Бюджетний дефіцит – сума на яку державні витрати перевищують доходи держави.
Бюджетний дефіцит:
- фактичний,
- структурний,
- циклічний.
Фактичний дефіцит бюджету: дефіцит який відповідає зайнятості ресурсів у поточному році.
Структурний: дефіцит бюджету який відповідає повній зайнятості ресурсу.
Циклічний: дефіцит, який виникає внаслідок спадів (підйомів) в економіці (спостерігаються лише у довгостроковому періоді).
Так як дефіцит бюджету є поширеним явищем ключовим питанням бюджетної політики є питання про необхідність балансування дефіциту бюджету. З цього приводу є 3 основні концепції:
1) Концепція щорічного балансування бюджету:
Під час спаду в економіці, або зменшення податкових надходжень до бюджету, уряд повинен зменшити державні витрати. Але, ця концепція суперечить стабілізаційній функції фіскальної політики.
2) Концепція балансування державного бюджету на циклічній основі:
Під час спаду в економіці держава має фіскально стимулювати економіку, а в період спаду стимулююча фіскальна політика спрямовує бюджет до надлишку, в результаті за 3-3 років дефіцити бюджетів покриваються надлишками.
Але трудність в реалізації: не можливо точно визначити скільки триватиме економічний цикл.
4) Концепція функціональних фінансів:
Припускається можливість нагромадження бюджетних дефіцитів, якщо це є умовою стабілізації економіки. Разом з тим при реалізації такої політики визначаються джерела покриття бюджетного дефіциту.
До джерел покриття дефіциту бюджету відносять:
- державні позички
- грошово-кредитну емісію
- прогресивна система оподаткування.
Державні позички є не інфляційним способом покриття бюджетного дефіциту. Але цей спосіб породжує два негативних наслідки:
1) ефект витиснення інвестицій та ефект витиснення чистого експорту,
2) породжує державний борг.
Ефект витиснення інвестицій зумовлюється оберненою залежністю між відсотковою ставкою і приватними інвестиціями.
Ефект витиснення чистого експорту виникає внаслідок збільшення відсоткової ставки, що збільшує попит нерезидентів на вітчизняні активи, і як наслідок, на вітчизняну валюту.
Грошова емісія є інформаційним способом покриття дефіциту, так як, відбувається його монетизація. За цих умов держава отримує доход від друкування грошей сеньйораж, а суб’єкти економіки змушені сплачувати інфляційний податок.
Т.Ч. не існує єдиної точки зору на проблему подолання дефіциту бюджету і його можна використовувати з метою стабілізації економіки (тільки в короткий період часу).
Державний борг:
Якщо дефіциту бюджету нагромаджується тривалий період часу утворюється державний борг.
Державний борг:
- внутрішній;
- зовнішній.
Внутрішній: борги уряду перед громадянами, фірмами та установами даної країни.
Зовнішній: борги уряду перед іноземними громадянами, фірмами та установами .
Основними причинами збільшення державного боргу є:
1) збільшення державних витрат,
2) скорочення податкових надходжень,
3) циклічні спади в економіці.
Зростання державних витрат пов’язано з:
- значним державним сектором,
- фінансуванням надлишкової зайнятості,
- нагромадження комерційними банками значних обсягів неповернутих позик,
- стабілізація національної валюти,
- фінансування програм у сільському господарстві, житловому будівництві, транспорті, промисловості...
Зменшення податкових надходжень до бюджету обумовлюється:
- наявність пільг в податковій системі,
- недосконала система організації оподаткування,
- періодичні спади в галузях економіки,
- посилення політичних факторів перед виборами,
- значні соціальні витрати.
Способами фінансування державного боргу є:
- залучення міжнародних позик,
- продаж активів іноземних інвесторів,
- використання резервів,
- залучення іноземних інвестицій.
Т.Ч. нагромадження бюджетних дефіцитів, які утворюють державний борг суттєво погіршує становище країни, тому держава спрямовує свою діяльність на зменшення його величини.
