Страхування від нещасних випадків – це ризикове страхування.
Нещасний випадок – це раптова, короткочасна, непередбачена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що може призвести до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров’я застрахованої особи.
Страхування проводять в добровільній та обов’язковій формах. ЗУ “Про страхування” визначив не лише поняття добровільного й обов’язкового страхування, а й види обов’язкового особистого страхування від нещасного випадку, а також види “державного обов’язкового особистого страхування”. Різниця між цими поняттями полягає в тому, хто виступає страхувальником. Якщо конкретна юридична чи фізична особа або відомство, то це обов’язкове страхування, а якщо – держава (з державного бюджету), то це державне обов’язкове страхування.
Добровільне особисте страхування від нещасних випадків здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Умови і порядок проведення страхування визначаються правилами страхування, які розробляються страховиком самостійно, але з урахуванням вимог чинного законодавства.
За правилами страхування, до страхових випадків належать: смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку, встановлення застрахованому групи інвалідності внаслідок нещасного випадку, тимчасова втрата працездатності застрахованим внаслідок нещасного випадку.
У цьому виді страхування страховими подіями визначаються такі події: травма, опіки, ураження блискавкою або електричним струмом, обмороження, переохолодження, випадкове гостре отруєння хімічними речовинами (промисловими або побутовими), ліками, укуси тварин, отруйних комах, змій.
Правилами страхування обумовлюються випадки, що не належать до страхових. Це стосується травмування застрахованого у зв’язку із вчиненням ним дій, у яких слідчими органами або судом установлені ознаки умисного злочину, або травмування застрахованого у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння; травмування або смерть, пов’язані з умисним заподіянням собі тілесних пошкоджень та інші. Також не можуть бути застрахованими особами недієздатні громадяни, що визнані такими в установленому порядку, непрацюючі інваліди І та ІІ груп, а також хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання.
Залежно від ступеня ризику за тією чи іншою професією застраховані поділяються на три групи для встановлення тарифних ставок страхування.
Перша група – службовці, інженерно-технічні працівники та інші категорії громадян, що безпосередньо не зайняті у процесі виробництва, умови праці яких не пов’язані з підвищеним ризиком щодо одержання травми; артисти драматичних та музичних театрів, артисти естради, балету та танцювальних ансамблів; працівники банків (крім осіб, які зайняті інкасуванням та перевезенням грошей); працівники побутового та комунального господарства; педагогічний персонал позашкільних дитячих закладів, викладачі та студенти вузів; домогосподарки; медичні працівники; працівники торговельної мережі та харчування; працівники пошти та телеграфу; службовці бібліотек; персонал готелів; двірники; кіоскери; працівники преси (крім журналістів).
Друга група – решта групи працюючих (робітники, службовці, працівники сільського господарства та інші), безпосередньо зайнятих у процесі виробництва; особовий склад аеродромного обслуговування; інкасатори та касири; працівники ветеринарних лікарень; газоелектрозварники; слюсарі; робітники обробної промисловості; кустарі; робітники харчової промисловості, поліграфічних підприємств; журналісти; пожежна охорона; військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ (крім працівників карного розшуку, ДАІ, водіїв); робітники будівельної, машинобудівної, скляної промисловості; робітники транспорту (крім повітряного); робітники електростанцій та експедицій.
Третя група – особи, праця яких пов’язана з особливим ризиком, щодо настання нещасного випадку: працівники карного розшуку, ДАІ, цивільної авіації; випробувачі автомашин і літаків; артисти цирку, які виконують трюки на канатах, трапеціях; акробати, гімнасти, автомотогонщики, дресирувальники диких звірів, наїзники коней, каскадери; водії транспортних засобів; працівники гірничодобувної промисловості, тільки ті особи, які виконують роботи в підземних умовах; бурильники нафтових і газових свердловин, ті, чиїм місцем роботи є гірнича і газорятувальна служба; працівники, пов’язані з виробництвом, зберіганням, випробуванням вибухових, отруйних речовин; водолази; особи, чия робота пов’язана з мисливством у морях і океанах; верхолази, працівники, які зв’язані з покрівельними роботами; монтажники металевих, бетонних та залізобетонних конструкцій; кранівники; рятувальники гірничих і воднорятувальних станцій.
Страхова виплата в разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку здійснюється в розмірі 100% страхової суми.
Якщо встановлена інвалідність, виплата проводиться у відсотковому відношенні залежно від групи інвалідності, умов договору страхування чи чинного законодавства.
Якщо втрата працездатності внаслідок нещасного випадку тимчасова, виплати проводяться залежно від умов лікування (стаціонарно чи амбулаторно), терміну перебування на лікуванні та умов договору страхування. У українських страховиків такі виплати проводять з розрахунку від 0,5% до 1,0% страхової суми за кожний день непрацездатності, але не більше 40-60 діб непрацездатності. Взагалі останнє – предмет торгу між страхувальником і страховиком на стадії обговорення умов договору добровільного страхування від нещасного випадку.
