Тема 1. Суть і основи організації фінансів підприємств.

1. Страхування майна

2. Сільськогосподарське страхування

3. Страхування технічних ризиків

4. Страхування кредитних і фінансових ризиків

5. Автотранспортне страхування

6. Морське страхування

7. Авіаційне страхування

8. Страхування майна громадян

1. Страхування майна

Майнове страхування – цегалузь страхового ринку, у якій об’єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням i розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, які здійснюються на підставі добровільно укладеного договору між страховиком i страхувальником.

Майном підприємства є основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Відповідно до ЗУ «Про страхування» страхування різних видів майна є переважно добровільними видами страхування.

Умови страхування майна юридичних осіб, що пропонуються страховими компаніями, передбачають можливість страхового захисту не тільки майна, що належить підприємству, але й майна, що взяте в найм, лізинг, на зберігання, переробку, комісію чи ремонт від фізичних та юридичних осіб.

Рухоме майно приймається на страхування і перебуває під страховим захистом тільки на території, указаній у договорі страхування. При зміні місця перебування застрахованого майна підприємство повинно завчасно повідомити страховика й у випадку збільшення ступеня ризику сплатити додаткову премію, визначену страховою компанією.

Не приймаються на страхування предмети, факт знищення яких складно встановити: грошові знаки; цінні папери; вироби з дорогоцінних металів, напівдорогоцінного та дорогоцінного каміння; рідкісні та антикварні предмети; слайди та фотокартки; предмети релігійного культу; філателістичні колекції; документи, рукописи; майно, яке міститься в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.

Cтраховими ризиками є:

1) знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі, удару блискавки;

2) знищення або пошкодження майна внаслідок землетрусу, виверження вулкану та дії підземного вогню, гірського обвалу, цунамі, бурі, урагану, граду, сходження снігових лавин, злив, повені, сильного снігопаду, просідання ґрунту.

У договорі можуть бути передбачені й інші події: вибух газу, котлів, машин, апаратів; аварії опалювальної, протипожежної, водопровідної, каналізаційної систем; проникнення води із сусіднього приміщення; крадіжки.

Страховою оцінкою є вартість майна, що враховується для укладання страхової угоди. Якщо ж майно прийняте на страхування в певній частці (відсотку) від його повної вартості, то всі об’єкти вважаються застрахованими на таку частку (відсоток).

Договір страхування може бути укладений на термін до одного року, на один рік або на більший період. В останньому випадку страхові компанії щорічно переглядають страхову оцінку майна та корегують страхову суму, адже страхування майна юридичних осіб належить до сфери короткострокового ризикового страхування.

Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, що належить до основних засобів, визначається на основі його дійсної вартості за вирахуванням вартості залишків, а в разі пошкодження згаданих будівель, споруд тощо – на основі вартості відновлення (ремонту), але в межах страхової суми. До суми збитку належать також втрати внаслідок вжитих заходів, необхідних для рятування майна, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Якщо в момент настання страхового випадку щодо застрахованого у страховика майна діяли також інші договори страхування, у яких майно застраховане кожним страховиком, відшкодування збитку розподіляється пропорційно співвідношенню страхових сум, а страховик виплачує відшкодування тільки в частині, що припадає на його частку.

2. Сільськогосподарське страхування

2.1. Обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності

Обов’язкове страхування врожаю с/г культур і багаторічних насаджень державними с/г підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків с/г підприємствами всіх форм власності (далі – обов’язкове страхування) проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, захисту інтересів с/г підприємств.

Не підлягає обов’язковому страхуванню врожай природних сінокосів і пасовищ; сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво; с/г культур, що висівалися понад три роки і жодного разу підприємства не одержали врожаю; підпокривних та безпокривних багаторічних трав; посівів, та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

Страхова оцінка врожаю с/г культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з 1 га за останні п’ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 ц продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, із якої збиратиметься врожай.

