на продукцію» (чинний від 1.10.2005).
Основні стратегічні питання:
– організаційні питання;
– питання, пов’язані з продукцією;
– питання щодо обміну інформацією.
Організаційні стратегічні питання:
– діяльність конкурентів;
– запити, вимоги та потреби постачальників;
– діяльність постачальників;
– взаємини з інвесторами, фінансистами страховиками тощо;
– екологічні аспекти організації та її впливи на навколишнє середовище;
– діяльність регламентувальних та законодавчих органів;
– діяльність промислових та підприємницьких асоціацій;
Питання, пов’язані з продукцією:
а) завчасність врахування; b) життєвий цикл продукції;
c) функційність; d) багатокритеріальний підхід;
e) компроміси.
Питання, пов’язані з обміном інформацією:
– внутрішній обмін інформацією;
– зовнішній обмін інформацією:
1) щодо властивостей продукції;
2) щодо належного використання продукції та поводження з нею.
Головні завдання та учасники:
1) дослідження та впровадження рішень (планувальники, розробники та конструктори продукції);
2) дослідження екологічних аспектів та впливів (персонал екологічних служб);
3) спілкування з постачальниками, роздрібними торгавцями,
замовниками тощо (персонал екологічних служб);
4) збирання і документування даних стосовно матеріалів і компонентів збірних вузлів (керівники служб постачання);
5) дослідження і документування інформації стосовно технічної здійсненності
альтернативних проектів;
6) перевіряння технічних можливостей виробництва постачальника або процесів утилізації (керівництво, інженерно-технічний персонал);
7) розроблення базових систем вимірювання екологічних параметрів на основі попередніх поколінь продукції, продукції конкурентів тощо (керівництво);
8) підвищення екологічної обізнаності за допомогою підготовки та освіти (персонал екологічних служб);
9) обговорення та відслідковування нових напрацювань у законодавстві,екологічних регламентах, діяльності конкурентів і потребах замовників (керівники, відповідальні за регуляторні справи, маркетинг та торгову марку).
Впливи продукції на навколишнє середовище визначаються входами та виходами на всіх стадіях життєвого циклу продукції:
Входи - матеріальні та енергетичні.
Виходи - сама продукція, проміжна продукція, побічна продукція, супутня продукція та інша продукція.
Основні категорії питань, які треба враховувати під час проектування та розроблення продукції:
– питання, пов’язані з забезпеченням завчасності врахування екологічних аспектів;
– питання, пов’язані з життєвим циклом продукції;
– питання, пов’язані з функційністю продукції;
– застосування багатокритеріального підходу;
– питання, пов’язані з розв’язанням компромісів.
Види компромісів, що потребують розв’язання під час проектування та розроблення продукції:
a) компроміси між різними екологічними аспектами;
б) компроміси між екологічними, економічними та соціальними вигодами;
в) компроміси між екологічними, технічними аспектами та (або)
аспектами якості.
Стратегічні цілі, пов’язані з продукцією
Ø ресурсозбереження, рециклінг, рекуперація енергії;
Ø запобігання забрудненню, утворенню відходів та іншим впливам.
Вимоги національного стандарту ДСТУ-4340:2004 «Настанови щодо внесення екологічних вимог до стандартів на продукцію» спрямовані на:
– попередження забруднення навколишнього середовища;
– зменшення об’ємів і типів відходів, екобезпечне ресурсозберігаюче поводження з ними;
– економне споживання матеріальних і енергетичних ресурсів.
Екологічні аспекти встановлюються з урахуванням:
– умов використання продукції за її призначенням;
– експлуатаційних характеристик продукції;
– впливів входів та виходів стадій життєвого циклу продукції на навколишнє середовище та на раціональне використання природних ресурсів;
– взаємозв’язків входів і виходів стадій життєвого циклу продукції;
– якості продукції;
– вимог щодо безпечного поводження з відходами.
Екологічні вимоги можуть впливати на:
– входи та виходи різних стадій життєвого циклу продукції;
– можливість повторного використання та перероблення сировинних матеріалів, рецикляції та рекуперації енергії, демонтажу, ремонту, поновлення продукції;
– процеси поводження з відходами.
Екологічні вимоги повинні забезпечувати:
– безпеку для навколишнього середовища на всіх стадіях життєвого циклу продукції;
– ощодливе використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів;
– екологічно безпечне поводження з відходами.
Нагляд за дотриманням внесених до стандартів на продукцію екологічних вимог здійснюють спеціально уповноважені органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, державного санітарно-епідеміологічного нагляду та з питань технічного регулювання та споживчої політики в межах своєї компетенції.
