1. Шляхи виходу з макроекономічної кризи
2. Основні риси сучасної стабілізаційної політики уряду України.
Рекомендована література
1. Савченко А.Г. та ін. Макроекономіка.— К: Либідь, 1999. — С. 219-229.
2. Журнали «Вісник НБУ», «Економіка України», «Фінанси України»;
3. Газети «Урядовий кур'єр», «Зеркало недели», «Бизнес», «Діло» та інші економічні видання.
Практичні завдання
Підготуватися до участі у диспуті по запитаннях теми з використанням знань, отриманих при вивченні всього курсу макроекономіки.
Методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Мета контролю: контрольні завдання розроблені у відповідності до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів за професійним спрямуванням - економіст і курсу «Макроекономіка» з метою перевірки теоретичних знань, практичних вмінь та навичок студентів, що дає змогу з'ясувати ступінь опанування студентами відповідних тем.
Структура контрольної роботи
За структурою подання завдання складається з двох частин:
1 - висвітлити теоретичне запитання; запитання складене з урахуванням необхідного мінімуму, що його має засвоїти студент;
2 - розв'язати задачі;
Самостійність виконання завдань контрольної роботи окремими студентами забезпечується варіативністю пакету завдань.
Оцінювання контрольної роботи
Теоретичне запитання вважається повністю висвітленим, якщо:
• охарактеризовано суть проблеми;
• наведено відповідні графіки, формули та інші додатки;
• зроблено повні обґрунтовані висновки стосовно конкретної ситуації. Задача вважається розв'язаною, якщо наведено повний хід розв'язування з поясненнями та в кінці зроблено висновок щодо отриманого результату.
Невиконання будь-якого з цих пунктів веде до відповідного зниження оцінки за контрольну роботу.
Зразок відповіді
1. Структура сукупного попиту згідно класичної та кейнсіанської моделі.
2. Фактичний рівень безробіття складає 9.5%, природний — 6%. Номінальний обсяг ВВП — 3300 млрд. гр. од. Обчислити втрати продукції, пов'язані з безробіттям.
3. За наведеними даними розрахувати ВВІ! методами доходів і витрат: Експорт — 550.5
^ Дивіденди — 90
^ Амортизація — 460.5
^ Зарплата — 2163
Державні закупки товарів і послуг — 865.5
Рента — 49.5
Непрямі податки — 385.5
Додаткові виплати до зарплати - - 420
Валові приватні інвестиції — 1113.5
Податки на доходи корпорацій — 132
Трансфертні платежі — 480
Проценти за капітал — 301.5
Доход індивідуальних власників — 198
Споживчі витрати — 2560.5
Імпорт — 507
Внески на соцстрах — 222
Нерозподілені прибутки корпорацій — 825
Податки на особисті доходи — 558 .
Структура сукупного попиту згідно класичної та кейнсіанської моделі
Сукупний попит (АО) — це загальний обсяг вітчизняних товарів і послуг, які готові купити домогосподарства, фірми та уряд країни, а також економічні агенти решти країн світу при певному рівні внутрішніх цін.
Сукупний попит має грошову форму (класична модель). Тому зв'язок між рівнем цін та величиною сукупного попиту обумовлений умовами грошового обігу, які встановлюються основним рівнянням кількісної теорії грошей: М*У = Р*У, де М — кількість грошей в обігу, V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; У — реальний обсяг національного виробництва.
Згідно з рівнянням, обсяг сукупного попиту залежить від кількості грошей в обігу, швидкості їхнього обертання та рівня цін.
Швидкість обігу грошей обсяг пропозиції грошей в економіці вважається постійною. Отже, величина сукупного попиту змінюється обернено рівню цін.
При вищому рівні цін фірми та домогосподарства можуть придбати менше товарів і послуг, оскільки їхній доход постійний.
На графіку сукупної пропозиції зміна рівня цін проявляється у переході економіки до нової точки рівноваги на кривій сукупного попиту. Вищому рівню цін ?г відповідає менший обсяг сукупного попиту У2. внаслідок чого рівноважні умови сукупного попиту на кривій АО пересуваються з точки А в точку В.
Сукупний попит (АБ) можна визначити за формулою розрахунку ВНП методом витрат (кейнсіанська модель): ВВП = С + І + С + #Х, де С — споживчий попит, І — інвестиційний попит, С — попит держави на товари та послуги, МХ — попит закордону.
Після сплати податків у домогосподарств залишається використовуваний доход, який йде на споживання (С) та заощадження (5). У-Т = С+8. Заощадження — це частина використовуваного доходу, яка не споживається. Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом називається функцією споживання:
С=а + Ь(¥-Т),
де а — автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (споживання в борг, за рахунок заощаджень, субсидій); Ь — гранична схильність до споживання.
Найпростіша функція заощадження має вигляд: 8=-а+(1-Ь)-(У-Т),
де 5 — величина заощаджень у приватному секторі; а — автономне споживання; (1~Ь) — гранична схильність до заощадження;
На відміну від Дж. Кейнса, сучасні дослідники показали, що споживання — функція не лише від поточного використовуваного доходу. На його обсяги впливають також рівень нагромадженого багатства, процентна ставка, розвинена система соціального захисту, раціональні очікування споживачів тощо.
Другим основним компонентом сукупних витрат є інвестиції {І).
Інвестиційні товари діляться вони на три групи:
• інвестиції в житлове будівництво;
• виробничі інвестиції, тобто інвестиції в машини, обладнання, устаткування;
• інвестиції в товарно-матеріальні запаси.