Договір обов’язкового страхування врожаю с/г культур і багаторічних насаджень укладається:

а) зі страхування посівів однорічних с/г культур, багаторічних культур, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також культур у розсадниках – не пізніше терміну закінчення посіву (садіння) цих культур у регіоні;

б) зі страхування врожаю багаторічних культур, крім тих, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також зі страхування розсадників – не пізніше ніж термін початку відповідальності страховика (щодо садів і ягідників – до оформлення бутонів, виноградників – до моменту викидання суцвіття, багаторічних сіяних трав – до входу їх у зиму, інших багаторічних культур і розсадників – до появи весняних гонів);

в) зі страхування сіяних культур, посіяних у парниках і теплицях, – до появи сходів, а посадкових культур – до садіння.

2.2. Обов’язкове страхування сільськогосподарських тварин

Обов’язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих і нещасних випадків проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави, а також з метою створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників. Обов’язковому страхуванню підлягають:

1) племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, які мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від одного року;

2) зоопаркові тварини віком від одного року;

3) циркові тварини віком від одного року.

Страхова сума визначається за балансовою варті­стю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

Страхувальник зобов’язаний утримувати тварин відповідно до зооветеринарних вимог; надавати представнику страховика можливість перевіряти умови утримання тварин до укладення договору, у період його дії та після настання страхового випадку для визначення розміру збитку; повідомляти в триденний термін страховика про настання страхового випадку; зберігати місце страхового випадку в тому стані, у якому воно залишилося після його настання, до огляду представником страховика; подавати протягом трьох робочих днів з дня визначення розміру збитків письмову заяву на виплату страхового відшкодування; надавати страховику документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

2.3. Правила добровільного страхування майна с/г підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств

На значну частку майна с/г підприємств не поширюється обов’язкове страхування. Умови добровільного страхування майнових об’єктів, за якими страхова компанія приймає на страхування майно с/г підприємств, орендарів, фермерських господарств незалежно від форм власності:

1)врожай с/г культур та багаторічних насаджень плодоносного віку, у тому числі врожай тих культур, що вирощуються в захищеному ґрунті;

2)багаторічні насадження, тобто плодово-ягідні кущі та дерева, що зростають у садах та виноградниках;

3)будівлі, споруди, с/г техніка, об’єкти незавершеного капітального будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, рибальські та інші судна, засоби лову, інвентар, продукція, сировина, товари та інше майно.

Не розглядаються як об’єкти страхування :

• сільськогосподарські культури, які господарство висівало три роки підряд, але жодного разу не одержувало врожаю;

• тимчасові та ветхі будівлі, споруди, що непридатні для використання;

• ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву;

• документи, наявні гроші та цінні папери;

• будівлі, споруди та інше майно, яке розміщується в зоні загрози обвалу, зсуву, повені або іншого стихійного лиха – з моменту офіційного оголошення про це органами виконавчої влади або за їх дорученням іншими відомствами (гідрометеослужбою тощо).

2.4. Добровільне страхування тварин, які належать сільгоспвиробникам та приватним особам

Страхування тварин охоплює добровільні види майнового страхування тварин на випадок знищення, загибелі або вимушеного забою в с/г підприємствах, фермерських господарствах, домашніх господарствах громадян.

Перш за все об’єктом страхування можуть бути здорові тварини (з певними віковими обмеженнями): велика рогата худоба; коні – віком від одного місяця; свині – від шести місяців; мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки – від одного року; хутрові звірі: нутрії, кролі – із 45-денного віку; собаки – від шести місяців до десяти років; бджолосім’ї, декоративні та екзотичні птахи і тварини; птиця яйценосних порід – віком від п’яти місяців; птиця бройлерних порід – віком від одного місяця.

Ризики, пов’язані зі страхуванням тварин, можна поділити на три групи:

1) страхування на випадок загибелі або вимушеного забою тварин внаслідок пожежі, вибуху, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, замерзання, утоплення, падіння в ущелину, попадання під транспортний засіб та інших травматичних ушкоджень, нападу диких звірів та бродячих собак;

2) страхування на випадок загибелі, вимушеного забою або знищення тварин від хвороби чи внаслідок патологічних пологів;

3) страхування на випадок викрадення або навмисних дій третіх осіб.

3. Страхування технічних ризиків

Технічний ризик – ризик, зумовлений технічними чинниками, в основі якого лежить небезпека технічної поломки, аварії.

Страхування технічних ризиків – комплекс видів страхування, що включає страховий захист на випадок будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломки, електронного і пересувного обладнання, інженерних споруд.

