Сукупна пропозиція – обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти протягом року за кожного рівня цін.
Крива сукупної пропозиції А5 описує залежність обсягів національного виробництва б від рівня цін Р (рис. 3).
Рис. 3.3. Крива сукупної пропозиції
Наприклад, точка С на графіку 3.3 показує, що за рівня цін – Pc фірми готові дати для ринку товарної продукції Qc
Обсяги продукції, що їх фірми готові випускати на ринок, залежать від цін на їхні товари і від того, скільки вони мають платити за використання робочої сили та за інші фактори виробництва.
Отже, крива сукупної пропозиції АS відображає динаміку витрат виробництва на одиницю продукції у зв'язку зі зміною рівня цін.
Сучасна макроекономічна наука розглядає три складові кривої сукупної пропозиції (рис. 4).
Рис. 3.4. Складові кривої сукупної пропозиції
Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок (І) показує зміни обсягу виробництва в умовах неповної зайнятості за сталих цін (депресійний стан економіки).
Кейнсіанський відрізок кривої сукупної пропозиції показує, що фірми постачатимуть на ринок будь-яку кількість товарів, яка знаходить попит за вже існуючого рівня цін. Ідея кейнсіанської кривої сукупної пропозиції полягає в тому, що внаслідок існування безробіття фірми мають найняти за наявну платню стільки робітників, скільки їм потрібно. Отже, припускається, що середні виробничі витрати фірм не змінюються зі зміною обсягів виробництва і фірми, відповідно, готові випускати на ринок стільки товарів, скільки є попит на них за існуючого рівня цін.
Проміжний (висхідний) відрізок (II) показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, коли збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін.
Вертикальний (класичний) відрізок (III), показує, що на ринок випускатиметься та сама кількість товарів за будь-якого рівня цін.
Класична крива пропозиції базується на припущенні, що ринок робочої сили завжди зрівноважений за повної зайнятості. Якщо вся робоча сила повністю зайнята, то обсяги виробництва не можуть зростати понад досягнутий рівень, навіть якщо підвищується рівень цін. Більше немає робочої сили, аби виробити над досягнуте. Отже, графік сукупної пропозиції на рис. 3.4 буде вертикальною лінією за рівня ВНП (О1 відповідає повній зайнятості робочої сили).
Відмінність між класичною і кейнсіанською кривими сукупної пропозиції полягає в тому, що класична крива пропозиції базується на припущенні, що ринок праці функціонує досконало, завжди підтримуючи повну зайнятість робочої сили. Повна зайнятість підтримується через механізм коливань заробітної плати. Кейнсіанська ж крива сукупного капіталу базується на припущенні, що рівень заробітної плати не дуже змінюється, або й взагалі не змінюється за безробіття, яке може тривати певний час.
Фактори, що визначають сукупну пропозицію
На сукупну пропозицію впливає ряд факторів, які поділяються на цінові та нецінові. До цінових факторів належать:
1) зміна процентної ставки;
2) зміна рівня цін.
До нецінових факторів належать:
1) зміна економічних правових норм: податки з підприємств та субсидії; державне регулювання;
2) зміни цін на ресурси (наявність власних ресурсів; ціни на імпортні ресурси; співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів);
3) зміни в продуктивності праці.
Під впливом нецінових факторів крива сукупної пропозиції (рис. 5) переміщується:
ліворуч вгору, якщо сукупна пропозиція спадає внаслідок збільшення витрат виробництва (АS → АS1);
праворуч вниз, якщо сукупна пропозиція зростає (АS → АS1);
Рис. 3.5. Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію
