Сімейство Windows NT
Операційні системи цього сімейства працювали на процесорах з архітектурою Intel Architecture (IA) 32 і деяких RISC-процесорах: Alpha, MIPS (до версії 2000, що вийшла тільки у версії для IA32). Windows NT є повністю 32-бітними операційними системами, і, на відміну від версій 1.0-3.x і 9x, не мають потреби в підтримці з боку MS-DOS.
· Windows NT 3.1 (1993)
· Windows NT 3.5 (1994)
· Windows NT 3.51 (1995)
· Windows NT 4.0 (1996)
· Windows 2000 (2000)
· Windows XP (2001)
· Windows Server 2003 (2003)
· Windows Vista
В основу сімейства Windows NT покладено поділ адресних просторів між процесами. Кожний процес має можливість працювати з виділеною йому пам'яттю. Однак він не має прав для запису на згадку інших процесів, драйверів і системного коду. Таким чином, операційна система має можливість завершити виконання одного (завислого або працюючого некоректно) процесу без останова всієї системи.
Сімейство Windows NT відноситься до операційних систем із витісняючою багатозадачністю, а не до операційних систем реального часу. Поділ процесорного часу між потоками відбувається за принципом «каруселі». Операційна система виділяє квант часу (в Windows 2000 один квант дорівнює приблизно 20 мс) кожному з потоків по черзі за умови, що всі потоки мають однаковий пріоритет. Поток може відмовитися від виділеного йому кванта часу. В цьому випадку, система перехоплює в нього керування (навіть якщо виділений квант часу не закінчився) та передає керування іншому потоку. При передачі керування іншому потоку система зберігає стан усіх регістрів процесора в особливій структурі в оперативній пам'яті. Ця структура називається контекстом потоку. Збереження контексту потоку достатньо для наступного поновлення його роботи.
Середина 60-х — початок 70-х:
Bell Telephone Laboratories, підрозділ американського гіганта AT&T, вирішує створити зовсім нову операційну систему для комп'ютерів третього покоління. До розробки приєднують корпорація General Electric Company і Массачусетський інститут технології MIT (Massachusetts Institute of Technology). ОС, що одержала назву MULTICS (MULTiplexed Information and Computing System), повинна була стати багатозадачною операційною системою з поділом часу й новим користувальницьким інтерфейсом, що забезпечує одночасну роботу декількох сотень користувачів. Витрати на розробку ОС себе не виправдали, система вийшла ненадійною й громіздкою. Були допущені деякі серйозні помилки (зокрема, основною мовою програмування обрали PL/I, що далеко не ідеально справлявся з покладеними на нього надіями), роботу над MULTICS припинили. У 1969 році Томпсон, Ритчи й ряд інших співробітників Bell Labs починають розробку нової операційної системи, намагаючись внести в неї все краще, що було в MULTICS. Загальними зусиллями створюється перша версія ядра, свій асемблер, необхідні утиліти. Нову операційну систему, що працює на PDP-7 корпорації DEC, на згадку померлої MULTICS називають UNICS (Uniplexed Information and Computing System). Назву дав ще один важливий діяч — Brian Kernighan. Система повністю написана на асемблері, офіційним днем її народження стало 1 січня 1970 року. З цього моменту ведеться відлік часу в секундах у функціях деяких мов програмування.
Початок — кінець 1970-х:
У 1971 році патентному підрозділу Bell Labs потрібна була система обробки тексту. Операційною системою обрали UNIX, що тепер працює на могутнішому комп'ютері PDP-11. Сама система займала 12 кілобайт, прикладні програми — 8 кБ, максимальний розмір файлу обмежувався 64 кБ. Assembler став незручним через слабку переносимість UNIX на різні платформи. Tompson, займаючись створенням компілятора Фортран (FORTRAN), винайшов нову мову — Би (B). Ритчи ж у свою чергу переробив його в Си (C), здатний генерувати машинний код. У 1973 році більшу частину ядра UNIX переписують на C — тепер ОС може бути легко перенесена на інші апаратні платформи, що значно підвищує її популярність. В Bell Labs уже працює 25 систем, з'являється група UNIX-Системщиков — UNIX System Group (USG). З 1974 року AT&T починає поширювати вихідні коди системи в університети. Завдяки своїй невеликій вартості UNIX здобуває нових прихильників, кількість її розроблювачів значно зростає. З'являють все нові й нові версії системи, названі редакціями; всього їх вийшло 10 (з 1971 по 1989 р.). Перші сім редакцій (до 1979 року включно) розробляла Комп'ютерна Дослідницька Група CRG (Computer Research Group) в Bell Labs при сприянні USG і PWB (Programmer's WorkBench), що займають супроводом системи й розробкою середовища програмування відповідно; працювали вони під PDP-11. Після сьомої редакції розробкою зайнялася USG; працював UNIX під VAX (DEC). До 1977 року число працюючих UNIX-Систем перевищило 500. Тоді ж було зроблено перше портування системи на комп'ютер, відмінний від PDP. У 1978 році виходить перша версія BSD UNIX, розроблена в Каліфорнійському університеті в Берклі й заснована на шостій редакції. У 1979 році виходить Free BSD, що тепер уже базується на сьомій редакції й ставшая першою BSD-Системою, перенесеною на VAX.