Страховим захистом покриваються майнові інтереси страхувальника, які пов’язані з правом володіння, користування та розпорядження:

1. При будівництві: усіма об’єктами громадського наземного та підземного будівництва (будівлі, споруди, електростанції, аеропорти, дорожні та залізничні об’єкти, мости, дамби, греблі, тунелі, канали), а також допоміжними спорудами (тимчасові обвідні канали і дамби), усіма матеріалами, що розташовуються на будівельному майданчику і є необхідними для виконання будівельних робіт та інше; зокрема: роботами (їх вартість), які проводяться будівельним підприємством або його підрядчиками згідно з договором, включаючи підготовчі роботи на будівельному майданчику (виїмка ґрунту, планувальні роботи); обладнанням будівельного майданчику (гуртожитки, склади, риштування, інженерні мережі та інше); будівельними машинами (землерийні машини, крани, транспортні засоби, що використовуються на будівельному майданчику); витратами на розчистку території від уламків при ліквідації збитку після страхового випадку на будівництві.

Можуть бути застраховані також роботи з монтажу машин, установок і металевих конструкцій, якщо вартість монтажних об’єктів, включаючи витрати на монтаж, становить не менше 50 % загальної страхової суми.

2. При монтажу та пробному пуску: всіма видами машин, механізмів та конструкцій (електрообладнання, мости, верстати, крани, силові установки, фабрики, турбіни, генератори, електродвигуни, трансформатори, друкарські машини, цехи, електростанції, хімічні установки, доменні печі та ін.); їх монтажем та пробним пуском; обладнанням для проведення монтажу (крани, лебідки, зварювальні апарати); предметами, що містяться на монтажному майданчику та мають відношення до монтажу; витратами на розчистку території після нанесення збитку при монтажу.

Можуть бути застраховані будівельні роботи, якщо їх вартість менша вартості монтажного обладнання.

3. При страхуванні машин: усіма машинами, апаратами, механічним обладнанням, устаткуванням (парові котли, турбіни, генератори та інше), включаючи машини та устаткування для розподілу енергії (трансформатори, високо- та низьковольтні установки) і виробничі та допоміжні машини (станки, мішалки, насоси, трубопроводи, компресори і т.п.).

4. При страхуванні електронного обладнання: електронними обчислювальними машинами для обробки даних (центральний процесор, периферійне обладнання); електронними і ядерними медичними апаратами (рентгенівські, великогабаритні стерилізатори, випромінювачі тощо), що застосовуються в медицині; обладнанням передачі інформації (телетайпи, комутатори, засоби зв’язку, установки направленого радіозв’язку, радіолокаційні установки і т. д.) та іншими (електронні мікроскопи, аналізатори, телевізійне обладнання, тоталізатори, настільні калькулятори, розмножувальна техніка); витратами по відновленню інформації на носіях даних, пов’язаних з виходом зі строю ЕОМ.

4. Страхування кредитних і фінансових ризиків

Взаємовідносини між двома сторонами в межах кредитної угоди можуть будуватися по-різному. Розглянемо чотири можливих варі­анти:

1) кредитор дає грошову позичку, щоб отримати через деякий час від позичальника гроші з відсотками – це фінансовий кредит;

2) продавець продає свій товар у кредит, щоб пізніше отримати від покупця гроші – це товарний (комерційни) кредит;

3) кредитор дає гроші дебітору, щоб потім отримати від нього товари чи послуги – це авансовий кредит;

4) у деяких випадках при видачі будь-якого кредиту на боці позичальника постає третя особа, яка відіграє роль гаранта і тим самим сприяє підвищенню довіри до позичальника – це гарантований кредит.

Майновий інтерес кредитора може бути захищений посередньо – шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичальник, який укладає договір страхування зі страховиком на користь кредитора (застрахованої особи). Страховий поліс є своєрідною гарантією того, що у випадку виникнення ризику неплатоспроможності боржника страхова компанія відшкодує належну суму боргу застрахованій особі (кредитору).

Страхувальником фінансових кредитів може бути банк, кредитна спілка чи інша небанківська кредитно-фінансова установа.

Страховому захисту піддягають майнові інтереси кредитора, пов’язані з матеріальними збитками, завданими внаслідок невиконання (або неналежного виконання) позичальником своїх обов’язків, передбачених кредитним договором між позичальником і кредитором.

