Під економічним розвиткомсуспільства в політекономії розуміють еволюцію його продуктивних сил і виробничих відносин, що відбувається зазвичай на основі розширеного відтворення. Економічне зростанняє кількісним показником, воно свідчить про позитивну динаміку зміни обсягів національного виробництва.
Звісно, економічний розвиток та економічне зростання не слід ототожнювати. Зростання є складовою розвитку, але не вичерпує зміст цього багатогранного явища. Економічний розвиток передбачає якісні зміни в суспільних інститутах, вирішення економічних та соціальних проблем, і в тому числі забезпечення подальшого прискореного економічного зростання.
Деякі економісти вважають, що розвиток відбувався і в перехідних економіках, незважаючи на звужене відтворення, оскільки:
• еволюціонували виробничі відносини;
• незважаючи на погіршення більшості економічних показників, відбувалися певні позитивні зрушення, наприклад, зникнення дефіциту споживчих товарів;
• незважаючи на погіршення економічного стану, були закладені основи для його покращення в майбутньому. Економічний розвиток – це постійний, перманентний процес, який полягає не в простому збільшенні виробництва вже відомих товарів, а в початку виробництва нових видів товарів та послуг, переході до нових, більш ефективних технологій. Економічний розвиток передбачає прогресивні зміни в структурі економіки. Як зазначалося в попередній темі, загальною тенденцією світової економіки є втрата провідної ролі сільськогосподарського сектора на користь спочатку промисловості, а з часом і самої промисловості на користь сфери послуг (так звані стадії індустріалізації та постіндустріалізації).
Ці об’єктивні процеси викликані зміною структури попиту та зростанням продуктивності праці. Із зростання доходів споживачів попит на продукти харчування все більше відстає від попиту на промислові товари. Зростання ж продуктивності праці у сільському господарстві сприяє суттєвому зменшенню
чисельності працюючих. Якщо на початку ХХ ст. в сільському господарстві США була зайнята половина американців, то на початку ХХІ ст. частка зайнятих становить лише 1% і вона продовжує скорочуватися.
У наш час попит на різноманітні послуги стрімко зростає у порівнянні з попитом на промислову продукцію. А продуктивність праці робітників, що зайняті у сфері послуг, зростає значно повільніше, ніж в інших секторах економіки, адже послуги важче механізувати. Тому все більша частка працюючих зайнята саме в цій сфері.