Початок — кінець 80-х:
У 1980 році фірма Bolt, Beranek and Newman (BBN) підписала контракт із відділом перспективних дослідницьких проектів (DARPA) Міністерства оборони США на розробку підтримки протоколів TCP/IP в BSD UNIX. Роботу над нею завершено наприкінці 1981 року та перенесли в 4.2BSD UNIX. У 1982 році AT&T об'єднала кілька існуючих версій UNIX, створивши System III. Дана версія вже була призначена не для внутрішнього використання, а для поширення поза Bell Labs і AT&T. У 1983 році виходить System V, а лабораторія USDL (UNIX System Development Laboratory), в яку переросла USG, випускає її модифікацію — System V Release 2. У 1987 році ATTIS (AT&T Information Systems), новий підрозділ AT&T, випускає System V Release 3. У 1988 році AT&T і Sun Microsystems уклали угоду про співробітництво в розробці наступних версій System V. Інші комп'ютерні гіганти по-своєму відповідають на даний хід — IBM, DEC, Hewlett-Packard створили організацію Open Software Foundation (OSF). Результатом її діяльності стала OSF/1 — UNIX операційна система, створена незалежно від AT&T. У 1989 році виходить System V Release 4, що увібрала в себе можливості SunOS від Sun Microsystems, BSD Unix від Berkley Software Distribution і попередніх версій System V.
Початок 90-х — наші дні:
На початку 90-х набирає обертів проект GNU, організований Ричардом Столлменом (Richard Stallman). Цей проект створює безкоштовне програмне забезпечення. В цей час з'являється нова людина, що істотно вплинула на подальший розвиток UNIX. Це Лінус Торвальдс (Linus Torvalds) з Хельсінкі (Фінляндія). Ще, будучи в 1991 році студентом другого курсу місцевого університету, він заявляє, що ОС Minix (ще один UNIX-клон з мінімальними вимогами до пам’яти) його не влаштовує й починає розробку своєї операційної системи, пізніше названої Linux. 25 серпня 1991 року приходить перше повідомлення про появу Linux-ядра, а в день народження Linux'а 17 вересня 1991 року виходить версія 0.0.1. Поширюється система як частина проекту GNU (до цього головним його досягненням був GNU C Compiler, але йому не вистачало операційної системи, якою і став GNU/Linux). Згодом з'являється величезна кількість фірм, які створюють свої версії Linux'а, що беруть за основу загальне ядро, модификоване тисячами розроблювачів в усьому світі (керує процесом як і раніше Торвальдс) і на свій розсуд додаючих існуючі, а також свої, додатки. Найбільшої популярності досягають Red Hat Linux, Mandrake Linux, SuSE Linux, Debian GNU/Linux, Slackware Linux (з росіян — ASPLinux, ALT Linux). Крім Linux'а повсюди використовують й інші численні *nix-системи, серед яких *BSD (FreeBSD, OpenBSD, NetBSD, BSDI ...), Sun Solaris (колишня SunOS), AIX (від IBM), HP-UX (від Hewlett-Packard), Mac OS X (ОС від Apple, з ядром Darwin, що ґрунтується на FreeBSD) і багато хто інші.
Додаток П2. Система GPS
24 супутника, що становлять космічний сегмент системи GPS, обертають навколо Землі круговими орбітами на висоті близько 20000 км. Кожний супутник робить два повних оберти менш ніж за 24 год. Супутники рухають зі швидкостями близько 11000 км/год. Живлення супутників GPS забезпечують сонячні батареї, на борту є також резервні акумуляторні батареї. Кожен супутник має невеликі ракетні двигуни, призначені для корекції орбітальних траєкторій.
От ще кілька цікавих фактів, що мають відношення до орбітального угруповання GPS:
· Перший супутник було запущено в 1978 р.
· Число супутників досягло необхідної кількості - 24 - в 1994 р.
· Середній час життя кожного супутника GPS становить близько 10 років. У зв'язку із цим у міру необхідності виробляють заміну старих супутників новими.
· Маса супутника GPS становить близько 900 кг, а його ширина - близько 5 м з розгорнутими сонячними батареями.
· Потужність передавача становить не більше 50 Вт.