Страховиком покривається ризик неповернення кредитів, пов’язаний з невиконанням (неналежним виконанням) позичальником своїх обов’язків, передбачених кредитним договором.

Страхування споживчих кредитів здійснюється на випадок неплатоспроможності тих позичальників, які отримали банківські чи товарні кредити на споживчі потреби, тобто на позавиробничі потреби.

Страховий захист фінансових ризиків

Фінансовий ризик виникає у сфері відносин підприємств із банками та іншими фінансовими інститутами. Він пов’язаний з імовірністю втрат яких-небудь грошових сум або їх недоотриманням.

Фінансовий ризик підприємства – імовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу в ситуації невизначенності умов здійснення його фінансової діяльності.

Об’єктом фінансового ризику є фінансова діяльність підприємства, ефективність та умови функціонування якої заздалегідь точно невідомі.

Страхування фінансових ризиків це сукупність видів страхових послуг, що передбачають зобов’язання страховика здійснити страхову виплату в розмірі повної або часткової компенсації втрачених доходів (додаткових витрат) страхувальникові.

До видів страхування фінансових ризиків належать: страхування від утрат прибутку; страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності; страхування ризику засновника; страхування біржових ризиків; страхування коштів та/або банківських металів, вкладених на депозитне зберігання; страхування відсотків від коштів та/або банківських металів, вкладених на депозитне зберігання; страхування інвестиційних ризиків страхування лізингових операцій.

5. Автотранспортне страхування

Автотранспортне страхування – комплекс особливих видів страхування, що покривають ризики, пов’язані з експлуатацією автотранспортних засобів. Охоплює страхування механізованих транспортних засобів (страхування авто КАСКО), водіїв, пасажирів, вантажу, багажу, цивільно-правової відповідальності власників автомобільного транспорту.

Страхування КАСКО (hull insuranse) – страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів.

В понятійно-категоріальному полі економічної науки страхування авто КАСКО трактується як вид страхування, що передбачає страховий захист збитків, які можуть виникнути внаслідок пошкодження, повного знищення або втрати автотранспортного засобу чи окремих його частин у разі настання подій, передбачених страховим договором.

Страховими випадками є знищення, пошкодження або втрата транспортного засобу внаслідок: дорожньо-транспортної пригоди; стихійних лих (бурі, повені землетрусу та ін.), нападу тварин, пожежі або вибуху в транспортному засобі; протиправні дії третіх осіб (крім угону та крадіжки); угон та крадіжки.

Не страхуються від угону автотранспортні засоби, які не обладнані протиугоними пристроями.

Не відшкодовуються збитки, пов’язані зі знищенням або пошкодженням транспортного засобу внаслідок: військових дій, громадських заворушень; захоплення, конфіскації, арешту, здійснених цивільною або військовою владами; радіоактивного забруднення, під час якого неможлива подальша експлуатація транспортного засобу; вибуху внаслідок перевезення, зберігання боєприпасів, вибухових речовин; пожежі через порушення правил техніки безпеки при користуванні горючими рідинами на транспортних засобах.

До страхових випадків не належать та виплата страхового відшкодування не здійснюється в разі:

1) відсутності у страхувальника або особи, допущеної до управління автотранспортним засобом посвідчення водія, що дає право управляти транспортним засобом;

2) пошкодження транспортного засобу у технічно несправному стані в момент настання страхового випадку;

3) гниття, корозії матеріалів, що використовуються в транспортному засобі, внаслідок зберігання в невідповідних умовах;

4) обробки теплом, вогнем або іншого термічну впливу на транспортний засіб (сушка, зварювання, гаряча обробка тощо);

5) керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння;

6) непідпорядкування владі (утеча з місця дорожньо-транспортної події, переслідування працівниками дорожньо-патрульної служби), скоєння карних дій, крім дій, що пов’язані з порушенням Правил дорожнього руху;

7) перевезення транспортного засобу морським, залізничним та іншими видами транспорту;

8) участі в спортивних змаганнях;

9) використання автотранспортного засобу для учбової їзди.

6. Морське страхування

Морське страхування – комплекс видів страхування, що охоплюють широке коло майнових інтересів, пов’язаних з морським судноплавством і морським перевезенням вантажів.