Інвестиції залежать від реальної (г) процентної ставки. Найпростіша функція інвестицій має вигляд:
1 = е-(Іг,
де / — інвестиційні витрати; є — автономні інвестиції (визначаються зовнішніми економічними факторами); г — реальна процентна ставка; й — коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки процентної ставки.
Державні закупки (С) — це третій компонент попиту на товари та послуги. Держава закуповує зброю, послуги державних службовців, книжки для бібліотек, наймає вчителів, будує школи і дороги тощо. Всі ці та їм подібні операції складають компонент державних закупок товарів і послуг, на який припадає десь п'ята частина виробленого ВВП.
Видатки держави на закупівлю товарів і послуг (С) визначаються державним бюджетом країни і є стабільною величиною.
Попит закордону на блага певної країни залежить від співвідношення цін на вітчизняні і закордонні товари і обмінного курсу національних валют, тобто від реальних умов обміну. 2. Дано: і/0=6%; Ь,=9,5%; ¥,/=3300. Знайти ЛУ.
Зростання безробіття складає 11, . ІІ0 = 9,5% - 6% = 3,5%; На кожен процент зростання безробіття втрати ВВП складають 2,5 %. Отже ДУ = 3,5 * 2,5 = 8,75% або ДУ = 8,75% * 3300 /100% = 288,75 млрд. гр. од.
Отже, зростання безробіття на 3,5% призводить до втрат випуску продукції у 288,75 млрд. гр. од.
3. ВВП методом витрат обчислюється за формулою : ВВП = С + 1 + С + ^, де С — де С — кінцеві споживчі витрати домогосподарств; І — валові приватні внутрішні інвестиції; С — державні витрати; NX — чистий експорт.
НХ. = X - М = 550,5 - 507 = 43,5
ВВП = 2560,5 + 1113,5 + 865,5 + 43,5 = 4583
Розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких складових: амортизаційні витрати + чисті непрямі податки на бізнес + винагорода за працю + рентні платежі + чисті проценти + доход від власності + прибуток корпорацій (податок на прибуток корпорацій; дивіденди акціонерам; нерозподілений прибуток корпорацій) ВВП = 460.5 + 355.5 + 2163 + 420 + 49.5 + 301.5 +198+132 + 825 + 222 + 90 = 4583
Отже, ВВП методом доходів і витрат дорівнює 4583 млрд. гр.од., що свідчить про правильність розрахунків.
ОРІЄНТОВНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАЛІКУ
1. Предмет макроекономіки.
2. Макроекономіка як теоретична основа державної економічної політики.
3. Крива виробничих можливостей, її економічна характеристика.
4. Економічні функції держави. Ринкові та неринкові економічні системи
5. Макроекономічні моделі. Двосекторма модель кругообігу продуктів і доходів. Заощадження, інвестиції та фінансові ринки в моделі кругообігу.
6. Роль державного сектора в кругообігу доходів та продуктів. Модель кругообігу для відкритої економіки.
7. Поняття про Систему національних рахунків (СНР). Загальна характеристика валового внутрішнього продукту (ВВП).
8. Принципи розрахунку ВВП. Методи розрахунку ВВП.
9. Інші показники СНР Реальні та номінальні величини. Цінові індекси. ВВП та економічний добробут.
10. Цикли ділової активності: фази циклу та причини коливань.
11. Безробіття: робоча сила, рівень безробіття, види безробіття. Природний рівень безробіття.
12. Економічні та соціальні втрати від безробіття. Закон Оукена.
13. Поняття інфляції. Інфляція попиту та інфляція витрат. Ефект Фішера.
14. Інфляція та реальний доход. Взаємозв'язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса. Сукупний попит. Стуктура сукупного попиту. Цінові та нешнові фактори сукупного попиту.
15. Сукупна пропозиція. Сукупна пропозиція в довгостроковому та короткостроковому періодах.
16. Рівновага сукупного попиту і пропозиції.
17. Рівноважний рівень цін та обсяг виробництва.
18. Рівновага сукупного попиту та пропозиції за класичною та кейнсіанською моделями. Коливання рівноважного випуску продукції навколо потенційного рівня.
19. Мультиплікатор автономних витрат.
20. Національний ринок та його рівновага.
21. Класична та кейнсіанська моделі макроекономічного регулювання.
22. Бюджетно-податкова політика: політика державних видатків, податкова політика, види та ефективність бюджетно-податкової політики.
23. Бюджетний дефіцит та управління державним боргом.
24. Зовнішня заборгованість та управління зовнішнім боргом.
25. Гроші: види та функції грошей. Грошові агрегат.
26. Пропозиція грошей.
27. Попит на гроші: трансакційний попит на гроші, попит на гроші як на актив, сукупний попит на гроші.
28. Грошово-кредитна політика: види та інструменти грошово-кредитної політики.
29. Передатний механізм грошово-кредитної політики.
30. Міжнародні економічні відносини.
31. Валютний курс.
32. Зовнішньоекономічна політика.
33. Поняття і фактори економічного зростання.
34. Загальна схема макроекономічної моделі зростання.
35. Моделі макроекономічного зростання Харода-Домара та Р.Солоу.
36. Макроекономічний аналіз сучасного стану економіки України.
37. Шляхи виходу з макроекономічної кризи.
38. Необхідність структурної трансформації економіки України
39. Основні риси сучасної стабілізаційної політики уряду України
