Реальний ВВП на душу населення використовується на практиці як най-обгрунтованіша характеристика економічного добробуту. Проте в такій ролі він мас значні недоліки.
По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативних факторів (забруднення повітря і води, шум, перенаселення тощо), які пов'язані з його виробництвом і. зрозуміло, завищують рівень нашого матеріального добробуту. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищення, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується.
По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки; робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку; праця вченого, який пише безкоштовно наукову статтю; безоплатна праця добровольців). Усі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки, проте, відповідно до загальноприйнятої методології, не враховуються при розрахунку ВВП.
По-третє, у ВВП, на жаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу, яким люди розпоряджаються) і не відображається повною мірою покращення (погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічного добробуту.
Далі, незважаючи на те, що в переглянутому варіанті СНР 1993 року економічне виробництво охоплює також і тіньову економіку, з практичної точки зору поки що дуже важко ввести в розрахунки ВВП обсяг продукції, створений тіньовим сектором. Це призводить до заниження офіційного рівня ВВП.
Тому із офіційного обсягу ВВП потрібно:
• відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;
• додати вартісну оцінку неринкових операцій;
• додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;
• додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів.
Ці перетворення дають показник чистого економічного добробуту (ЧЕД). Його вивели в 1972 році професори Вільям Нордгауз і Джеймс Тобін з Єльського університету.
ЧЕД не підраховується на підставі тієї методики і тієї інформації, що наявна в нашому розпорядженні. Він головним чином нагадує про те, що показник ВВП не є досконалим мірилом економічного добробуту, але це найкращий макроекономічний показник, який ми маємо на сьогодні і яким користується весь світ.
Ми можемо охарактеризувати рівень добробуту населення взаємодією таких макроекономічних складових:
• Співвідношення номінального та реального доходу — співвідношення між грошовою сумою, яка одержується у вигляді доходу, та кількістю благ, які можна придбати, залежить від рівня інфляції та направленості фіскальної політики.
• Ступінь нерівності в розподілі доходів. Причинами такої нерівності виступають: різниця в здібностях, в освіті, в уподобаннях та відношенні до ризику, у відношеннях до власності, в становищі на ринку.
• Ступінь нерівності доходів ілюструє крива Лоренца.
Крива Лоренца — графік, в якому по горизонтальній осі відкладено процент населення від найбідніших верств до найбагатших, а по вертикальній — процент одержуваного ними доходу. Дана крива характеризує ступінь рівності (нерівності) в розподілі доходу. Чим більше відхилення кривої Лоренца від бісектриси, тим більша нерівність у розподілі доходів країни.
Тема 3. МАКРОЕКОНОМІЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ: ЦИКЛИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ, БЕЗРОБІТТЯ, ІНФЛЯЦІЯ