Існують такі основні види морського страхування: страхування КАСКО суден на термін; страхування КАСКО суден на період будівництва (будівельні ризики); страхування військових і страйкових ризиків; страхування ризику втрати фрахту; страхування особливих майнових інтересів; страхування додаткової відповідальності; страхування контейнерів; страхування відповідальності судновласників; страхування відповідальності фрахтувальників; страхування відповідальності суднових агентів; страхування відповідальності суднових брокерів.

Страхування КАСКО суден (CKC) – вид морського страхування, за яким страхують судна з їх машинами, фрахт, деякі інші непередбачувані витрати, пов’язані з експлуатацією суден, що можуть виникнути через випадковості чи небезпеки плавання.

В Україні страхування засобів водного транспорту є обов’язковим.

У морському страхуванні прийнято укладати договір на термін 1 рік або на рейс (перехід судна від місця відправлення до місця призначення, а у випадку необхідності і зворотний перехід). Договір страхування чинний у межах певного географічного регіону.

На практиці використовуються також додаткові види страхування до страхування КАСКО, які доцільно об’єднати у три групи (табл.).

Страхування вантажів (cargo insuranse) – вид страхування, що передбачає страховий захист вартості вантажів на всіх видах транспорту без урахування страхового захисту самого транспортного засобу.

Страхувальником може бути особа, яка має страховий інтерес у цьому вантажі: відправник та одержувач, фізична чи юридична особа.

Об’єктом страхування є вантаж, перевезення якого обумовлюється економічними взаємовідносинами сторін.

При здійсненні зовнішньоторговельних операцій суб’єкти підприємницької діяльності керуються Правилами ІНКОТЕРМС.

7. Авіаційне страхування

Авіаційне страхування – цезагальна назва комплексу майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, яка випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Розрізняють обов’язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов’язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Воно поширюється на всіх авіаексплуатантів України як на території нашої країни, так і за її межами.

Добровільні види авіаційного страхування – це широкий спектр переважно страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, які беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов’язані страхувати членів екіпажу і авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна, власні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення; іншим користувачам повітряного транспорту, а всі експлуатанти – третім особам, не нижче за рівень, встановлений Урядом України.

Необхідно розрізняти п’ять видів обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації:

1) обов’язкове страхування авіаційних суден;

2) обов’язкове страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

3) обов’язкове страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду заподіяну третім особам;

4) обов’язкове страхування відповідальності повітряного перевізника й виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам;

5) обов’язкове страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків.

8. Страхування майна громадян

Майно рухоме/нерухоме – об’єкти володіння або користування фізичної чи юридичної особи. Нерухомим майном називається майно, використання якого за призначенням і без завдання шкоди його характеристикам і ціновим властивостям, виключає його переміщення: будинки, споруди, земельні ділянки і т.п. До рухомого майна належать всі інші види майна.

Страховий захист рухомого та нерухомого майна може бути організований на основі укладання двох різних договорів страхування. Проте на практиці існує можливість комбінованого варіанта, за яким страховим захистом покриваються майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном, що належить на правах приватної власності страхувальнику і членам його родини, які разом з ним проживають і ведуть спільне господарство, а також майном, яким страхувальник розпоряджається згідно з договором найму (оренди, прокату, лізингу тощо), якщо таке майно не застраховано його власником.

Майно приймається на страхування тільки за умови забезпечення належного його збереження. Крім того, нерухоме майно може бути застрахованим лише за умови зведення його на постійному місці.

Відповідальність страховика зі страхування будівель і домашнього майна полягає у відшкодуванні збитків, що виникли внаслідок стихійного лиха (буря, ураган, блискавка, злива, град, обвал, зсув, сель, вихід ґрунтових вод, осідання ґрунту, повінь, землетрус); нещасного випадку (пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу); неправомірних дій третіх осіб.

Домашнє майно підлягає страхуванню лише за зазначеною в договорі страхування адресою, тобто за місцем проживання страхувальника або розташування садового (дачного) будинку (ідеться про всі житлові та підсобні приміщення або відкриті ділянки садиби). Якщо майно переміщується за іншою адресою, дія договору страхування припиняється.

