Основним регулятором змішаної економіки є ринок. Ринковий механізм об'єднує виробників і споживачів в єдину економічну систему, спрямовуючи ресурси на виробництво тих товарів, які найбільш потрібні суспільству, сприяє розробці та впровадженню нових технологій. І нарешті, ринок виконує селективну функцію, завдяки чому з виробництва вибувають ті господарські суб'єкти, результати діяльності яких не відповідають умовам ринкової конкуренції.
Проте ринок не є ідеальною формою організації виробництва. Як суб'єкт мак-роекономічного регулювання він має певні обмеження:
1) ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти такому явищу, як економічна нестабільність, що проявляється через затяжний спад виробництва, безробіття, високий рівень інфляції тощо.
2) ринок здатний реагувати на індивідуальні потреби людей, але не має механізмів, які здатні забезпечувати людей суспільними благами, до яких належать послуги державного управління, армії, охорони здоров'я, освіти, науки тощо.
3) сучасний ринок не є досконало конкурентним, оскільки на ринкові відносини впливають монополії. Впливаючи на обсяги виробництва і ціни, вони обмежують ефективність ринкової конкуренції і діють у власних інтересах.
4) взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні Наслідки: нерівність в доходах, нерівномірний розвиток регіонів, порушення екологічних умов життя населення тощо.
Перелічені вище обмеження ринку можуть бути компенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку. Тому на сучасному етапі розвитку товарного виробництва держава змушена виконувати ряд функцій регулювання економіки:
1. Розробка політики соціально-економічного розвитку країни, яка визначає головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки. Державна економічна політика реалізується через економічні прогнози, плани та програми, які в умовах ринкових відносин мають рекомендаційний характер.
2. Формування правових засад функціонування економіки. З цією метою держава визначає правовий статус форм власності, регулює відносини мі* окремими суб'єктами ринку, встановлюючи «правила гри».
3. Захист конкуренції як головного «мотора» ринкового механізму. З цією метою держава здійснює антимонопольну політику.
4. Перерозподіл доходів та ресурсів. Необхідність у перерозподілі доходів обумовлюється природою ринку, згідно з якою породжуються коливання з особистих доходах, а також відсутність їх у непрацездатних членів суспільства. Для зменшення нерівності в доходах держава здійснює перерозподіл у формі трансфертних платежів, регулює індивідуальні доходи шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, застосування прогресивної форми оподаткування доходів.
Необхідність у перерозподілі ресурсів обумовлюється двома аспектами. Перший стосується виділення ресурсів на виробництво суспільних благ. Цю проблему вирішує уряд. Другий аспект випливає з необхідності врахування зовнішніх ефектів ринку: забруднення навколишнього середовища тощо.
5. Стабілізація економіки. Ринок не завжди може самостійно протистояти економічній нестабільності. Тому виникає необхідність державного впливу на економічний цикл. Основними методами виконання державою стабілізаційної функції є фіскальна та грошово-кредитна політика.
Державне втручання в економіку може бути ефективним за умов, якщо воно є зваженим. Значною мірою вирішення цієї проблеми залежить від того, як розуміється сутність державного регулювання економіки.
Державне регулювання економіки — цілеспрямована діяльність держави зі створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для ефективного функціонування ринкового механізму і мінімізації його негативних наслідків.
Державне регулювання економіки не протистоїть механізму ринкойого регулювання, а надає ринковим регуляторам здатність більш ефективно впливати на економічний розвиток. У підсумку це повинно сприяти досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів з меншими економічними і соціальними втратами.
Ефективність державного регулювання економіки обумовлена тим, якою мірою держава в процесі виконання своїх регулюючих функцій враховує об'єктивні економічні закони ринку. Держава повинна сприяти розвиткові ринкового механізму.
Держава може втручатися в ринковий механізм лише в одному випадку — коли цей механізм не здатний виконувати свою позитивну роль в економіці. Показовим прикладом є перехідна економіка, коли адміністративно-командні механізми вже не діють, а ринкові — ще знаходяться в стадії становлення. Знайти раціональне співвідношення між державним втручанням в економіку і її ринковим саморегулюванням — актуальна проблема органів державного управління.
В умовах розвиненого ринку державне регулювання економіки — це втручання держави не в ринковий механізм, а в передумови та побічні наслідки його функціонування. Так. державні програми допомоги малозабезпеченим, непрацездатним і безробітним членам суспільства можуть забезпечити їхній соціальний захист без втручання в ринковий механізм.
Важливою передумовою, що визначає ефективність державного регулювання економіки, є врахування в діях держави умов конкретної країни: частка державного сектора в економіці, структура економіки, технічний рівень виробництва, природні, демографічні та політичні умови. Врахування цих умов вимагає від кожної держави творчого підходу до визначення межі та методів свого втручання в економіку.