Тема 1. Суть і основи організації фінансів підприємств.

План

1. Сутність фінансів підприємств.
2. Функції та роль фінансів підприємств.
3. Поняття фінансової діяльності та фінансової роботи.
4. Управління фінансовими ресурсами підприємства.

Література: А.М. Поддєрьогін ст.5-20;

за ред. Дем'яненко ст.6-20.

Фінанси підприємств є складовою частиною фінансової системи. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні і нематеріальні блага, національний дохід, тобто основні джерела фінансових ресурсів. Ось чому від стану фінансів підприємств залежить фінансова стійкість країни.

Загальна ознака фінансів підприємств - вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості ВВП, а їх особливість полягає в тому, що вони функціонують в різних галузях економіки.

Об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства, організації, банки та страхові компанії, інвестиційні фонди, аудиторські організації та інші.

В процесі відтворення (вир-во, розподіл, споживання) відбувається розподіл вартості ВВП за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб’єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі.

Отже, фінанси підприємств- це економічні відносини, що пов'язанні з рухом, формуванням, розподілом і використанням грошових коштів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.

Свою суть і внутрішню властивість фінанси підприємств розкривають через такі функції:

Самофінансування - формування фінансових ресурсів в процесі виробничо-господарської діяльності;

Самоокупність - розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення своєї діяльності та виконання забов’язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб’єктами;

Контролююча - контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Важливу роль фінанси підприємств відіграють в забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості певною мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни. Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

- різноманітність форм власності;

- самофінансування та свобода підприємництва;

- обмеження державного втручання в діяльність підприємств;

- вільне ринкове ціноутворення та конкуренція.

В організаційній та управлінській роботі підприємства фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання,

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства та досягнення ним поставлених цілей (забезпечення життєдіяльності підприємства та поліпшення його результатів).

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб^’єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота - це система економічних заходів щодо визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємства, здійснення контролю за їх цільовим та ефективним використанням.

Фінансова робота - підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

Фінансове прогнозування та плануванняє однією з найважливіших ділянок фінансової роботи підприємства. На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства- це діагноз його фінансового стану, що робить можливим визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення доходів та прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Матеріали аналізу використовуються в процесі фінансового планування та прогнозування.

Підприємство має опрацювати таку систему показників, з допомогою якої воно змогло б із достатньою точністю оцінити поточні та стратегічні можливості підприємства. Аналіз діяльності підприємства можна поділити на:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності (аналіз фінансових результатів від іншої реалізації, позареалізаційної та фінансової інвестиційної діяльності; аналіз та оцінка використання чистого прибутку і т.д.).

2) аналіз фінансового стану підприємства (аналіз фінансової стійкості підприємства, аналіз ліквідності балансу).

Поточна та оперативна фінансова роботана підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст її полягає в слідуючому:

- постійна робота із споживачами стосовно розрахунків за реалізовану продукцію, роботи, послуги;

- своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками:

- забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди:

- своєчасне проведення розрахунків по заробітній платі;

- своєчасне погашення банківських кредитів та сплата відсотків по них;

- здійснення платежів за фінансовими операціями.

Фінансові ресурси – це грошові засоби, що є у розпорядженні підприємства і до яких належать усі грошові фонди.

Грошові фонди – це частина грошових надходжень, які мають цільове призначення. До грошових фондів підприємства належать:

- статутний фонд – для інвестування в оборотні і необоротні активи;

- амортизаційний фонд – для фінансування капітальних вкладень і капітального ремонту;

- фонд споживання – для фінансування відтворення робочої сили та соціально-культурних заходів (фонд оплати праці+фонд матеріального стимулювання+фонд соціальних потреб);

- фонд нагромадження – для вдосконалення і розвитку підприємства;

- резервний фонд – для забезпечення фінансування непередбачених витрат (формується за рахунок чистого прибутку).

Управління фінансовими ресурсами підприємства – це процес впливу на фінансові відносини, їх організацію для реалізації фінансової політики підприємства.

Метою управління є забезпечення підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності. Предметом управління є регулювання фінансових потоків. При цьому об'єктом є фінансові відносини у сфері грошового обігу, суб'єктом – керівний та фінансовий апарат системи органів управління. (далі див.схему).